Презентація на тему:
Пам’ять заради майбутнього…

Пам’ять заради майбутнього…

22 червня 1941 року о 3 годині 30 хвилин 190 німецьких та союзних дивізій без оголошення війни вдерлися на територію Радянського Союзу. Ця подія знаменувала початок найжорстокішої та найкровопролитнішої війни в історії людства – Великої Вітчизняної.

“Остарбайтер” – з німецької “східний робітник”

План «Ост» — генеральний план знищення та поневолення народів Східної Європи.

За своєю цинічністю генеральний план «Ост» є одним з най ганебніших документів в історії людства. І цей план з варварською жорстокістю втілювався фашистами в життя.

За роки Другої світової війни до нацистської Німеччини та окупованих нею територій було вивезено приблизно 9-10 млн. робітників із різних країн. Майже 3 млн. - це робітники із СРСР.

Серед них 195880 подолян: 117230 чол. з колишньої Кам’янець-Подільської1 (тепер: Хмельницької) області, 78650 – з Вінницької. Найбільше нацистським «мисливцям за черепами» вдалося насильно етапувати в рейх мешканців Хмільницького (4 868 осіб), Гайсинського (4 862 осіб), Теплицького (3 892 осіб) районів Вінниччини. Понад 13 400 осіб було відправлено на нацистську каторгу з Вінниці.

“Кваліфіковані робітники-німці повинні займатись виробництвом озброєнь; гребти лопатою й довбати каміння – не їх завдання, для цього є росіяни” Герман Герінг

Всього протягом 1942-1944 рр. з України було вивезено 2,5 млн. чоловік. Це стало справжнім лихом для українців.

Лист з неволі

Таким чином, вивезення робочої сили із України до Німеччини – це була продумана методична робота загарбників впродовж окупації. Для цього була створена потужна адміністративна система, яка включала в себе всі структури окупаційної адміністрації: від найвищих посадових осіб окупаційної влади, до старост та керівників будинків, від фронтових військових підрозділів вермахту до місцевих поліцейських формувань.

На жаль, у СРСР статус людини, що поверталася додому із примусового остарбайтерства прирівнювалася до статусу кримінального злочинця (особливий нагляд від НКВД, заборона проживання у містах і т.п.). Їх небажано було брати на роботу, більшість звинуватили у зраді і відправили до концтаборів вже радянських.

У 2000 році було прийнято Закон України “Про жертви нацистських переслідувань”, в якому, зокрема, до таких віднесли й остарбайтерів. Слід чітко усвідомити, що остарбайтери не мають носити тавро зрадників. Втрати і поневіряння українського народу в роки Другої світової війни безпосередньо пов’язані з невирішеним українським питанням, відсутністю держави, тобто є прямим наслідником трагедії української бездержавності, заручниками якої були українці в XX столітті.

“З Україною пов'язана добра половина всієї Другої світової війни". Незабутній Олександр Довженко в своєму щоденнику записав: І справді, в її полум'ї загинув кожний п'ятий житель республіки.

Схилімося перед їхньою мужністю і світлою пам'яттю.

Люду трудящому воїн не треба. Гуртуймо тісніше свої ряди. За незахмарене – чисте небо, Проти смертей, сліз, нещастя й біди.