Презентація на тему:
Зародження виховання у первісному суспільстві

Тема: Зародження виховання у первісному суспільстві План : 1. Виникнення виховання, його становлення як свідомого, цілеспрямованого процесу. 2. Зародження прийомів та організаційних форм виховання. 3. Виникнення нерівності виховання в умовах розпаду первісного суспільства. 4. Виховання і навчання у найдавніших цивілізаціях Сходу (самостійно).

Література: 1. М.Олифант. Древние цивилизации: Пер.с англ. – М.: АО “Слово”, 1994 – 78 с. – Всемирная история в иллюстрациях; Т.1). 2. История педагогики. Часть І. Учебное пособие для педуниверситетов Под ред. РАО А.И.Пискунова. – М.: ТЦ “Сфера”, 1997.-с.13-51. 3. Хрестоматия по истории зарубежной педагогики: Учебное пособие для студентов пед.ин-тов. /Сост. и автор вводных статей А.И.Пискунов. – 2-е изд.перераб. – М.: Просвещение, 1981. – 528 с. 4. История педагогики: Учебник для студентов пед. ин-тов /Н.А.Константинов и др. – 5-1 изд.доп. М.: Просвещение, 1982. – 447 с.

Виховання у первісному суспільстві. Звертання до проблеми походження виховання обумовлене логікою наукового пізнання: 1) допомагає уявити і зрозуміти сутність виховання в конкретних історичних подіях; 2) дає можливість осмислити проблему; 3) дозволяє більш широко розглянути арсенал педагогічних засобів. Коли зародилося виховання? Виховання зародилося тоді, коли з'явилася необхідність у цілеспрямованій передачі трудових знань, умінь і навичок (суспільно-історичного досвіду підростаючому поколінню в оволодінні моральними нормами і досвідом поведінки). У цьому полягає соціальна функція виховання.

Дізнатися про виховання у первісному суспільстві допомагають такі факти: - історичні; - етнографічні; - літературні; Велике значення мають: - дані розкопок; - матеріали, зібрані археологами та етнографами. У глибинах народної пам'яті зафіксовані вікові звичаї і традиції, у тому числі педагогічні, у формі усної народної творчості: пісень, сказань, билин, приказок.

І.П. Павлов відзначав, що процес розвитку виховання пробивався крізь твариноподібні форми в умовах формування соціуму. На зміну інстинктивній турботі про потомство приходив інстинкт передачі соціального успадкування культури. Від 1,5 млн. до 45-35 тис. років тому починається перехід від первинних твариноподібних форм діяльності до людської праці. Ця динаміка простежується на етапі палеоліту. У Криму, на Кавказі первісні люди з'явилися 700 тис. років тому в ранньому палеоліті. Трудоваі збройна діяльність виявлені в нижньому палеоліті. У цей період неодноразово змінювався клімат.

Вихідна форма еволюціїї пращурів Австралопітек Палеантроп Від 1,5 млн до 35-45 тис. р Гомініди homo (людина) Архантроп 3 млн. років Примати

Приблизно 10 тис. років до н.е. закінчився льодовиковий період. Для цього періоду характерні такі зміни: - стало тепло; - з’явилося багато джерел їжі; - виникли: землеробство, рибальство, скотарство. На дитину впливали: - навколишнє соціальне середовище; - спільна праця дітей і дорослих. Інстинктивний механізм турботи батьків поступово перетворився у соціальний механізм успадкування людського досвіду, удосконалення господарської діяльності. Примітивне виховання набирає силу. 45-35 тис. років в результаті антропогенезу з’являється розумна людина- неоантроп. У групах палеоантропів (неандертальців) йшов прискорений процес.

Рання первісна громада Матріархат Етапи становлення первісної людини: 100 тис. років до н.е. - неандерталець; 40 тис. до н.е. – кроманйонець. Період між 100 тис. до н.е і 40 тис. до н.е. – дородовий період. Виховання, як цілеспрямований процес відсутнє. Відбуваються зміни в матеріальному і духовному розвитку людей, формуються ранні первісно-родові громади мисливців і рибалок. Утворюється матріархат.

Характерні ознаки матріархату: 1). Люди стали жити родами. 2). Основні засоби виживання – полювання і риболовля. 3). Молодші діти належали всьому роду, хлопчики супроводжували чоловіків на риболовлю та полювання; дівчатка займалися домашніми справами. 4). Виникає певна система звичаїв і традицій, а також ранні родоплемінні культи: магія, анімізм, фетишизм, тотемізм. 5). Визнання суспільної вагомості материнства 6). Охорона вагітних і захист дітей.

7). Спеціально організоване виховання відсутнє, але виховання було безпосередньо пов'язане з виконанням побутових обов'язків . 8). Процес дозрівання дітей до 10-12 років, а в 13 років – починалося доросле життя. 9). Передача досвіду в ритуально-обрядовій формі. 10). В основі взаємин усіх членів лежали: рівність, групова солідарність, взаємодопомога. 11). Засобами навчання були усна народна творчість, словесний вплив, схвалення, засудження, табу. 12). Виготовлення значних знарядь праці та зародки землеробства.

Пізньородова громада 10-8 тис. років до н.е. відбувається перехід від привласнюючої форми господарства до виробничої (збирання, полювання зберігаються та додаються землеробство, скотарство). Для цього періоду характерні: • створення харчових запасів; • ріст народжуваності; • зменшення дитячої смертності; • виникла ситуація зародження родини; .

У громадах виробляється програма навчання для мисливців, хліборобів, воїнів, дівчат, яка складалася з теоретичного, практичного та ритуального напрямку навчання. У степах Дніпра мешкали скотарські племена, у Північному Причорномор'ї – хлібороби.

До полювання, землеробства, скотарства додається ткацтво, гончарне ремесло, прядіння, обробка металів. Між рідоплемінними об'єднаннями зав'язувався обмін, виникала торгівля, виробництво, що набирало силу, створювало додатковий продукт. Накопичене багатство, що спочатку належало роду, переходило в приватне володіння окремих родин. Відбувався перехід від материнського роду до патріархального (переважна роль у суспільстві і родині поступово переходила до чоловіків). Крім практичної, трудової, військово-фізичної та соціально-моральної діяльності з'являються спеціальні знання.

Старші (немічні) починають виконувати спеціальну соціальну роль - готувати дітей (окремо хлопчиків та дівчаток) до життя. Значна увага приділяється виконанню дітьми перших законів людського співіснування: табу і толіону. Табу - з гаванської - означає не робити чогось недозволеного, щоб не нашкодити самому собі. Толіон розуміється як закон кривавої помсти. Першоосновам життя у громаді починають вчити хлопчиків і дівчаток у цей період у перших навчальних закладах - "будинках молоді", які функціонували окремо для дітей різної статі. На етапі патріархальної родової общини з'являються такі види діяльності, як мисливство, землеробство, скотарство та ремесло. Це дозволило вдосконалити знаряддя праці.

Трудове виховання молоді доповнюється знайомством з релігійними культами. Формується уявлення не лише про земне життя, а й про душу. Підростаюче покоління через примітивні культи привчали жити у злагоді з природою. На етапі пізнього патріархату виховання виділяється як спеціальна соціальна діяльність, котра зумовлювалася конкретними вимогами тодішнього "виробництва" - здобуванням засобів для виживання. Виховання також диференціювалося відповідно до статі дитини (щодо хлопчиків і дівчаток). Процес виховання у первісному суспільстві завершувався ініціацією (initiatio - посвячення), посвяченням у дорослі, точніше, згідно зі статтю окремо існували практичні випробування для юнаків і дівчат, котрі засвідчували їхню готовність до праці, до життя в общині. Створюються історичні передумови шкільного навчання.

Виховання та навчання у найдавніших державах Близького Сходу В епоху переходу від первісного до рабовласницького ладу якісно змінювалися способи передачі культурної спадщини пращурів від дорослих до дітей. Завершується дописьмовий період історії. Мовлення та піктографічне (малюнкове) письмо з 3 тисячоліття до нашої ери доповнюється писемністю (клинописною і ієрогліфічною). При переході від піктографії до логографії письмо перетворюється в складну техніку прадавньої Ассирії (складове письмо), прадавньої Фінікії (фонетичне письмо) З відокремленням розумової праці від фізичної з’являється спеціальність – вчитель. Найдавнішими у людській цивілізації вважаються піктографічні школи (від гр. рictos - писаний фарбою, мальований і grapho - пишу; мальоване письмо ). Ці школи виникли за 7 тис. років до н.е. на території нинішньої Мексики. У той час там проживали племена інків та майя. Тому у деяких історичних дослідженнях цей період називають культурою майя.

Пізніше перші школи з'являються в країнах Сходу: Ассирії, Вавилоні, Єгипті, Китаї, Індії. Саме у цих країнах зростала роль міст, розвивались ремесла, торгівля, складався апарат державної влади. Виникли: писемність, зачатки математики, астрономії та прикладних наук. Усе це вимагало довготривалого і планомірного навчання. Приблизно у IV тисячолітті до н.е. відбулося об'єднання невеличких держав на берегах річки Ніл. Так виникає рабовласницька держава Єгипет на чолі з фараоном. У цей період і з'являються два типи шкіл: школи жреців (їх називали школами каліграфічного письма) та школи писців (школи ієратичного письма).

Загалом в школах жреців навчалися хлопчики із жрецьких родин. Кількість учнів становила не більше 10. Вивчали ієрогліфи (читання), письмо, лічбу, арифметику, астрономію, астрологію, давньоєгипетський релігійний культ. Школи влаштовувалися при храмах і називалися рамессеум. Термін навчання сягав до десяти років, оскільки надто складно давалося оволодіння магією, чаклунством, народною медициною, а також навичками зображення ієрогліфів. Оволодіння грамотою, науками набувало тут кастового і релігійного характеру. Однак потреби господарського, суспільного життя, управління державою спонукали до створення у ІІІ-му тисячолітті шкіл писців. Саме у цих закладах готували майбутніх державних чиновників Єгипту.

У Давньому Китаї перші навчальні заклади з'явилися у конфуціанських освічених моралістів, вчених-чиновників, які вміють читати, розуміти і тлумачити мудрість священних книг, прошарок письменних інтелектуалів, які зосередили в своїх руках монополію на знання, освіту і керівництво, зайнявши в Китаї місце, яке в інших суспільствах посідало дворянство, духовенство, бюрократія разом узяті. Досконале знання стародавніх текстів, уміння вільно оперувати висловлюваннями мудреців і, як взірець, уміння писати твори, в яких вільно викладалась і коментувалась мудрість стародавніх - такою була програма навчання в китайській школі: державній і приватній. Протягом тисячоліть саме це вважалося у Китаї наукою.

Рекомендована література для студентів: 1. Левківський М.В. Історія педагогіки. - Житомир, 2002. 2. Кравець В. Історія класичної зарубіжної педагогіки та шкільництва. - Тернопіль, 1996. 3. Галузинський В.М., Євтух М.Б. Педагогіка: теорія та історія. -К., 1995. 4. Історія педагогіки /За ред. Гриценка М.С. - К.: Вища, шк., 1973. 5. Історія педагогіки /За ред. М. В. Левківского, О. А. Дубасенюк. - Житомир, 1999. 6. Сбруєва А. А., Рисіна М. Ю. Історія педагогіки у схемах, картах, діаграмах: Навчальний посібник. - Суми: СумДПУ, 2000.

Тести до теми: ”Зародження виховання у первісному суспільстві” 1. У який історичний період виникає виховання як соціальне явище? а) на етапі патріархату; б) у дородовий період; в) на етапі раннього матріархату. 2. Визначальним законом людського співіснування і керівництвом до реалізації виховання у родовій общині був: а) закон золотого правила моралі; б) закон табу; в) біологічний закон. 3. Основними шляхами виховання підростаючої зміни у первісно- родовому суспільстві були: а) показ, спостереження, змагання; б) навіювання, спостереження, приклад однолітків; в) показ, спостереження, посильна участь у праці.

4. У який історичний період виникає виховання як соціальне явище? а) на етапі патріархату; б) у дородовий період; в) на етапі раннього матріархату. 5. Найдавнішою у світовій цивілізації вважається школа: а) Давнього Вавилону; 6) Давнього Єгипту; в) піктографічна школа Майя. 6. У якій із шкіл давньої цивілізації зміст навчання включав: вміння читати, лічити, писати, знання арифметики, геометрії, астрономії, магії, астрології, народної медицини? а) школи Давнього Китаю; б) школи жреців у Давньому Єгипті; в) школи Ассирії.