Презентація на тему:
Турецька держава в ХІ-ХV століттях

Турецька держава в ХІ – ХV століттях

На уроці ви дізнаєтесь Звідки прийшли тюркські завойовники в Малу Азію Як виникла Османська імперія, що з плином часу розкинула свої володіння на трьох континентах Завдяки чому османам вдалося здійснити значні територіальні завоювання Хто такі яничари Як поразка у битві на Косовому полі визначила долю балканських народів Коли був захоплений турками Константинополь і загинула тисячолітня Візантійська імперія

1. Турки-сельджуки В другій половині ХІ століття в Анатолію, яка була під владою Візантії, проникли турки-сельджуки – тюркські кочові племена, що прийшли із Середньої Азії і вже заволоділи Афганістаном, Персією, Сирією та іншими країнами. Візантійський імператор Роман ІV Діоген спочатку успішно боровся із сельджуками, проте в серпні 1071 року поблизу вірменської фортеці Манцікерт його війська зазнали жахливої поразки. Сам імператор був поранений і попав у полон до сельджукського султана Арслана. Султан сподівався на великий викуп, проте в Константинополі, візантійській столиці, трон посів інший імператор. Поразка повністю підірвала панування Візантійської імперії над Малою Азією. Сюди тепер прямувала мусульманська людність, нові поселенці займали землі і їхній тиск був дуже потужним. До кінця ХІ століття сельджуки завоювали візантійські міста Анатолії. Найвищої могутності Сельджукський султанат, держава сельджуків, досягла під час правління султана Малик-шаха (1072-1092). Вони постійно воювали з іншими державами (серед захоплених ними було й багате торгове місто в Криму – Судак). Проте війни і внутрішні чвари підірвали сельджукську державу – вона розпадається на окремі феодальні володіння та держави, а в 1243 році турецьких сельджуків слідом за іншими народами Азії жорстоко розгромили монголи.

2. Утворення османської імперії Сельджуки переживали занепад, і в той же час інші тюркські племена, зігнані зі своїх місць монголами, на чолі із шейхами продовжували прибувати до Малої Азії. Серед переселенців особливою енергійністю відрізнялися так звані газі – мусульманські воїни, що постійно прагнули “воювати за віру”. Це були кочові армії, і однією з таких невеликих армій командував Ертогрул. Врешті-решт він отримав маленький уділ. Від Ертогрула влада перейшла до його сина Османа, котрий проголосив незалежність своєї невеликої країни від сельджуків у1299 році та прийняв титул султана. Загалом таких держав тут було утворено чимало, і головним джерелом доходу для них була здобич, отримувана під час військових походів. Держава Османа, як виявилося, стала найуспішнішою. Спочатку Осману вдалося завоювати всю західну частину Малої Азії. В цей час найманці з усього ісламського світу стікалися в його землі, щоб боротися проти послабленої православної імперії – Візантії . Саме Осман став засновником потужної Османської імперії, яка проіснує 600 років. Осман – засновник імперії (книжкова мініатюра)

3. Яничари Протягом усього часу існування Османської імперії саме армія забезпечувала міць держави. Висока боєздатність піхоти, особливо яничар, вміле використання кавалерії, а згодом і широке залучення артилерії на полях битв, – усе це забезпечувало перевагу османів над їхніми ворогами. Яничари спершу набиралися з полонених, потім їхні лави поповнювалися примусовим набором дітей із сімей підданих християн  (сербів, болгар та інших). Після переходу в ісламську віру хлопчики виховувалися в дусі релігійного фанатизму й сліпого послуху. Було створено дуже дисциплінований корпус на чолі з так званим агою. Після довголітнього вишколу юнак з України або ж Сербії, Болгарії чи Боснії, потрапляв до елітного корпусу яничар. Набраних у християнській частині Європи огланів (новачків) відправляли служити головним чином в азіатську частину Османської імперії — до Анатолії,  а тих, що походили з Азії направляли служити до Європи.

Пророку Мухамеду приписують вислів: “Всемогутній Аллах говорить: у Мене є армія воїнів, котрих Я назвав турками. Коли Я гніваюся на людей, я напускаю на них турків” Яничари брали участь майже у всіх великих війнах та військових конфліктах, що проводилися на теренах Європи між мусульманським та християнським табором.

4. битва на косовому полі У середині ХІV століття турки стали загрожувати балканським країнам. Спочатку османи завдали поразки загонам греків, сербів та болгар, які билися на боці візантійського імператора. Потім турки переправилися через протоку Дарданелли, захопили одну з фортец і стали проникати вглиб. Правителі ж балканських держав, воюючи з турецькими військами, постійно зраджували один одного, а інколи навіть запрошували османів допомогти у боротьбі з сусідами. Турки ж поневолювали все нові території на Балканах. 15 червня 1389 року відбулася вирішальна битва на Косовому полі між об’єднаними сербсько-боснійськими військами, очолюваними князем Лазарем, і турецькою армією, якою командував султан Мурад І.

Після Битви на Косовому полі Це була дуже жорстока битва. Спочатку ніхто не міг досягти рішучої переваги. Султан Мурад І був смертельно поранений сербським рицарем Мілошем Обілічем. Проте син турецького султана Баязид взяв командування на себе. Турецькі війська стрімко атакували праве крило сербів. Серби мужньо билися, багато тисяч їх загинуло на полі битви. Загинув князь Лазар і майже вся сербська знать. Османи теж понесли величезні втрати. Баязид, що отримав прізвисько “Блискавка”, спустошив Сербію, через декілька років він захопив Болгарію та інші балканські регіони, згодом розбив армію хрестоносців. Декілька разів турки брали в облогу столицю Візантії Константинополь, проте безуспішно.

5.Османська держава на початку ХV ст. На самому початку ХV століття в Малій Азії з’явилося величезне військо Тамерлана (Тимура), правителя середньоазіатського міста Самарканда. Тимур захопив величезні території на Сході, здійснив успішні походи в Індію та Єгипет, під його ударами розпалася Золота Орда. Саме Тимур, розлючений гордовитістю Баязида, вщент розіб’є турецьке військо. Баязид помре під час полону. А потім уся Мала Азія пережила страшний погром. Один із сучасників писав про навалу Тимура: «Просуваючись від міста до міста, він до того спустошив покинуту країну, що тепер уже не чути було ані собачого гавкоту, ані півнячих співів, ані дитячого плачу. Як рибалка, витягаючи сітку з глибини на землю, захоплює нею все, що трапиться, так і він знелюднів усю Азію». Османська держава була на краю загибелі… Лише в 1420-х роках турки повернули собі колишній вплив на Балканах, а трохи згодом відновили контроль султана над усією Малою Азією. Могутність країни утвердив Мехмед I, котрий отримав владу в 1451 році. Його заповітною мрією було захоплення Константинополя. Султанові приписують такі слова: «Мусить бути одна світова імперія, з однією вірою й одним правлінням. Для встановлення такої єдності немає кращого центру, ніж Константинополь». Султан Мехмет ІІ Фатіх (“Завойовник”)

6. Падіння константинополя У квітні 1453 р. Мегмед II із величезним військом, яке налічувало кілька десятків тисяч, оточив Константинополь. Йому протистояло майже 7 тисяч захисників міста. Колись могутня візантійська столиця була приречена. Та імператор Константин XI Палеолог відмовився здати місто і впродовж 53 днів відважні захисники відбивали штурм за штурмом. На світанку 29 травня 1453 р. турки розпочали штурм, який виявився останнім. Двічі вони відступали назад, залишаючи багато вбитих. Та султан направляв свіжі сили. У найважчий для константинопольців момент битви генуезькі найманці стали покидати свої позиції, а султан кинув у бій яничарів. Бойовий дух оборонців похитнувся і вони відступили, а турки ввірвавшись у місто, почали його грабувати. Мехмед ІІ поспішив повернути Константинополю спокій і того ж дня проголосив його своєю столицею, перейменувавши на Істанбул (Стамбул). Християнську святиню — храм Святої Софії — за наказом султана було перетворено на мусульманську мечеть. Завоювання Константинополя дуже посилило Османську державу  

7. Нові завоювання османів Саме Мехмед ІІ остаточно завоював Балкани та Малу Азію. Турки витіснили із Чорного моря основних торгових конкурентів – венеціанців та генуезців. Кримські хани стали васалами султана і почали здійснювати спустошливі набіги на українські, польські та московські землі. За тридцять років Мехмет ІІ створив могутню мусульманську імперію, перед якою тремтіла Європа. Лише смерть поклала край завоюванням невгамовного Мехмеда ІІ. На початку ХVІ століття турки завоювали Месопотамію, Сирію, Ірак, підкорили Єгипет і майже всю північну Африку. Султан Сулейман І, якого європейці називали Пишним за пишність його двору, головний удар спрямував на Захід, взяв у облогу навіть Відень – столицю Габсбургів (османи відступили через осінні дощі). Отже на вершині своєї могутності (в першій половині ХVІ століття) Османська імперія простягалася від воріт Відня до Перської затоки і від Криму до Марокко.  Турецьке нашестя стало для багатьох підкорених народів історичною катастрофою. Європа, яка розвивалася накопичувала сили. В самій же Османскій імперії почалися процеси, що призвели згодом до занепаду. Книжкова мініатюра “Сулейман І у поході”