Презентація на тему:
Стратегії формування та впровадження соціальної політики у сфері інклюзивної освіти. Процес соціалізації як шлях реалізації прав дітей і підлітків з особливими потребами

Валентина Шорохова , Методист НМЦ громадянського виховання та позашкільної роботи ІППО КУ імені Бориса Грінченка Стратегії формування соціальної політики у сфері інклюзивної освіти. Процес соціалізації як шлях реалізації прав дітей і підлітків з особливими потребами

Знедолена природою дитина не повинна знати, що вона малоздібна, що у неї слабкий розум, слабкі сили. Виховання такої дитини повинно бути у сто разів ніжнішим, чуйнішим, дбайливішим. В.О. Сухомлинський

Інклюзія (від « Inclusion » – включення) залучення дітей з особливими потребами в загальноосвітній простір, пристосування шкіл та освітнього процесу до потреб усіх учнів, в тому числі таких, що мають особливі потреби

Інклюзивна освіта – це система освітніх послуг, що ґрунтується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права здобувати її за місцем проживання, що передбачає навчання дитини з особливими освітніми потребами в умовах загальноосвітнього закладу Наказом МОН України (від 01.10.2010 № 912) затверджено Концепцію розвитку інклюзивного навчання

Завдання нклюзивної освіти Організувати навчально-виховний процес, який би задовольняв освітні потреби всіх дітей. Розробити систему надання спеціальних освітніх і фахових послуг для дітей з особливими освітніми потребами. Створити позитивний клімат у шкільному середовищі та поза його межами

Складові моделі інклюзивної освіти Командний підхід Задоволення індивідуальних потреб дітей Співпраця з батьками Створення сприятливої атмосфери в дитячому колективі

Статистичні данні 2009-2010 н.р. : В Україні 2,5 млн. інвалідів, з яких 298 тис. – інваліди з дитинства та діти – інваліди. Майже щорічно кількість їх зростає на 200 тис. чоловік. У місці Києві: Загальна кількість дітей, які потребують корекції психічного, фізичного та (або) розумового розвитку в спеціальних навчальних закладах (групах, класах), але перебували у загальноосвітніх навчальних закладах: 5407 чол.: Дошкільного віку: 1704 чол.( 31,5% від загальної кількості дітей, що потребують корекції психічного, фізичного та (або) розумового розвитку в спеціальних дошкільних навчальних закладах) Шкільного віку: 3703 чол.(68,5%) Найпоширенішими є порушення: У дітей дошкільного віку найпоширенішими є порушення: - мовлення – 1152 чол. (68 %) ; - зору – 402 чол. (24 %) ; - психоневрологічні – 67 чол. (4 %). У школярів, що потребують корекції в спеціальних загальноосвітніх навчальних закладах найпоширенішими порушеннями є: зору – 2866 чол. (77 %) ; мови – 264 чол. (7 %) ; слуху – 200 чол. ( 5, 4%) ; психоневрологічні – 163 чол. (4,4 %) ; опорно-рухові – 162 чол. (4,4 %).

Школярі, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку в спеціальних навчальних закладах (класах), але перебувають у загальноосвітніх навчальних закладах м. Києва у 2009-2010 навчальному році.

У 2009-2010 н.р. проведено 7 науково-дослідних педагогічних експериментів із залученням дітей з особливими потребами у загальноосвітні навчальні заклади (4 з них – всеукраїнського рівня). Інклюзивна освіта дітей з синдромом Дауна в дошкільних навчальних закладах (ДНЗ №662, 291) Інтегроване навчання дітей з обмеженими фізичними можливостями в умовах середньої загальноосвітньої школи (СЗШ №168) Психолого-педагогічне управління навчальною діяльністю соціально занедбаних учнів та учнів з затримкою психічного розвитку в умовах середньої загальноосвітньої школи (СЗШ №231). Слухаємо разом (соціалізація та інтеграція дітей дошкільного віку з порушеннями слуху та мовлення у середовище однолітків), (ДНЗ №67). Соціально-педагогічні аспекти організації інклюзивної освіти дітей з вадами слуху в умовах початкової школи (СЗШ №233). Школа як соціально-реабілітаційний центр (СЗШ №210). Створення моделі індивідуального інтерактивного On line навчання дітей, які за тривалою хворобою не відвідують школу (СЗШ №204

Значення інклюзивної освіти для сучасного світу “Говорячи про інклюзію, ми маємо робити набагато більше для того, щоб діти навчались у звичайних класах/групах, ми маємо ізолювати ізоляцію, усунути виключення” 48 сесія ЮНЕСКО, 2008р.

Форми освіти дітей з вадами психофізичного розвитку Традиційні форми освіти ( індивідуальна, спеціальна) Інноваційні форми освіти дітей (дистанційна, інклюзивна)

Модель інклюзивного та інтегрованого навчання спрямована на педагогічних працівників: вихователів дошкільних навчальних закладів вчителів загальноосвітніх шкіл асистентів вчителів загальноосвітніх шкіл вихователів груп подовженого дня загальноосвітніх шкіл адміністраторів загальноосвітніх навчальних закладів соціальних працівників батьків дітей з особливими потребами представників місцевих органів управління освітою представників батьківських  і громадських організацій, що займаються питаннями освіти дітей з особливими потребами соціальні служби сім’ї та молоді викладачів вищих навчальних закладів і інститутів післядипломної педагогічної освіти

Соціальна інтеграція дітей з особливостями психофізичного розвитку в загальноосвітній простір України – один із напрямів гуманізації всієї системи освіти, що відповідає пріоритетам державної політики та має відображення у Національній Доктрині розвитку освіти.

Головною метою соціальної інтеграції в умовах загальноосвітнього закладу є : створення умов для особистісного розвитку дитини, творча самореалізація дитини, можливість бути корисною іншим людям.

Основними завданнями соціальної інтеграції є: -  забезпечення прав дитини з особливостями психофізичного розвитку на отримання середньої освіти в умовах навчального закладу з комплексним поєднанням корекційно-реабілітаційних заходів; - всебічний розвиток індивідуальності дитини на основі виявлення її задатків, здібностей; -  формування ціннісних інтересів та потреб; - виховання в дітей прагнення до праці, забезпечення їх професійної підготовки; -  виховання дитини як моральної і культурної людини з етичним відношенням до оточуючого віту і самої себе.

Покращення стану соціальної адаптації - встановлення довірливих відносин з дитиною, створення ситуації психологічного комфорту; -  формування в дитини позитивної самооцінки; -  формування мотивації досягнень; -  створення умов для підвищення рівня навчання; -  виховання правильних навичок поведінки в суспільстві; -  підвищення рівня самоаналізу; - розвиток моральних уявлень, пізнавальних інтересів, розширення світогляду; -  формування в дитини позитивних життєвих перспектив, визначення разом з нею шляхів самореалізації, сфер самоповаги.

Соціально-реабілітаційна діяльність педагогів цілеспрямованість; опосередкованість; суб’єктивність ; інтенсивність; динамічність; ефективність

Програма розвитку для кожної дитини Етапи: адаптаційно-діагностичний корекційний інтеграційний

Створення умов для соціальної інтеграції надання кваліфікованої психолого-медико-педагогічної допомоги, з урахуванням стану здоров’я, особливостей психофізичного розвитку учнів; максимальна свобода дітей у виборі дистанції і позиції спілкування та взаємодії; самостійність вибору для себе цікавого заняття; поради у спілкуванні краще подавати в альтернативній формі, що дозволяє дитині отримати можливість вибору; для збагачення емоціонального і поведінкового досвіду дітей збільшувати коло музично-розважальних і театралізованих програм, надаючи їм більше змістовності та привабливості; використання гри, як засобу невербального самовизначення дитини, відображення оточуючого світу і свого місця в ньому.

Типи інтеграції функціональна зворотна спонтанна або неконтрольована Різноаспектне опитування показало: - третина вчителів масових шкіл, - 45% вчителів спеціальних шкіл-інтернатів, - біля 20% батьків цих дітей вважають, що в цілому суспільство гуманно й милосердно ставиться до цієї категорії дітей.

Заповіді в роботі педагогів-дефектологів Не зашкодь! Враховуй в роботі емоційний, фізичний та розумовий стан кожної дитини. Керуйся в роботі інтересами дітей. Завжди залишайся спостережливим і уважним педагогом, помічай кожну дрібницю – бо дрібниць у роботі з дітьми не буває. Враховуй в роботі знання загальної та спеціальної педагогіки.

На сторінках журналів “Дефектологія”, “Дошкільне виховання”, “Палітра педагога” , “Джміль” , “Допоможи онуку”, “Рідна школа”, газет “Дефектолог”, “Класний керівник” та ін. можна побачити численні публікації колег, які діляться своїми творчими розробками.

Колектив мультидісциплінарної команди – педагоги, медики, психологи, соціальні педагоги, батьки – це колектив однодумців, що працює з особливою дитиною. Разом – ми сильні. Ми зуміємо берегти, шанувати, звеличувати й удосконалювати атмосферу творчості та любові до дітей, до ближнього – це найточніше, найгуманніше, наймудріше багатство людської душі.

Література: 1.     Масенко В.В., Софій Н.З. Інклюзивна освіта: стан і перспективи розвитку в Україні: Науково-методичний збірник. – К.: ФО – П, 2007. – 180 с. 2.     Акатов Л.И. Социальная реабилитация детей с ограниченными возможностями здоровья. – М.: «Владос», 2004 – 196 с. 3. Александровская Э.М. Психологическое сопровождение школьников. – М.: «Академия», 2002. – 208 с. 4. Комплексна соціальна реабілітація вихованців інтернатних закладів: Матеріали обласної науково-практичної конференції 10 – 11.03.2004. – Долинськ, 2004 – 149 с. Робота психолога з педагогічним колективом/ Упорядкування Гончаренко. – К.: «Шкільний світ», 2006 – 120 с. Електронні ресурси: http://garmoniya.info/cgi-bin/page.pl?part=childhood&page=dcp http://library.rehab.org.ua/ukrainian/psicho/finkelshein http://www.lib.ua-ru.net/diss/cont/245149.html http://www.refine.org.ua/pageid-4860-15.html