Презентація на тему:
Данте Аліг'єрі (pptх)

Да нте Аліґ'є рі  Видатний італійський поет доби Відродження, письменник і політик, «Батько італійської літератури».

Першим став писати літературні твори народною (тобто італійською) мовою, а не латиною. Його головний художній твір, поема «Божественна Комедія» , вважається шедевром світової літератури.

Життя:

Народився у Флоренції у шляхетній родині. Точна дата народження Данте невідома: за різними джерелами він народився в 1265 р. між 14 травня і 13 липня. Про освіту Данте теж мало відомостей, та, очевидно, він отримав добре виховання, бо вражав сучасників незвичайною освіченністю. Є припущення, що він навчався вдома. Також, відомо, що він навчався у Болонському університеті, але не закінчив його. Він вивчав тосканську поезію, в той час, коли в Тоскані стала відома Сицилійська Поетична Школа (Scuola poetica siciliana). Данте також цікавився поезією окситанських трубадурів та класичною поезією античності (особливо захоплювався творчістю Вергілія).

Сім'я його була відомою у Флоренції і підтримувала ґвельфів, політичний альянс, що виступав на боці Папства і був у складному протистоянні з ґібеллінами, які підтримували імператора Священної Римської імперії. Внаслідок внутрішніх суперечностей у кінці XIII століття Ґвельфи в свою чергу поділилися на чорних ґвельфів ібілих ґвельфів і вже ворогували між собою. Данте стверджував, що його родина походить від давніх римлян, (Inferno, XV, 76), але найстаршим родичем, якого він міг згадати був Каччаґуйда Єлисейський (Paradiso, XV, 135), який жив не раніше 1100 року..

Батьки:

Батько Данте, Аліґ’єро де Белінчеоне, був білим ґвельфом, який не зазнав помсти ґібеллінів після того, як вони виграли битву біля Монтаперті на початку XIII ст. Це навіює думку, що родина Аліґ'єро мала деякий престиж і статус. Матір поета звали Донна Белла Абатська. Вона померла, коли Данте було 5 чи 6 років і його батько одружився ще раз, з Лапою Крістіамо Чіалуфі. Та чи справді він одружився з нею, точно не відомо, адже в ті часи для вдівців це було непросто. Проте точно відомо, що ця жінка народила двох дітей.

Коли Данте йшов 13-й, в 1277 році, його заручили з Джеммою ді Манетто Донаті. Контрактні одруження в такий ранній період були типовим явищем і включали формальну церемонію проставлення підписів перед нотаріусом. Одружився Данте 1293 року, але своє перше кохання до Беатріче проніс через усе життя. Від своєї дружини Данте мав трьох дітей: Якопо, П'єро і Антонію. Про останню відомо, що вона стала черницею. Родина Джемми ді Донаті була одною із найвпливовіших у Флоренції в період пізнього Середньовіччя. Політично Данте належав до угрупування білих ґвельфів. Після конфлікту в 1300 році між чорними гвелфами, близькими до папи Боніфація VIII, та білими гвелфами, останні зазнали поразки і їхні представники з січня 1302 року почали залишати Флоренцію, виїжджаючи зокрема до лояльної до цього угрупування Равенни.

З 1295 року почав займатися політикою, належачи до антипапістської партії. Після вступу в силу реґламенту 1295 року, який дозволяв людям із середніх верств займати політичні посади, якщо вони зареєстровані в якомусь ремесничому цеху, Данте увійшов до цеху цілителів і фармацевтів. В наступні роки його ім'я часто згадується в реєстраційних документах. Точний хід політичної кар'єри Данте не відомий, оскільки багато історичних документів було втрачено, але завдяки іншим джерелам було відтворено велику частину його біографії: Данте був у Раді народу з листопада 1295 року до квітня 1296 року, в групі «Мудреців» в грудні 1296 року, з травня по вересень Данте входив до Ради Ста. Іноді його посилали з дипломатичною місією. Незважаючи на те, що Данте входив до партії ґвельфів, він завжди намагався перешкодити своєму найлютішому ворогові Папі Боніфацію VIII.

Вигнання:

Роки вигнання були для Данте роками поневіряння. Вже в ту пору він був ліричним поетом серед тосканських поетів «нового стилю» — Чіно з Пістойї, Гвідо Кавальканті та інших. Його «La Vita Nuova» вже була написана; вигнання зробило його серйознішим і суворим. Він затіває свій «Бенкет» («Convivio»), алегорично-схоластичний коментар до чотирнадцяти канцон. Але «Convivio» так і не закінчено: написано було лише вступ і тлумачення до трьох канцон. Не скінчений, обриваючись на 14-й главі 2-ї книги, і латинський трактат про народну мову, або красномовство («De vulgari eloquentia»). У роки вигнання створилися поступово і при тих же умовах роботи три кантики «Божественної Комедії». Час написання кожної з них може бути визначено лише приблизно. «Рай» дописували у Равенні, і немає нічого неймовірного в оповіданні Боккаччо, що після смерті Данте Аліг'єрі його сини довгий час не могли дошукатися тринадцяти останніх пісень, поки, за легендою, Данте не приснився своєму синові Якопо і не підказав, де вони лежать.

Про долю Данте Аліг'єрі дуже мало фактичних відомостей, слід його впродовж років втрачається. На перших порах він знайшов притулок у володаря Верони, Бартоломео делла Скала; поразки в 1304 р. його партії, яка намагалася силою добитися проштовхування до Флоренції, прирекло його на довгий мандри по Італії. Пізніше він прибув до Болоньї, в Лунідж'яне і Казентіно, в 1308-1309 роках опинився в Парижі, де виступав з честю на публічних диспутах, звичайних в університетах того часу. Саме в Парижі Данте застала звістка, що імператор Генріх VII збирається до Італії. Мрії його досконалої «Монархії» воскресли в ньому з новою силою, він повернувся до Італії, ймовірно, в 1310-му або на початку 1311-го, бажаючи їй оновлення, а собі — повернення цивільних прав. Його «послання до народів і правителям Італії» сповнене цих надій і захопленої впевненості, однак, імператор-ідеаліст раптово помер 1313 року, а 6 листопада 1315 Раньєрі ді Заккаре з Орв'єтто, намісник короля Роберта у Флоренції, підтвердив декрет вигнання щодо Данте Аліг'єрі, його синів і багатьох інших, засудивши їх на страту, у разі, якщо вони попадуться до рук флорентійців.

Коротка хронологія:

1265 — народження Данте 1274 — перша зустріч з Беатріче 1283 — друга зустріч з Беатріче 1290 — смерть Беатріче 1295 — створення повісті «Нове життя» («La Vita Nuova») 1296/1297 — перша згадка про Данте як про громадського діяча 1298 — одруження Данте на Джеммі Донаті 1300/01 — пріор Флоренції 1302 — вигнаний з Флоренції 1304—1307 — «Бенкет» 1304 — 1306 — трактат «Про народну красномовстві» 1306 — 1321 — створення «Божественної комедії» 1308/09 — Париж 1310/11 — повернення до Італії 1315 — підтвердження вигнання Данте і його синів з Флоренції 1316—1317 — оселився в Равенні 1321 — як посол Равенни їде до Венеції В ніч з 13 вересня на 14 вересня 1321 року — помирає по дорозі в Равенну

Творчість:

Данте Аліґ'єрі розпочав свою літературну діяльність досить рано і написав багато творів, але світову славу принесла йому написана на тосканському діалекті Divina Commedia («Божественна комедія»), яку розпочав писати в 1290 році, переробив у 1313 році, а закінчив 1321 року. В трьох частинах («Пекло», «Чистилище», «Рай») Данте описує свою мандрівку до Бога. Супутником Данте виступає римський поет Вергілій, пізніше Данте супроводжує Беатріче, що уособлює милість Божу. Твір є справжньою енциклопедією середньовіччя. Багато дослідників вважають «Божественну комедію» одним з найвизначніших творів не лише італійської, а й світової літератури.

Данте Аліг'єрі був людиною релігійною і не пережив тих гострих моральних й інтелектуальних коливань, відображення яких бачили в Convivio; проте за Convivio залишається проміжне в хронологічному сенсі місце у розвитку дантової свідомості, між Vita Nuova і Божественної Комедією. Зв'язком і об'єктом розвитку є Беатріче, водночас і почуття, й ідея, і спогад, і принцип, об'єдналися в одному образі. Серед юнацьких віршів Данте Аліг'єрі є один особливо примітний сонет до його друга, Гвідо Кавальканті. Твір є виразом реального, грайливого почуття, далекого від будь-якої трансцендентності.

Беатріче названа зменшувальним іменем: Біче. Вона, очевидно, одружена, бо з титулом Монна (мадонна) поряд з нею згадуються і дві інші красуні, якими захоплювалися і яких оспівували друзі поета, Гвідо Кавальканті і Лапо Джіянні: «хотів би я, щоб яким-небудь чарами ми опинилися, ти, і Лапо, і я, на кораблі, який йшов би по всякому вітрі, куди б ми не побажали, не боячись ні бурі, ні негоди, і в нас постійно зростав би бажання бути разом. Хотів би я, щоб добрий чарівник посадив з нами і монну Ванну (Джіованні), і монну Біче (Беатріче), і ту, яка стоїть у нас під номером тридцятих, і ми б вічно розмовляли про кохання, і вони були б задоволені, а як, вважаю, задоволені були б ми!»

ТВОРИ:

1306—1321 Божественна комедія — Divina Commedia (іт.) 1304—1307 Convivio (іт.) Бенкет. 1304—1306 De vulgari eloquentia libri duo (лат.) Про народне красномовство, трактат. Egloghe (лат.) Еклога. Epistulae (лат.) Послання. Il fiore (іт.) Квітка, поема з 232 сонетів, за «Романом про Розу» (фр. Roman de la Rose) (алегоричний роман XIII століття). 1310—1313 Monarchia (лат.) Монархія, трактат. Detto d'amore (іт.) Detto d'Amore поема, також за Романом про Розу (фр. Roman de la Rose). Quaestio de aqua et de terra (лат.) Питання про воду і землю. 1295 Vita nuova (іт.) Нове життя. Rime (Canzoniere) (іт.) Вірші. Вірші флорентійського періоду: Сонети Канцони Балади і станси Вірші, написані у вигнанні: Сонети Канцони Вірші до кам'яної пані Листи

Навіть Твори українських поетів, пов'язані з Данте

Цікаві факти:

У червні 2008 року через майже 690 років після смерті великого Данте влада Флоренції скасувала своє рішення про його вигнання з рідного міста. За це проголосували 19 членів Флорентійської міськради, а п'ятеро висловилися проти. Мер міста Леонардо Доменічі повідомив, що ануляцію вердикту щодо Данте буде проведено під час урочистої церемонії. На ній великий флорентієць буде удостоєний найвищої нагороди міста. Критики рішення влади Флоренції називають ідею реабілітації Данте дешевим трюком, який має на меті виключно привабити до міста побільше туристів, й відмічають, що якби літератору дозволили повернутися до рідного міста, то він, можливо, ніколи б не написав свої найкращі твори

Cмерть поета

Помер Данте у Равенні в ніч з 13 вересня на 14 вересня 1321 року. Його могила в наш час є місцем паломництва мільйонів відвідувачів. Могила Да нте Аліґ'є рі 

Виконав учень: 8-а класу Смаглюк Тимофій