Презентація на тему:
Велика Британія у 30-хх роках

Велика Британія Кілочко Влада

У 30-ті роки англійська дипломатія відходить від свого традиційного принципу «рівноваги сил» у Європі й починає здійснювати політику поступок й «умиротворення» держав-агресорів. У 1934 р. уряд Великобританії погодився, усупереч інтересам Франції, на збільшення удвічі німецьких сухопутних сил. У 1935 р. була підписана військово-морська угода, відповідно до якої Німеччина змогла створити великий флот. У 1936 р. британська дипломатія належним чином не відреагувала на захоплення Ефіопії Італією.

У своїй зовнішньополітичній стратегії керівництво Великобританії виходило з ідеї неминучості компромісу з Німеччиною за рахунок слабких нових держав, що виникли в Європі після Першої світової війни. Цей компроміс був потрібний англійцям для того, щоб виграти час для переозброєння. Але здійсненню цього курсу заважала позиція СРСР. Радянський Союз був зацікавлений у збереженні суперечностей між євроатлантичними державами (Англією й Францією) і Німеччиною, у зриві компромісу між ними. Він теж сподівався виграти час. Тому умиротворення Німеччини могло принести результати лише за умови усунення СРСР від європейських справ.

. Здійснення цієї комбінації - умиротворення Німеччини й ізоляція СРСР - визначила зміст політики нового уряду консерваторів, що у травні 1937 р. сформував у Лондоні Н. Чемберлен. Він фактично став керувати зовнішньою політикою Великобританії без свого міністра закордонних справ (А. Ідена). Н. Чемберлен виступив ініціатором Мюнхенської угоди 1938 р., що призвела до розчленовування Чехословаччини.

Мюнхенська угода

Німецька листівка з приводу Мюнхенського договору

Отже, політика «умиротворення» наближала глобальну катастрофу. Лише навесні 1939 р. Великобританія заявила, нарешті, про військову гарантію Польщі, Греції й Туреччині у випадку нападу на них. Початок війни в Західній Європі й поразка Франції в 1940 р. ознаменували повний крах політики «умиротворення»