Презентація на тему:
Росія наприкінці XVII – у першій половині XVIII ст

Росія наприкінці XVII – у першій половині XVIII ст.

Російські царі Олексій Михайлович Федір III Іван V та Петро І Софія Олексіївна Петро І Петро ІІ Анна Іоанівна Єлизавета І Петро ІІІ Катерина ІІ

Олексій Михайлович Другий цар в династії Романових народився 1629 р., обійняв престол, як і її батько, в шістнадцятирічному віці. Йому дали хорошу домашню освіту, зокрема музичне. Він здобув уявлення про західноєвропейської культурі, вже у дитинстві мав особистої бібліотекою.

Федір ІІІ Федір Олексійович Романов  Федір Олексійович Романов народився (30 травня) 9 червня 1661 року, в родині царя Олексія Михайловича і цариці Марії Іллівни, уродженої Милославській. Він — старший брат царів Івана V і Петра I. Був вінчаний на царство в віці 15 років. Цар з дитинства відрізнявся слабким здоров'ям, але, тим не менш, його готували до престолонаслідування. Наставником Федора був Симеон Полоцький, який навчив царя мовам, що присвятив його в основи західної культури. 

Іван І Народився Іван Грозний 25 серпня 1530 року. Його батько був великим князем Василем III. Іван рано залишився без батьків: батько помер, коли синові було три роки, а мати — коли Івану виповнилося вісім. На очах у хлопчика сталося кілька палацових переворотів, організованих родами Шуйських і Бєльських. Буденними явищами для Івана стали насильство, чвари, жорстокість, лицемірство і мстивість. Звикаючи до них, Іван Грозний поступово сам ставав жорстокою людиною.

Софія Олексіївна Донька царя Олексія Михайловича від першої дружини, Марії Милославської; старша сестра Петра І. Софія Олексіївна здобула добру освіту, відзначалась великою енергією. Після смерті свого брата царя Федора Олексійовича (у квітні 1682 р.) брала активну участь у боротьбі придворних боярських угруповань за владу. В травні 1682 р. Софія Олексіївна разом зі своїми родичами Милославськими, спираючись на підтримку московських стрільців, добилась проголошення царем, поряд з Петром І, також Івана V Олексійовича і призначення її правителькою-регентшою при малолітніх царях.

Петро ІІ У перші місяці правління П. II влада фактично знаходилась в руках князя О. Меншикова та Верховної Таємної Ради. Ускладнення зовнішньополітичного становища Російської імперії за П. II (загострення відносин з Туреччиною), намагання у з'язку з цим царського уряду залучити на свою сторону козацьку старшину, а також особисті економічні інтереси О. Меншикова (володів величезними маєтками у Стародубському і Ніженському полки та провадив широкі торгово-промислові операції), спонукали Таємну Верховну Раду скасувати всі податки у Гетьманщині(крім передбачених Березневими статтями 1654), ліквідувати Малоросійську колегію та дозволити обрати нового гетьмана - Д. Апостола, передати ведення справ Гетьманщини з Сенату до Колегії закордонних справ, заборонити росіянам купувати землі в Україні тощо. В 1728 уряд П. ІІ створив у Глухові кодифікаційну комісію для складання кодексу діючих в Україні законів (див. "Права, за якими судяться малоросійський народ"). Після усунення від влади О. Меншикова, П. II оголосив себе противником реформ Петра І, переніс царський двір у Москву. Під час підготовки до коронації помер від віспи. З його смертю по чоловічій лінії закінчився рід Романових.

Анна Іоанівна Друга дочка царя Івана V (брата і співправителя царя Петра I) від цариці Парасковії Федорівни (Салтикової). Була видана заміж у 1710 за герцога Курляндського Фрідріха Вільгельма; овдовівши через 4 місяці після весілля, залишилася в Курляндії. Після смерті Петра II була запрошена в 1730 на російський престолВерховним таємним радою, як монарх з обмеженими повноваженнями на користь аристократів - "верховніков", але, за підтримки дворян, забрала всю владу, розпустивши Верховна таємна рада. Час її правління пізніше отримало назву "бироновщина" по імені її фаворита Ернста Бірона.

Єлизавета І Єлизаве та Петрі вна (18 (29) грудня 1709 — 25 грудня 1761 (5 січня 1762)) — російська імператриця з 25 листопада 1741, дочка Петра I і Катерини I. Вступила на престол внаслідок палацового перевороту і усунення від влади російського імператора Івана VI Антоновича (царював номінально, бо йому йшов лише другий рік). У 1744 взяла шлюб з молодим співаком О.Розумовським. З початку 1750-хроків фактичне керівництво внутрішньою політикою держави здійснював П. Шувалов, зовнішньою — О. Бестужев-Рюмін і М. Воронцов. Складність зовнішньополітичного становища Російської імперії (загострення відносин зТуреччиною і Прусією) і намагання у зв'язку з цим царського уряду залучити на свій бік козацьку старшину, привело до відновлення Єлизаветою Петрівноюгетьманства. На Глухівській Раді 1750 гетьманом України було обрано К. Розумовського. За час правління Єлизаветою Петрівною було здійснено ряд економічних і фінансових реформ, засновано Московський університет (1755) іАкадемію мистецтв (1757). За її царювання Росія вела Семирічну війну1756—1763.

Петро ІІІ Петро III (Петро Федорович, ім'я при народженні Карл Петер Ульріх Гольштейн-Готторпскій; 21 лютого1728, Кіль - 17 липня 1762, Ропша) - російський імператор в 1761 - 1762, перший представник Гольштейн-Готторпскій (вірніше: Ольденбургской династії, гілки Гольштейн-Готторп, офіційно носила ім'я"Імператорський Дім Романових") російською престолі. C 1745 - можновладний герцог Гольштейна. Після піврічного царювання повалений в результаті палацового перевороту, який побудував на престол його дружину, Катерину II, і незабаром був убитий гвардійцями. Особистість і діяльність Петра III довгий час розцінювалися істориками одностайно негативно, проте потім з'явився і більш зважений підхід, що відзначає ряд державних заслуг імператора. За часів правління Катерини за Петра Федоровича видавали себе багатосамозванці (зафіксовано близько 40 випадків), найвідомішим з яких був Омелян Пугачов.

Катерина ІІ Російська імператриця (1762 – 1796) дому Романових. Дружина (вдова) імператора Петра III, мати імператора Павла І. Херсон як місто своїм заснуванням зобов’язане саме Катерині II. Безумовно, перші поселення сягають мідного віку, до 1778 року існувало укріплення Олександр-Шанц, проте саме 18 червня був підписаній указ російської імператриці про заснування міста Херсон.

Петро І Петро Олексійович Романов (народився 9 червня 1672 (за старим стилем) — помер 28 січня 1725) — юридично обіймав посаду царя Великої, Малої і Білої Русі (1682-1725 роки), з 1721 також посаду імператора заснованої ним Російської імперії під ім’ям Петро I. Молодший син царя Олексія Михайловича від другого шлюбу з Наталією Наришкіною народився 30 травня 1672 року. У дитинстві Петро отримав домашню освіту, з юних років знав німецьку мову, потім вивчав голландську, англійську і французьку мови. За допомогою палацових майстрів освоїв багато ремесел (столярне, токарне, збройове, ковальське тощо) Майбутній імператор був фізично міцний, рухливий, допитливий і здатний, володів хорошою пам’яттю.

Військоваа реформа Петра І Військова реформа Петра I включала комплекс державних заходів щодо реорганізації системи комплектування армії і військового управління, створення регулярного військово-морського флоту, вдосконалення озброєння, вироблення і впровадження нової системи навчання і виховання військовослужбовців.

Освітня реформа Петра І Реформи Петра Великого. Освіта Російської Імперії Собори стають номенклатурними. Органи місцевого самоврядування припинили своє існування відразу ж після Смути. Олексій Михайлович сприймається як бог, що зійшов з небес. До середини 17 століття повністю відновлена система, яка призвела до Смута на початку століття. Вінцем самодержавства стало остаточне закріпачення селян у 1649р. Купецька підприємницька діяльність ставати під контроль уряду. 3 стан в Росії постійно придушувалося, у той час як на Заході воно стало двигуном розвитку. Народ і держава. Люди дивилися на держава, як на грабіжника. 17 століття почався Смутою, середина століття ознаменувалася міськими повстаннями, потім був бунт Степана Разіна і Стрілецькі бунти. Після придушення бунтів режим зміцнився.

Церковна реформа Петра І Церковная реформа Петра I — мероприятия, осуществлённые Петром I в начале XVIII века, которые кардинально изменили управление Православной Российской Церкви, введя систему, которую некоторые исследователи полагаютцезарепапистской.