Сучасний стан і перспективи розвитку лісової селекції в Україні
Завантажити презентаціюПрезентація по слайдам:
Лісова селекція – це наймолодший напрям лісівничої науки, який почав розвиватися у ХХ столітті під впливом досягнень селекції сільськогосподарських рослин. Але лісова селекція потребує значно більш тривалих випробувань цінного матеріалу, що стримує її подальший розвиток. Сучасні молекулярно-генетичні методи вирішують багато важливих проблем, але передбачити інтенсивність росту, прямизну стовбура потомства дерев та популяцій за допомогою цих методів на даний час неможливо.
Дослідження з лісової селекції і генетики дають можливість вирішити декілька важливих для лісогосподарської галузі проблем: підвищення продуктивності та стійкості лісів майбутнього, у тому числі в жорстких природно-кліматичних умовах або умовах змін клімату; отримання деревини у більшій кількості і кращої якості, а також ширшого асортименту за рахунок впровадження нових видів і форм; збереження біологічного різноманіття природних лісових екосистем через збереження генетичного різноманіття лісових деревних порід.
Державна програма «Ліси України» на період 2010–2015 рр. передбачає підвищення лісистості в Україні з 15,7 до 16,1 %, що, своєю чергою, потребує забезпечення лісового господарства покращеним садивним матеріалом. Для вирішення цього завдання було розроблено «Програму розвитку лісонасіннєвої справи на 2010–2015 роки» , метою якої є розширення постійної лiсонасiнної бази (ПЛНБ) основних лісових порід, її технічне переоснащення та вихід лісонасіннєвої справи в Україні на новий рівень.
Сучасні генетико-селекційні дослідження провадяться за такими основними напрямами: – еколого-географiчний; – селекція на основі індивідуального відбору; – популяційна селекція на основі масового відбору; – збереження та відтворення цінного генофонду; – міжвидова гібридизація та штучний мутагенез; – біотехнологія та генна інженерія.
Популяційна селекція на основі масового відбору Розвивається в Україні з 60–70-х років, відібрано значну кількість селекційних об’єктів (генетичних резерватів, плюсових насаджень, постійних лісонасінних ділянок). Нині на обліку знаходяться 611 генетичних резерватів (ГР) загальною площею 23,9 тис. га і 141 плюсове насадження (ПН) загальною площею 2 тис. га у 2000–2005 рр. виявило, що близько 5 % об’єктів перебувають у незадовільному стані. Загалом відмічено погіршення стану цільової породи та зменшення її частки у складі насаджень. Відзначено також низький рівень природного поновлення на cході України та недостатнє використання об’єктів для збору насіння.
Наприкінці 50-х років роботи з міжвидової гібридизації тополь проводили в такому масовому масштабі, що вони отримали назву «буму». Було організовано 12 селекційних пунктів,17сортовипробувальних дільниць, відібрано близько 600 перспективних клонів. Багато з них було висаджено в полезахисні насадження i лісові культури. На жаль, через недотримання відповідності умов місця росту i екології гібридів останні не дістали схвалення на виробництві.
За даними FAO у дослідах з мікроклонального розмноження апробовано 142 роди лісових деревних рослин. Переважно роботи зосереджено на п’яти родах: Pinus, Picea, Eucalyptus, Acacia, Quercus
Успішна реалізація методів культивування клітин, тканин та органів рослин дала поштовх розвитку генної і хромосомної інженерії лісових деревних порід. Генна інженерія забезпечує можливість створення організмів з новими, в тому числі унікальними комбінаціями, які навіть не трапляються у природі.
Перехід лісокультурного виробництва на вирощування в певних лісорослинних умовах конкретни районованих сортів – це кардинально новий, вищий етап у розвитку лісонасінної справи, який може забезпечити підвищення продуктивності, якості та стійкості нових лісів на теренах України. В 90-ті роки багато зроблено в цьому напрямі. Розроблено і затверджено «Методику сортовипробування лісових порід в Україні»
Висновки 1. Дослідження з лісової селекції і генетики дають змогу вирішити важливі для лісогосподарської галузі проблеми: підвищення продуктивності та стійкості лісів майбутнього, зокрема і в жорстких природно-кліматичних умовах або умовах зміни клімату; отримання більшого обсягу деревини і покращення її якості, а також розширення асортименту за рахунок впровадження нових видів і форм; збереження біологічного різноманітт природних лісових екосистем через збереження генетичного різноманіття
2. У минулі роки в Україні проведені значні роботи з відбору, створення та вивчення селекційних об’єктів. Отримані результати дали змогу розробити лісонасінне районування для 7 видів і низку рекомендацій, пропозицій, заходів і технологій щодо методів та способівйого реалізації. У результаті було визначено i детально проаналізовано весь селекційний цикл, починаючи з відбору продуцентів і до отримання насіння.
Схожі презентації
Категорії