Презентація на тему:
Рідній Дніпропетровщині 80 років: від минулого до сьогодення

Рідній Дніпропетровщині 80років:від минулого до сьогодення Мій рідний край, земля моя свята, Життя мого колиска калинова... Тут синь гаїв і неба чистота, І мила серцю українська мова Підготувала вчитель початкових класів КЗШ№19 Безкровна Олександра Григорівна

Письменники і поети Дніпропетровщини Творчий проект учнів 3-А класу Криворізької загальноосвітньої школи I-III ступенів №19 Керівник проекту Безкровна О.Г.

   Микола Вороний Народився Микола Вороний 24 листопада (6 грудня) 1871 року на Катеринославщині. Батько його походив зі старого козацького роду, а мати - зі священичого. Перші вірші Вороний почав писати, ще навчаючись у Харківському реальному училищі. У 1893 р. він надрукував перший вірш «Не журись, дівчино». Україно! Мамо люба! Чи не те ж з тобою сталось? Чи синів твоїх багато На степах твоїх зосталось? Чи вони ж не відцурались, Не забули тебе, неньку, Чи сховали жаль до тебе І кохання до серденьку? Марна річ! Були і в тебе Кобзарі – гудці народні, Що співали-віщували Заповіти благородні, - А проте тієї сили, Духу, що зрива на ноги, В нас нема і манівцями Ми блукаєм без дороги!.. Де ж того євшану взяти, Того зілля-привороту, Що на певний шлях направить,- Шлях у край свій повороту?!

Володимир Михайличенко Дата рождения: 21 серпня 1926,с.Пукляки Хмельницької обл. Закінчив історичний факультет Луганського педагогічного інституту. З 1950 по 1993 рр.-співробітник газети "Прапор перемоги" (нині "Наша газета"), Звання "Заслужений журналіст України" присвоєно у 1986 році. Де червонолиця Саксагань-ріка Де червонолиця Саксагань-ріка селищем гірницьким тихо протіка, ми з тобою стрінемось, де акацій ряд, білу шаль накинувши, сіє аромат. Поведе нас берегом стежечка крута, за містком з'єднаємо радісні вуста. Лиш із неба синього у вечірній час глянуть зорі яснії з заздрістю на нас. Не сумуй (ти чуєш нас?) Саксагань-ріка, що ти в'єшся стрічкою, тиха і мілка. Хочеш? Ми позичимо щастя і снаги... Але ні... затопиш ти милі береги...

Сергій Бурлаков Бурлаков Сергій Романович народився 21 червня 1938 р. в с. Білогорівка Лисичанського (тепер Попаснянського) району Луганської області. Закінчив філологічний факультет Дніпропетровського державного університету, тут же викладав українську літературу та теорію літератури, очолював роботу студентської літстудії. На вічних терезах Ми скільки б не пізнали, а все мало, Хоч розумієм глибше з кожним днем: Осягнення кінечного – омана, Бо бізкінечний вир людських проблем. Краплина й космос постають, як рівня, Протистоять на вічних терезах, А ще й душа, крутим дорогам вірна, Стоїть на вітрі в сріблі чи сльозах?             Жага жоржин Пашіла біля хати В жіночності висока і ламка. Її й туман не зміг притамувати, І приморозок перший не злякав. Вона свою відкритість Святкувала, Повз білий острах входила у ніч. І знов світала Крізь вітрів навалуПрощальною засмутою до віч. І щось було врочисте в тій засмуті, У тім саможертовному вогні, Що проступав нам Крізь осінню сутінь В холодному Ранковому вікні.

Дружко Марія Дружко Марія Олександрівна народилася 01.03. 1983 року. У 1989 році пішла навчатися до ЗОШ №38, яку закінчила з відзнакою у 2000 р. Випускниця Дніпропетровського національного університету факультет української філології та мистецтвознавства (2000 – 2005 рр.).  З квітня 2003 року член Національної Спілки письменників України.  Авторка книг “Журливі журавлі” (2000 р.), “Сонячна соната” . Коли сонних садів мандоліну Юни й Березень ніжно ладнав, Принесла мене зграя шпачина У відлуннях святешніх октав. І Хоч хуга світи заступила, Крізь морозяні пальці Брунькувалась усе ж моя сила, Проростали надії мої. Споришевих стежок не шукаю, Тільки ту, що від Бога дана, Кропивою, гірким молочаєм Поросла нехай густо вона… Хай глуха озивається злива, Серце гра на мажорах струні, Бо життя — нерозгадане диво, Бо мотиви шпачині в мені.

Іван Андрусяк Народився 28 грудня в1968 року в селі Вербовець на Гуцульщині (Косівський район Івано-Франківської області). Вищу філологічну освіту отримав в Івано-Франківському державному педагогічному інституті СУМЛІННА УЧЕНИЦЯ      Школа теж була би – сила! Я б відвідувала й дві, якби там мене учили з хом’ячками в голові.  А якби навчати вволю доручили псу й коту – я не те що вам у школу, я пішла б і в інститут.  Ще якби нам на екзамен миша, дятел і павук – отоді втекла б і мама в академію наук...

Рідна мова Мово моя, ти для мене криниця, Я навіки з тобою, допоки я є. П’ю з твого джерела і не можу напиться, Ти для мене любов і натхнення моє. Ти і казка, і пісня чудова лірична. Ти і дума, і правда, і мрія людська. Неповторна і щира, ласкава й музична, Українському серденьку завжди близька. Ніби мати, така дорога і єдина. Ніби Всесвіт — велика й велична для нас. Ми з тобою — народ і велика родина! І тебе берегти саме час, саме час!

Отак воно усе й пішло, Що на початку було Слово, Тоді на світ з’явилась Мова, Назвімо третім – Джерело. У поета тільки слово, Тільки слово, більш нічого – Слово правди і свободи, Слово гідності і честі, Слово мужності і віри, І любові, і надії, І покари грізне слово.