Презентація на тему:
Археологічні ПАМ’ЯТКИ КОЧОВОГО НАСЕЛЕННЯ НИЖНЬОГО ПОДНІПРОВ’Я Х - ХІV СТОЛІТТЯ

Васильєва Ліна Олександрівна Вчитель історії в Новозапорізькій загальноосвітній школі І – ІІІ ступенів.

Проблема вивчення історії середньовічних кочівників Нижнього Подніпров’я Х-ХІV ст. продовжує до цього часу залишатися невирішеною. Чималий внесок у розробку цього питання внесла вітчизняна археологія. Одним з найбільш поширених археологічних джерел є поховальні пам'ятки. Про їх значення говорить той факт, що багато археологічних культур були виділені виключно на їх матеріалах. Дані поховальних пам'яток є основою для різного роду реконструкцій. У зв'язку з цим як і раніше, актуальною є завдання їх всебічного аналізу з метою виявлення закономірностей, що дозволяють більш впевнено визначити етнічний склад населення, яке їх залишило

Об’єктом дослідження є археологічні пам’ятки кочового населення Х-ХІV століття на території Нижнього Подніпров’я. Предметом дослідження є особливості поховального обряду та матеріальної культури і пов’язаних з ними межетнічні процеси, які відбувалися в результаті контакту різних кочових етносів у цей час. Хронологічні межи роботи охоплюють період з X по XІV ст. Цей період пов’язан з кочовими племенами, які відігравали домінуючу роль у цьому регіоні. Визначають три етапи у розвитку їх історії печеніжсько-торчеський (Х-перш. пол. ХІ ст..), половецький (сер. ХІ - перш. пол. ХІІІ ст.) золотоординський або татарський (сер. ХІІІ - ХIV ст.).

Територіальні межи у роботі розглядається територія нижньої течії Дніпра, що входить в сучасні кордони Запорізької, Дніпропетровської і Херсонської областей. Метою дослідження є комплексне вивчення всього масиву поховальних комплексів X – першої половини XІV ст. Нижнього Подніпров’я, проаналізувати і класифікувати виявлені на цих територіях поховання пізніх кочівників, і простежити основні особливості їх поховального обряду. визначення залежності етнокультурних проявів характеру і ступеню впливу прийшлих племен на поховальний обряд місцевого населення.

Досягнення мети передбачає вирішення наступних завдань: аналіз поховальних комплексів та розв’язання проблеми локальної своєрідності поховального обряду і речового матеріалу; визначення етно-конфесійного складу кочового населення; систематизація даних, отриманих у результаті дослідження поховальних пам’яток Нижнього Подніпров’я, їх співставлення з писемними джерелами того часу. простежити основні етапи заселення кочовими племенами території Нижнього Придніпров’я в означений час.

Методи дослідження став комплексний підхід до вивчення археологічних та письмових джерел. Використані традиційні методи історико-археологічних досліджень: порівняльно-типологічний, метод історичних аналогій, описовий та статистичний, що на наш погляд, дозволяють найбільш повно і ефективно вирішити поставленні дослідницькі завдання

Новизна роботи: полягає в комплексному підході до вирішення даної тематики, спробі на основі дослідження всього комплексу археологічних та письмових пам’яток Нижнього Подніпров’я дати розгорнуту картину заселення і життя цих територій у Х - ХІV ст. н.е. Практичне значення полягає у можливості використання даного наукового матеріалу на уроках краєзнавства, а також історії України доби Середньовіччя.

Письмові джерела ХІ – ХIІІ ст. неодноразово згадують територію Нижнього Подніпров’я, як його складову частину, в контексті з загальними політичними подіями того часу. Більшість цих повідомлень, як правило, носить уривчастий та фрагментарний характер, але вони є важливим джерелом по вивченні історії даного регіону. Перші археологічні дослідження пам’яток кочового населення ХІ – ХІV ст. н. е. на території Нижнього Подніпров’я, були проведені ще наприкінці ХІХ ст. Археологічні розкопки того часу мали обмежені масштаби та недостатню наукову базу, але вони поклали початок вивченню цього краю та процесу накопичення наукового матеріалу.

Переважна більшість подібних знахідок була зроблена вже у радянські часи,головним чином у 50-80 рр. ХХ ст.. Водночас радянськими науковцями були зроблені перші спроби узагальнення та введення класифікації знайденого археологічного матеріалу. Сучасний період характеризується продовженням подібних досліджень на регіональному рівні, головним чином, силами археологічних установ ЗНУ та ДНУ. Заселення цих території кочовим населенням у Х – ХIV ст. проходило у декілька етапів. У Х – першій половині ХI ст. подніпровські степи займали печеніги й торки. Знаходження печенігів в цьому районі підтверджують й археологічні матеріали. Загалом схожі поховання уявляють собою неглибокі впускні могили (у західній орієнтації), з похованнями людини з залишками коня (череп та кінцівки ніг) та невеликим набором інвентарю (зброю, стремена, вудила) у курганах більш ранніх епох.

На початку ХI ст. у Північному Причорномор’ї з’являються торки. Торчеські поховання, від аналогічних печенізьких пам’ятників відрізняються, головним чином, деякими особливостями у конструкція поховальної камери. У середині ХI – першій половині ХШ ст. степні райони були зайняті половцями, з якими змішалась частина печенізько-торчеських орд. Пам’ятники цього часу представлені курганними похованнями та залишками половецьких святилищ. Характер поховального обряду половців відрізняється значною різноманітністю. Багато поховань, що визначаються, як половецькі несуть з собою риси найбільш властиві печенігам чи торкам. Це свідчить про неоднорідність кочового населення даного регіону у даний період.

У кочівників цього часу існували наступні основні поховальні обряди: - впускні могили в кургани більш ранніх епох в прямокутних чи овальних в плані ямах. Померлий лежить витягнуто на спині, частіше за все в труні, рідше в колоді чи дощатому гробовищі; нерідко поховання супроводжується кістками коня, що лежали в анатомічному порядку; - поховання в прямокутній ямі зі сходинкою, на яку, як правило, клали коня; померлого клали витягнуто на спині в труні чи на підстилці; - аналогічні поховання попереднім з дерев'яним настилом; - аналогічні поховання попереднім в могилі з підбоєм. Особливим та унікальним елементом в поховальному обряді є наявність кам'яних «баб» на кургані.

У середині ХІІІ – ХIV ст. південно-східна частина Нижнього Подніпров’я була захоплена монголо-татарами та увійшла у склад Золотої Орди, але ця обставина не мала суттєвого впливу на етнічний склад та культурні традиції даного регіону. Характер обряду зберігає у собі основні риси половецького періоду. В цей же час, зникає ритуал зведення кам’яних статуй і святилищ. У той самий час у ньому простежуються й нові риси. Вони виражаються, у більш ширшому діапазоні орієнтації могил, у наборі інвентарю . Різко збільшується кількість поховань без коня. Частина таких поховань, може бути віднесена до половців, і датована серединою – другою половиною ХІІІ ст. Їх виникнення може бути пов’язане з загальним погіршанням соціального та економічного положення частини кочівників, що знаходились під владою монголів.

Інша частина поховань, з орієнтацією на захід та південно-захід, характерна для ХIV ст. Серед них є дуже багаті поховання, але загалом поховання мають не дуже великий набір інвентарю чи він взагалі відсутній . Поява і поступове поширення з кінця ХІІІ ст.. серед кочового населення Нижнього Придніпров’я безінвентарних поховань з характерною орієнтацією на схід, можна пов’язувати з прийняттям у кочовому середовищі ісламу. Таким чином, поховальний обряд пізніх кочівників середини ХІ – І половини ХІІІ ст. н. е. носить в собі елементи різних поховальних обрядів. Наявний інвентар дає можливість визначення етнічної та соціальної належності похованого.

Інша частина поховань, з орієнтацією на захід та південно-захід, характерна для ХIV ст. Серед них є дуже багаті поховання, але загалом поховання мають не дуже великий набір інвентарю чи він взагалі відсутній . Поява і поступове поширення з кінця ХІІІ ст.. серед кочового населення Нижнього Придніпров’я безінвентарних поховань з характерною орієнтацією на схід, можна пов’язувати з прийняттям у кочовому середовищі ісламу. Таким чином, поховальний обряд пізніх кочівників середини ХІ – І половини ХІІІ ст. н. е. носить в собі елементи різних поховальних обрядів. Наявний інвентар дає можливість визначення етнічної та соціальної належності похованого. Подібні знахідки вказують на змішаний та неоднорідний склад кочового населення на цих територіях у Х - ХІV ст.. і складні етнокультурні, міграційні та асиміляційні процеси, які відбувались у їх середовищі на протязі цього часу.