Презентація на тему:
"Індія у другій половині ХХ-початку ХХІ ст"

Індія у другій половині ХХ-початку ХХІ ст.

Однією з найбільших країн Азії є Індія. Національно-визвольний рух у цій найбільшій англійській колонії значно посилився після Другої світової війни. Індія, як колонія Британії, брала участь у Другій світовій війні: 3 млн індійців воювали на фронті. Під час бойових дій у країні розвинулося машинобудування. Тому Індія сплатила усі борги Британії і вийшла з війни економічно зміцнілою. Однак країна не мала адміністративної єдності через багатоетнічний склад населення Індії, протистояння двох основних релігійних громад — індуїстів, інтереси яких представляв Індійський національний конгрес (ІНК), та мусульман, очолюваних Мусульманською лігою. Усе це заважало згуртуванню населення і послаблювало національно-визвольний рух. Одразу після закінчення Другої світової війни рух протии колоніального панування охопив широкі верстви населення Індії.

Основи державного ладу, внутрішньої та зовнішньої політики Індії були закладені за прем’єр-міністра Дж. Неру (1947–1964), для якого ідеалом розвитку країни був демократичний соціалізм.

Політика Індії після здобуття незалежності Внутрішня політика Зовнішня політика Прискоренийрозвитокдержсектору впромисловості(зарахунокбудівництвадержавоюпідприємстввметалургії,машинобудуванні, електроенергетиці,вугільнійінафтовійпромисловості). Активнапідтримкаприватногобізнесу, контроль задіяльністюмонополій. Створеннясприятливихумов длярозвиткунаціональноїекономіки (зарахунокобмеженнядоступуіноземногокапіталувкраїну). Проведенняаграрноїреформи (обмеженнярозмірівфеодальногоземлеволодіння, передачаземлізавикупорендарямзнижчихкаст,заохоченняствореннякооперативів). Проведенняадміністративно-територіальноїреформиу 1956 р. (розмежуваннязанаціональною тамовноюознаками) Дотриманняпринципу «позитивного нейтралітету»,неприєднаннядовійськово-політичнихблоків(урядІндії засудивстворенняСЕАТО в 1954 р. і СЕНТО в 1955 р.). Увідносинахзіншимикраїнамизастосовувалип’ятьпринципівмирного співіснування«панчашіла» (уперше щодоКитаю): •взаємнаповагатериторіальної цілісностіісуверенітету; •взаємнийненапад; •невтручанняувнутрішнісправиоднеодного; •рівністьівзаємнавигода; •мирнеспівіснування. Дж. Нерубуводним зініціаторівБандунзькоїконференції1955 р. істворенняРухунеприєднання На початку 60-хрр. черезперебування натериторіїІндіїДалай-ламиТибетупогіршилисяіндійсько-китайськівідносини.Китайськівійськаокупуваличастинуіндійськоїтериторії

Після смерті Дж. Неру прем’єр-міністром Індії стає Л. Б. Шастрі, який дотримувався курсу Неру. Л. Б. Шастрі несподівано помирає. Новим прем’єр-міністром стає донька Дж. Неру — Індіра Ганді (мала гарну освіту, політичний досвід, в уряді Шастрі була міністром інформації та радіомовлення). Внутрішня політика Зовнішнаполітика Проведеннярадикальнихсоціально-економічнихреформ: •націоналізаціябанківісистемизагального страхування; • передача до рукдержавиекспортноїтаімпортноїторгівлі; •організаціякооперативноїторгівлітоварами широкоговжиткуумістахісільськіймісцевості; •обмеженнядіяльностімонополій; •продовженняаграрноїреформи; •зменшенняподаткунаневеликіділянкиземлі, земельного максимуму; •скасуванняпенсійтапривілеївдлякнязів.   Активізуєтьсяспівробітництво ізСРСР, особливо увійськовійсфері. Угрудні1971 р.Індія розпочинаєчерговувійнупротиПакистану і доводитьїїдоуспішногокінця. Післяцьогоавторитет Індіїнаміжнароднійаренізростає. Але за умовенергетичноїкризи1973 р.цявійнагальмуєздійснення Економічнихісоціальнихпрограм. Економічнаситуаціявкраїніпогіршується,формуєтьсяопозиціяуряду І.Ганді

Але паралельно із цим: Запровадження надзвичайного стану (1975), заборона страйків; Порушення громадянських прав і свобод; Примусова стерилізація

На виборах 1977 р. Індіра Ганді програла. В ІНК відбувається розкол. І. Ганді створює власну партію — ІНК(І). В економіці країни назріває критична ситуація, і в 1980 р. І. Ганді знову стає прем’єр-міністром. Але в цей період активізуються сепаратистські тенденції в країні. 31 жовтня 1984 р. І. Ганді була вбитасикхськими екстремістами. «Прагнучи створити державу Халістан на території Пенджабу (північно-західної частини Індії), сикхські сепаратисти закликали до розчленування Індії, тероризували населення, вбивали небажаних їм політичних і громадських діячів, провокували зіткнення між різними релігійними громадами. Сикхи організували низку диверсій на залізницях, індійських авіалайнерах. Навесні 1984 р. вони захопили Золотий храм в Амрітсарі, перетворивши його на штаб-квартиру. Операція урядових військ «Блакитна зірка» з очищення храму від терористів не тільки не поставила крапку в розв’язанні пенджабської кризи, а й стала відправним пунктом для її поодальшого трагічного розвитку — убивства сикхськими екстремістами прем’єр-міністра І. Ганді 31 жовтня 1984 р.».

Основні напрями зовнішньої політики Індії на теперішній час: Вірність Руху неприєднання; рівні та взаємовигідні стосунки з США, Росією, Китаєм, Японією, країнами Азіатсько – Тихоокеанського регіону; нарощення ядерного потенціалу ( 1998 – випробування ядерної зброї); невирішеність спірних питань з Пакистаном

Індія на сучасному етапі На сьогодні значна частина населення Індії проживає в злиднях, близько половини населення залишається неписьменною, зберігається високий рівень безробіття. Серед соціально-економічних, національних та релігійних залишається актуальною демографічна проблема. Населення Індії щороку зростає на 14 млн чоловік і сьогодні перевищує 1 млрд чол. Активною залишається зовнішньополітична діяльність країни. Зокрема, налагоджуються українсько-індійські зв’язки. Протягом тривалого часу українські підприємства традиційно співпрацюють з індійськими кампаніями: на багатьох індійських підприємствах запроваджені й використовуються українські технології, машини та обладнання. Взаємовигідна торгівля між Україною та Індією є важливим фактором зміцнення співробітництва між обома країнами.