Презентація на тему:
Творчість Олександра Блока – вершина російського символізму . Найвідоміші поетичні цикли

Творчість Олександра Блока – вершина російського символізму . Найвідоміші поетичні цикли. 1880 - 1921 Тільки – політ і поривання; лети й поривайся, інакше – на всіх шляхах загибель. Шалено люблю життя, з кожним днем все більше, все житейське, просте й складне, і безкриле, і циганське О.Блок

О. Блок - одна з найяскравіших зірок на небосхилі поезії «Срібної доби». У ньому бачили обраного долею спадкоємця російської лірики XIX ст. і відкривача шляхів поезії століття XX, лицаря Прекрасної Дами і митця, зачарованого «музикою революції», уособлення поезії та медіума, який відтворював у своїх художніх картинах «нетутешній» світ. “Від Пушкіна до Блока” – ця формула стала назвою шляху. Пройденого російською літературою XІX і початку XX століття. Блок підводить підсумки. Проте його значення є ширшим. Подібно до Данте він завершує та починає. На ньому зупинився кінець поетичної райдуги, початок котрої осяяв майстрів пушкінської доби. Він же, Блок, є початком нашої сучасної літератури. Л.Озеров

Блок народився в Петербурзі, у сім'ї, що належала до кола старої російської інтелігенції (батько— професор-юрист, дід О. Бекетов — знаменитий біолог, ректор Петербурзького університету, мати, бабуся, тітки — письменниці й перекладачки). Батько О.Блока – вчений-правознавець Мати поета

Олександр Блок. Шахматово. 1894

Атмосфера високоосвіченої дворянської родини, «оранжерейне» домашнє виховання, тривалі прогулянки з дідом поблизу підмосковного маєтку Шахматове, спілкування з рідними, захопленими літературою, створили сприятливі умови для вільного розвитку поетичної душі Саші. Найбільший вплив на нього справила мати Олександр Блок в колі сім’ї. Шахматово. 1894

Александр Блок в роли Гамлета. Боблово. 1898 Виховувався в родині діда, закінчив гімназію (1891-1989), а потім юридичний факультет Петербурзького університету (1898-1901). Від 1903 р. поезії Блока з'являються на сторінках престижних центральних видань - часопису «Новый путь», альманаху «Северные цветы». Плоди творчих зусиль митця привернули увагу корифеїв російського символізму - Д. Мережковського, 3. Гіппіус, В. Брюсова; захоплено спостерігав за його творчістю і Андрій Бєлий - молоде світило символістської поезії.

Новий етап у духовному житті поета визначили дві внутрішньо взаємопов'язані події — знайомство з філософсько-релігійною спадщиною В. Соловйова, що полонила думи російської інтелігенції на межі ХІХ-ХХ ст., і всепоглинаюче кохання до Любові Менделєєвої, доньки відомого хіміка. Згодом вона стане його дружиною, а її образ знайде відображення в понад 800 поезіях Блока. Александр Блок с Л.Д. Менделеевой. 1903

Олександр Блок. Київ. 1907 Постійно поет живе в Петербурзі, улітку найчастіше — у родовому маєтку в Шахматово. У 1909, 1911 і в 1913 рр. здійснює закордонні мандрівки (Італія, Франція, Німеччина). Олександр Блок з сім’єю. Шахматово. 1909

Олександр Блок під час військової служби. 1916 Улітку 1916 р. Блок був призваний в діючу армію і служив в інженерно-будівельній дружині, яка зводила фортифікаційні укріплення у прифронтовій смузі, у районі Пінська.

Олександр Блок. 1918 Після революції 1917 р. Блок деякий час працював у Надзвичайній слідчій комісії, яка розслідувала діяльність царського уряду. Ставлення до обох російських революцій у Блока було неоднозначним. Утім, обидві революції принесли поетові розчарування. Попрацювавши у слідчій комісії Тимчасового уряду, він сумно зауважив, що революційним духом тут «і не пахне». Спостерігаючи, як енергія революції швидко вироджується у стратегію «наведення порядку» та заяложується у бюрократичних циркулярах, Блок втратив останню надію.

Масштаби його добровільної громадської діяльності після жовтня 1917 р. взагалі, здається, перевершують фізичні можливості людини: Блок був членом колегії організованого Максимом Горьким видавництва «Всемирная литература», головою дирекції Великого драматичного театру, членом редакційної колегії при Петроградському відділі театрів і видовищ, членом колегії Літературного відділу Наркомпросу, членом ради Будинку мистецтв, головою Петроградського відділення Всеросійської спілки поетів, членом правління Петроградського відділення Всеросійської спілки письменників. І скрізь він повинен був витрачати години на засідання, читання й рецензування чужих рукописів, уриваючи час від власної художньої творчості.

Олександр Блок серед артистів Великого драматичного театру. 1920

Твереза оцінка революційної дійсності, її трагічна розбіжність з уявленнями Блока про «новий світ» викликають у Блока глибоку душевну депресію. У квітні 1921 р. Блок важко захворює (запалення серцевих клапанів, яке супроводжується психічним розладом), а 7 серпня того ж року помирає. Його смерть сучасники сприйняли як кінець епохи, етапний і трагічний злам культурного розвитку Росії. Александр Блок. 1921

Поезія Блока становить вершину російського символізму. Вона значна за обсягом і різноманітна за тематикою та ліричним пафосом. Три книги своїх віршів (кн. 1 — «Вірші про Прекрасну Даму» (1900-1903), кн. 2 — «Несподівана радість» (1904-1907) , кн. З — «Снігова ніч» творчість після 1907 р.) сам Блок розглядає як своєрідну автобіографічну трилогію. Збірки поета: “Бульбашки землі”, “Нічні фіалки”, “Місто”, “Снігова маска”, “Страшний світ”, “Ямби”, “Батьківщина”, “Про що співає вітер”. Поеми: “Скіфи”, “Дванадцять”, “На полі Куликовому”.

«Незнайома» (1906). Вірш увійшов до збірки «Несподівана Радість» (1907), яку сам Блок оцінював як «перехідну книгу», тобто таку, в якій поряд із містичними на строями очікування вселенського оновлення і приходу Прекрасної Дами починають звучати й настрої розчарування і зневіри в декларованих ідеалах. «Незнайома» була написана 24 квітня 1906 року і відразу ж стала одним із найбільш знаменитих віршів Блока. «Незнайома» вразила не лише шанувальників і знайомих поета. Обложка книги: Незнакомка: Стихотворения и поэмы, Издательство: М: Эксмо-Пресс, Год: 04/02

І.Глазунов. Ілюстрація до віршів О.Блока

«Про доблесті, про подвиги, про славу...» (1908). За формою вірш є монологом, з яким ліричний герой звертається до уявної співрозмовниці, коханої, яка пішла від нього, залишивши про себе лише спогади, матеріалізовані в образі «лиця в оправі», що його зберігає на своєму столі герой. Основна тема вірша — муки кохання, що зри нають у спогадах ліричного героя Актриса Н.Волохова, якій поет присвятив збірку “Сніжна маска” (1907)

«Весно, весно, без меж і без краю...»(1907). Вірш відкриває цикл «Заклятгя вогнем і темрявою» і становить одну із провідних його тем. Вірш побудований у формі ліричного монологу, адресованого через риторичне звертання до весни. Весна — центральний образ блоківського вірша, який виявляє кілька символічних значень. Пе редусім з образом весни асоціативно співвіднесене кохання ліричного героя до жінки, постать якої з'являється у вірші лише епізодично, але забарвлює своїм образом його схвильовану емоційну атмосферу, мотивує п'янкість почуттів і поривань героя. Але крізь образ кохання у вірші проступає й інше, більш глибоке символічне значення ве сни, її образ символізує життя і одночасно ставлення до нього з боку поета.

Олександр Блок. Гравюра К. Соколова. 1961