Презентація на тему:
Особливості творчості Вергілія

Вергілій Поема “Енеїда” Гей же, Ерато, якії царі були за часів тих В Лації давній, і лад був який там тоді... Я розповім і початок найпершої битви згадаю.

“Енеїда” (29-19 р.р. до н. е.) – давньоримський національний епос, поема в 12 книгах про родоначальника римського народу – Енея.

Міфологічна довідка В давньогрецькій і римській міфологіях Еней – син Анхіса і Афродіти (рим. Венери), народжений богинею на горі Іда або на березі Сімоента. Виховувався до п'яти років у німф. Еней спочатку не бере участі в обороні Трої і приєднується до троянців тільки після того, як був змушений залишити рідні землі під натиском Ахілла. Ім'я Енея згадується в "Іліаді" Гомера серед найславетніших троянських героїв. За однією із міфологічних версій, Еней, який угледів у загибелі Лаокоона страшне передвістя, задовго до нападу ахейців залишив Трою і потім продовжив царювати у передмістях гори Іди або на східному березі Геллеспонта поблизу Дардана. У пізніших міфологічних джерелах з'являється мотив втечі Енея із зруйнованої Трої. Один із таких варіантів був покладений в основу міфу про переселення Енея в Італію. Ця версія набула подальшого розвитку і, доповнившись місцевими італійськими легендами, стала основною у першій половині І ст. до н.е. Потім вона знайшла своє художнє відображення у поемі Вергілія "Енеіда". Втеча Енея

Історія створення Про задум створити національний римський епос Вергілій згадує ще в своїх "Георгіках", де заявляє про намір прославити "битви Цезаря", тобто Октавіана Августа. Але в остаточному варіанті предмет зображення значно розширюється: історія поєднується з міфом, правління Октавіана Августа – з величною історією Рима. У долі героя поеми Енея Вергілій відобразив не тільки долю римського народу, а й всього людства. Вергілій, який читає “Енеїду” Октавіан Август

Ідеальним для такої мети здавалась історія мандрів і воєн троянського героя Енея, що начебто заснував на латинській землі царство, яке стало основою Римської держави. Так була взята легенда про родовід римлян від поєднання італійців з нащадками троянців. Ця легенда не була плодом римської народної творчості, а являла собою книжний витвір, до того ж іноземного походження. Бо ж не римські, а грецькі письменники - поет Стесіхор та історики Гелланік, Тімей і Діонісій Галлікарнаський - пов'язали особу Енея з Італією і зробили його засновником Рима. Цей переказ ще до Вергілія знайшов у Римі визнання. Про втечу Енея з Трої, його мандри і прибуття в Італію згадували стародавні римські епіки Гней Невій і Квінт Енній.

Чимало пихатих римських родів намагалися всілякими засобами вивести свою генеалогію від троянців, а верхом національної гордості було довести своє походження від самого Енея. Таким фальсифікаціям пробував дати навіть наукове обґрунтування у трактаті «Про троянські сімейства» відомий римський учений-енциклопедист I ст. до н. е. Марк Теренцій Варрон. На пряме походження від Енея претендував рід Юліїв, до якого належали славнозвісний римський політичний діяч, полководець і письменник Гай Юлій Цезар і усиновлений ним Октавіан. Адже син Енея Асканій мав ще друге ім'я - Іул чи Юл, а довести, що Юл є прабатьком юлійського роду, не становило ніяких труднощів.

Таким чином, Юлій Цезар і Август - нащадки Енея і через те – божественного походження, адже їх міфічний предок був сином смертного Анхіса і богині Венери. Tака псевдонаукова фікція мала обґрунтувати особливе соціально-політичне становище їх в римському суспільстві і узаконити узурповану владу. Кажуть, що Гай Юлій Цезар навіть задумав відбудувати Трою і зробити її столицею Римської імперії, а Октавіан Август, прикрашаючи римський форум статуями славних діячів стародавнього Риму, на чільному місці поставив скульптуру Енея.

Відповідність Гомеровим поемам Літературним зразком “Енеїди” стали поеми Гомера. Перші шість пісень "Енеїди" відповідають "Одіссеї"", наступні шість - "Іліаді". Творче наслідування поем Гомера стало частиною авторського задуму – створити національний римський епос на зразок гомерівського. Це знаходить відображення і в художній організації "Енеїди" – Вергілій свідомо вводить у свою поему гомерівські мотиви: початок з середини дії, розповідь героя про свою мандрівку, поминальні ігри, подорож у підземне царство, опис щита, смерть друга і помста за нього і т.п.

В перших рядках "Енеїди" міститься традиційне звертання до музи і визначається її тема. Ратні боріння й героя вславляю, що перший із Трої, Долею гнаний, прибув до Італії, в землі лавінські. Довго всевишня по суші і морю ним кидала сила, Бо невблаганна у гніві Юнона була безпощадна. Досить натерпівся він у війні, поки місто поставив, Переселивши у Лацій богів, звідки рід був латинський, Родоначальники Альби й мури походили Рима. Музо, про всі ті причини згадай нам, чию він образив Волю божу і що так царицю богів омутило, Що навіть мужа такого побожного змусила стільки Витерпіть бід і пригод; чи такі вже боги невблаганні? Октавіан Август

Образ Енея Образ Енея має у поемі дуже велике значення. Міфологічний герой втілює основні ідеали і римські доблесті епохи Октавіана Августа: благочестя, вірність обов’язку, сімейні чесноти (любов до батька й маленького сина), мужність, відвагу, здатність до відданої дружби, уміння цінувати союзників. Серед позитивних рис Енея Вергілій підкреслює благочестя і хоробрість. Благочестивий, побожний (pius) -постійний епітет Енея. Він навіть сам представляє себе таким матері Венері, коли вона з'явилась у постаті мисливиці: Я - той побожний Еней, що пенатів від ворога вирвав. Щоправда, «благочестивий», «побожний» у Вергілія (як взагалі у римлян) поняття широке. Під ним він розуміє і щирого шанувальника богів, і зразкового громадянина з високим почуттям обов'язку, і ніжного сім'янина, і людину справедливу і жалісливу до інших. “Енеїда”, книга шоста

Образ Дідони Прекрасно змальовані у поемі і жіночі образи, серед яких найяскравіший – образ Дідони. Горда владарка Карфагена - постать вольова, владна, велична. Майстерно відтворено потаємні рухи жіночого серця, глибоко розкрито її внутрішній світ, тонко передано гаму її почуттів: зародження і визрівання любові, спалах пристрасті, боротьбу між почуттям і обітницею вірності покійному чоловікові, перемогу жаги, а далі відчуття приниження, презирство до недавнього коханця, змагання між любов'ю і ненавистю, нестямну лють. Ф. Фюгер. Смерть Дідони Дідона

Творче наслідування уславленого давньогрецького поета не було незвичайним на той час, адже для античних поетів вважалося за честь продовжувати гомерівські традиції, використовувати мотиви й образи його неперевершених творів.

Значення поеми Створенням “Енеїди” Вергілій виконав не тільки своє художнє завдання як поет, a i як справжній громадянин здійснив свою політичну місію: прославив правління Октавіана Августа, рід Юліїв, Рим i Римську імперію, їx велич i могутність. Появу «Енеїди» захоплено зустріли сучасники. Її велич і красу високо оцінили такі видатні письменники «золотого віку» римської літератури як Горацій, Проперцій і Овідій. Ще до появи твору (Вергілій знайомив друзів з окремими частинами) Проперцій урочисто вітав «Енеїду» як шедевр, величніший від «Іліади».

Вся подальша римська література розвивалась під могутнім впливом поеми Вергілія. Сілій Італік, Валерій Флакк, Стацій та інші в більшій чи меншій мірі наслідували образи і техніку «Енеїди». Як у стародавній Греції твори Гомера були найулюбленішими і головними книжками шкільної молоді, так у римській школі подібну роль відіграла Вергілієва героїчна поема: її читали, роз'яснювали, декламували, на ній вчилися метрики, навіть ораторському мистецтву.