Презентація на тему:
Відомості про Уран

Уран - сьома планета від Сонця, відноситься до сімейства молодих планет. Через обмеження зони видимості неозброєним оком у давні часи не знали про планету, вона була відкрита лише в XVIII столітті.

Основні дані 1 рік =84,01 роки S min від Сонця = 2735 млн км S max від Сонця = 3004 млн км D (екватор) = 51 118 км V серед орбітального руху =6,8 км/с Т період обертання = 17 год 12 хв М=14,531M V = 62,181 V Т Середня температура = -210°C Відхилення осі = 97° 55´ Відомі супутники - 20 g  = 9,67 м/с2 ρ  = 1,30 г/см3

Історична довідка Уран був відкритий відносно недавно - у 1781 році Уїльямом Гершелем. Сучасна назва була запропонована Боді, який знайшов його в міфології, оскільки йшлося про наступну за Сатурном планету. Адже Уран в грецькій міфології син Геї (Землі) і батько Сатурна.

Атмосфера Урана Зареєстровано свічення атмосфери Урана в ультрафіолетовій області спектра, що тягнеться на 50000 км від планети. Атмосфера Урана складається приблизно з Н2 - 83%, Не-15% і СН4 - 2%.

Синій колір Урана є результатом поглинання червоного світла метаном у верхній частині атмосфери. Імовірно, існують хмари інших кольорів, але вони ховаються від спостерігачів перекриваючим шаром метану.

Циркуляція атмосфери відбувається у високих широтах з більшою швидкістю, ніж у екватора. Швидкість цих вітрів на середніх широтах трохи більше 600 км/год, і дмуть вони в паралельних напрямках. Ті вітри, які формуються на низьких широтах, слабші і дмуть проти напрямку обертання зі швидкістю 360 км/год.

“Колобок” сонячної системи У більшості планет вісь обертання майже перпендикулярна плоскості екліптики, але вісь Урану майже паралельна цій площині. Причини “лежачого” стану Урану невідомі. Уран обертається, як-то кажуть, “лежа на боку”. Нахил осі обертання до площини орбіти становить 980. Подібна проблема є й у Венери, яка хоч і не лежить на боці, але також обертається у зворотному боці.

На Урані все йде інакше. Одне з них — виключно дивна і надзвичайно химерна картина зміни пір року. Один поворот довкола Сонця Уран здійснює за 84 земних роки. За цей час на ньому відбувається зміна всіх 4 сезонів — весни, літа, осені й зими, тривалість кожного з яких дорівнює майже 21 земному року. У «разгар» літнього сезону в північній півкулі Урану безперервний день триває більше 20 земних років. Увесь цей час південна півкуля занурена в суцільну темноту — там «зима», яку можна назвати й полярною ніччю. У весняний і осінній періоди на Урані відбуваються щодобовий схід і захід Сонця. Далі по мірі зсуву планети вздовж орбіти до області, відповідній зимі в північній півкулі, екстремальні умови освітленості настають знов, але тепер уже постійно освітленою стає південна півкуля, а північна занурюється більш ніж на 20 земних років у холодний морок полярної ночі. На полюсах і на екваторі зміна пір року відбувається абсолютно по-різному. На екваторі урановий рік включає 2 літа і 2 зими, і тривалість цих сезонів відповідає майже 21 земному рокові. А ось на полюсах буває лише по одному літу і одній зимі. Зате тривають вони там в 2 рази довше, ніж на екваторі — по 42 земних роки.

Зате насправді існує суперечка, який із полюсів Урану – північний. Якщо Уран утворився, лежачи на боці, то це не дуже зістикується з припущеннями про походження нашої планетної системи. Зараз усе більше вважають, що таке положення Урану – результат зіткнення з великим небесним тілом, можливо, астероїдом, на ранніх стадіях формування планети.

4 полюси? Уран обзавівся відразу чотирма магнітними полюсами — двома головними й двома другорядними.

За допомогою японського телескопа Subaru з фотографували Уран в його кільцевої системи і двох його супутників - Міранди (угорі в центрі) і Аріеля (унизу зліва). З моменту відкриття Урана в нього знайшли 10 кілець і 15 супутників. Кільця в Урана не такі, як у Сатурна: вони дуже тонкі, буквально ниткоподібні, і побачити їх можна лише за допомогою спеціальних методів спостережень.

Поблизу Урана знайшли синє кільце Кільце складається з наночасток і виникло, імовірно, завдяки одному з супутників. Порівняно недавно вчені виявили, що зовнішнє кільце Сатурна (або "кільце Е") також забарвлене в синій колір - при тому, що останні кільця мають червонуватий відтінок. Кільце складається з часток замерзлих газів і пилу. Колір визначається розмірами часток, які розсіюють біле сонячне світло. Відтінок більших часток переходить у "червону" область, дрібних - у "синю". Учені відзначають, що і в Сатурна, і в Урана синє кільце дотикається з орбітою одного з супутників - у першому випадку це Енцелад, у другому - Меб.

Супутники Урана - рухаються не в площині його орбіти (як це відбувається з супутниками всіх інших планет), а майже перпендикулярно їй. Це унікальний випадок у Сонячній системі. Зараз відомо 26 супутників Урана, 5 найбільш великих відкриті вже давно, перших 2 з них виявив сам Гершель в 1787 році. Порушуючи астрономічну традицію, що вимагає брати назви для планет і супутників з міфологічних сюжетів різних народів, супутники отримали імена персонажів із творів англійських літераторів — Шекспіра і Попа.