Презентація на тему:
Сторінками життя та творчості Олександра Блока

Сторінками життя та творчості О.О. Блока

Російський поет , автор ліричних драм, публіцистичних статей, один із найвидатніших митців “Срібної доби”. Його лірика , що увиразнила духовні шукання інтелігенції початку XX століття , належить до вершинних явищ російського символізму

“Я первый воин ,не последний…» (Дитячі та юнацькі роки) Дитячі роки, майбутній представник символізму, провів у сім'ї діда по матері, ректора Санкт-Петербурзького університету Андрія Бекетова. В 1906 закінчив історико-філологічний факультет Петербурзького університету.

Город мой непостижимый

О. Л.Блок (батько ) Андрій Миколйович Бекетов(дід поета)

Олександра Андріївна із сином «Детство мое прошло в семье матери. Здесь именно любили и понимали слово…никто в семье меня никогда не преследовал, все только любили и баловали.» А. Блок. « Автобиография»

“Я и молод ,и свеж, и влюблён…” Бывают тихие минуты; Узор морозный на стекле; Мечта невольно льнёт к чему-то, Скучая в комнатном тепле… И вкруг туман сырого сада, Железный мост через ручей, Вся в розах серая ограда, И синий, синий плен очей… О чём-то шепчущие струи Кружащаяся голова… Твои, хохлушка, поцелуи, Твои гортанные слова…

Вхожу я втемные храмы, Совершаю бедный обряд. Там жду я Прекрасной Дамы В мерцаньи красных лампад.

«Старый дом глянет в сердце мое»

“Узнаю тебя, жизнь ! Принимаю!” "Минуле дивиться в майбутнє", - так говорив він про сенс поетичної творчості, і це точніше всього оприділює саме його поезію. Ось чому Блок зразу став на сторону Жовтневої революції і створив поему "Дванадцять", яка стоїть на початку радянської поезії.

«Русь моя, жизнь моя, вместе ль нам маяться?» Поема «Дванадцять» - вершина творчості О.Блока

У жовтні 1907 відвідав Київ. Зупинявся в готелі «Ермітаж» В Україні твори Блока друкувалися в періодиці (газета «Киевские вести», журнал «В мире искусств»). Поема «Двенадцать» вийшла окремою книгою в Одесі (1918), Харкові, Севастополі (обидві — 1921) та Львові (1922). Українською мовою її переклали Володимир Сосюра, Дмитро Загул, Василь Бобинський, Дмитро Павличко. Окремі твори Блока українською мовою також переклали Павло Тичина, Михайло Жук (драма «Троянда і Хрест»), Максим Рильський, Іван Драч, Борис Олійник, Григорій Кочур, Михайло Литвинець, Степан Пінчук, Петро Іванов, Віктор Коптілов, Дмитро Паламарчук та ін.

У майстерні митця (літературна спадщина) Збірки: “Вірші про Прекрасну даму” – 1904 р. “Несподівана радість-1907 р.” “Сніжна маска”-1907 р. “Засніжена земля” - 1908 р. “Місто” – 1904 – 1908р. “На полі Куликовім”-1916р. Драми: “Балаганчик” - 1906 р. “Троянда і хрест” Поеми: “Солов’їний сад”-1916 р. “Двенадцать” – 1918 р.

Звал стихами и зови, зови, Чтоб признался я в своей любви. Снова признаюсь, Даю присягу: Я с твоим стихом в могилу лягу! Сам читал и мне не раз читали, Когда пальцы в пальцы заплетали! Когда солнце опускалось низко, Когда губы были очень близко, Когда губы ближе не бывают, Когда все на свете забывают! Сам слыхал и слышали другие, Те, чьи косы длинные, тугие. Как в стихе летело слово в слово, То, как сон, а то, как явь сурово. Видел сам, со мной другие тоже: Словно саблей, вынутой из ножен, Словно на июльском солнце блещет, Бьется, Льется, Гнется И трепещет! Да, все чаще, чаще, а не реже, Я стихами о России брежу.

Початок творчості Перші вірші (1898) написав під впливом Василя Жуковського, Михайла Лермонтова, Афанасія Фета. Друкуватися почав 1903. Збірка «Вірші про Прекрасну Даму» написана в дусі символізму.

Тому і живе для нас творчість Олександра Блока. У нього є вірш, який міг бути епіграфом до всієї його творчості: О, я хочу безумно жить! Все сущее - увековечить, Безличное - вочеловечить, Несбывшееся - воплотить! Пусть душит жизни сон тяжелый, Пусть задыхаюсь в этом сне; Быть может, юноша веселый В грядущем скажет обо мне: Простим угрюмство - разве это Сокрытый двигатель его? Он весь - дитя добра и света, Он весь - свободы торжество! 5 февраля 1914 г.

Але мрія про щасливу та вільну людину зіткнулася з неподоланою та безжалісною реальністю, і це невирішене протиріччя оприділяло трагічну контрастність творчості Блока; образ веселого хлопця витіснявся в його поезії образом мерця, який ходить серед людей. Через всю лірики проходить образ одинокої, помираючої людини, і за цим трагічним характером читач побачить той склад життя, який привів людину до падіння та загибелі в старому світі.

Марка присвячена О.О. Блоку, 1980 Я пригвожден к трактирной стойке. Я пьян давно. Мне все - равно. Вон счастие мое - на тройке В серебристый дым унесено... 26 октября 1908 г.

Але Блок не був би великим поетом, якщо б він лишився в стороні від могутнього підйому визвольної боротьби в Росії. Тема Батьківщини з все більшою повнотою входить в його творчість, його вірші про Росію звучать з некрасовською силою і простотою. В голодной и больной неволе И день не в день, и год не в год. Когда же всколосится поле, Вздохнет униженный народ? 15 февраля 1915 г. Александр Блок. Рамзес. Сцены из жизни Древнего Египта. 1921. Обложка.

Які би не були міцні зв'язки з його старим світом (сім'я, середовище, виховання, літературні зв'язки, багато в його світопізнанні), він рвався вперед, до іншого, нового світу людських відносин. "Минуле дивиться в майбутнє", - так говорив він про сенс поетичної творчості, і це точніше всього оприділює саме його поезію. Ось чому Блок зразу став на сторону Жовтневої революції і створив поему "Дванадцять", яка стоїть на початку радянської поезії. Конфлікт Блока з життям, з оточуючим його суспільним укладом, з усім його середовищем був глибоко трагічним. Дуже здалека, помиляючись, йшов він до народу, к батьківщині, до революції. Але людська трагедія, але смерть людини може бути гарантією майбутньої перемоги, якщо смерть ця свідчить про підвищення інших величин людського духу.

Ця велич і зближує Блока, його творчість з нашим часом. Ліричний герой його поезії - це людина в повному змісті цього слова. Костянтин Федин зберіг слова М.Горького про Блока: "Особливо раджу познайомитися з Олександром Блоком. Обов'язково познайомтесь. Це... Це... Горький мовчить, шукаючи правильне слово. Але слово не знаходиться. Він з нетерпінням, але майже безмовно барабанить пальцями по столу. Раптом піднімається та випрямляється - дуже високий, худий - повільно проводить рукою зверху вниз, від голови до ніг. — Людина, — вимовив він тихо и на мить стоїть не рухаючись". Велич Блока як художника складається в тому, що він зумів відчути основні протиріччя своєї епохи і з великою художньої силою перевести їх на мову лірики, тобто показати, як відображались вони в самих глибинах людської свідомості. В епоху бурь и тревог, - казав він, - нежнешие и интимнишие стремления души поета также преисполняются бурей и тревогой." Ось чому історія души поета, яка розказана в його віршах, з відвертістю виступає перед нами і як історія його епохи.

Будинок – музей письменника