Презентація на тему:
"Життя населення краю в роки окупації"

“Життя населення краю в роки окупації” Виконала учениця 11 класу Харьковська Оксана

Німецько-фашистська армія вдерлася на територію Дніпропетровської області 13 серпня 1941 р., а вже наприкінці жовтня 1941 р. вся Дніпропетровщина опинилася під окупацією. Захоплення міста

Гітлерівці встановили жахливий порядок управління в містах і селах: відбувалися масові розстріли військовополонених, мирного населення, терор голодом, арешти і катування.

На території області окупанти влаштували 10 концтаборів, два з них діяли власне у Дніпропетровську. Зрештою під час окупації, яка тривала 2 роки і 6 місяців, німецько-фашистські загарбники знищили понад 78 тис. цивільного населення області та 37 тис. військовополонених, примусово вивезли до Німеччини більше 176 тис. осіб.

Зі спогадів Олександра Миколайовича Правосудовича: «Во второй половине ноября 1941 года мы с бабушкой пошли на проспект К.Маркса. На перекрестке Артемовской улицы и проспекта мы увидели повешенных людей. То же самое было на перекрестках Либкнехтовской и Красной улиц. На груди их висели таблички с надписями: «Партизан», «Не сдал оружие».

Більше всього від німецької окупації постраждали прості жителі міста і села. Люди, які залишились у місті, жили під постійною загрозою грабежів, знущань, насильства з боку окупаційного режиму. Місто під час окупації

Відразу був введений комендантський час, по місту не можна було ходити без "аусвайса" - спеціального пропуску. В місті фашисти встановили "новий" режим: ходіння жителів міста по вулиці дозволялося з 6.00 -до 17.00 вечора, "закононепослушних" карали розстрілом.

Школи, клуби , бібліотеки ліквідовані, їх приміщення перетворилися на конюшні та казарми; всі міські підприємства проголошені власністю німців. Власність німців

Колгоспи були перетворені на общини та пронумеровані. На чолі кожного общинного господарства стояв староста.

На час визволення території Дніпропетровської області від загарбників міста та села знаходилися у стані неймовірного спустошення та занепаду. Багато підприємств було зруйновано. Зруйноване місто

Питання про використання праці жінок, цього міста, мав у роки війни виняткове як соціально-економічне, і військово-стратегічне значення. Життя жінок

Одним із найтрагічніших наслідків окупації для соціальної сфери було масове руйнування та знищення житлового фонду, що неймовірно ускладнило життя людей як у часи війни, так і в перші післявоєнні роки. Зруйноване місто

Як бачимо, життя жінок та дітей в місті було нелегким, однак, незважаючи на проблеми повсякдення кожний із них думав не лише про себе. Взагалі вражає свідомість українців в той час: усі разом - від малого до старого, як одна людина, піднялися вони проти ворога.

Зі спогадів очевидців: Колацевич Раїса Василівна, народилася 18. 06.1936 року. Домашня адреса: вул. Дзержинського , буд.13, кв.6 «Коли почалася війна, мені виповнилося 5 років, тому на той час я мало розуміла що й до чого. Проте досі в пам’яті зберігаються картини тих важких років. З роками зрозуміла, як важко й страшно було мамі, її сестрі та іншим людям».

Макарочкін Михайло Іванович, народився 15. 03.1933р. Домашня адреса: вул.. Дзержинського, буд. 13, кв.3 «Батько пішов на війну, а ми разом з братом та сестрою залишилися жити в селі. Німці мало проходили через наше село і майже не заподіяли шкоди нашому селу».