Презентація на тему:
Методичні рекомендації щодо створення виховної системи школи

Методичні рекомендації щодо створення виховної системи школи «Перетворення середовища ризиків на простір можливостей для самореалізації особистості дитини, попередження негативних проявів у дитячому та молодіжному середовищі» Підготувала: Козубенко Тетяна Михайлівна, директор загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2, м.Сміла, Черкаської області

«Система виховної роботи базується на ланцюжку щорічних задумів, якими захоплюються і діти, і вчителі, і батьки...» О. Захаренко

Виховна система навчального закладу- є основою для життєтворчого виховного простору. Виховна система закладу створюється на основі аналізу виховної діяльності, виходячи з потреб, традицій, запитів учнів, педагогів, батьків Виховна система закладу покликана систематизувати виховну діяльність, бачити її як ядро, навколо якої об'єднано творчі справи, події, заходи, інноваційна діяльність. Виховна система закладу це творча співпраця учнів, батьків,педагогів. Виховна система закладу дає можливість багато років вести виховну діяльність в закладі системно, відповідно до принципів виховної діяльності, направленої на результат . Кожна виховна система в закладі є основою для народження наступної виховної системи.

Виховна система – це упорядкована цілісна сукупність компонентів, які сприяють розвитку особистості учня

Її ядро – люди та їхні потреби, мотиви, інтереси, ціннісні орієнтації, дії, відносини. Ця система обумовлена суспільною потребою у створенні спеціальних умов для розвитку у людини здібностей жити і працювати у соціумі, освоювати і виконувати соціальні ролі. Соціальна система

Її функціонування пов’язане з реалізацією основних педагогічних завдань: формування в учнів цілісної системи наукових знань про природу, суспільство, людину; оволодіння учнями прийомами і способами основних видів людської діяльності; розвиток креативних здібностей дитини, її нахилів і талантів; формування в учнів ціннісного ставлення до навколишньої дійсності і до самих себе; розвиток у дитини прагнення і здатності до самопізнання, самореалізації та самоствердження; формування у навчальному закладі сприятливого середовища для розвитку і життєдіяльності учнівської молоді. Педагогічна система

Будь-яка виховна система орієнтована на визначені цінності. Для цієї системи характерні наступні ознаки: цілі виховної системи є особистісно значущими як для дорослих, так і для дітей; спільна життєдіяльність педагогів, учнів і батьків будується на основі гуманістичних цінностей, взаємоповаги, довіри і доброзичливості; педагогічна діяльність спрямована на забезпечення умов для прояву і розвитку індивідуальності особистості дитини; відчуття захищеності, комфорту, задоволеності життєдіяльністю у навчальному закладі. Ціннісно-орієнтована система

Враховуючи, що саме поняття система визначається як цілісне утворення компонентів, які взаємодіють між собою і підпорядковуються загальному, можна стверджувати, що ця риса є істотною і необхідною. Порушення цілісності виховної системи призводить до її розпаду взагалі. Цілісна система

Ця система самокерована і така що саморозвивається. Виховання є соціальним явищем, яке означає формування і розвиток особистості під впливом усієї сукупності об’єктивних і суб’єктивних чинників. Відкрита система має безліч звязків і відносин з навколишнім соціальним і природним середовищем, що забезпечують функціонування і розвиток системи. Якщо система має високий рівень організації, вона сама змінює, удосконалює зовнішнє середовище, пристосовуючи його до досягнення своєї мети, до завдання збереження цілісності. Відкрита система

І як результат усієї діяльності виховної системи – вона є системою цілеспрямованою. При відсутності цільових орієнтирів, виховна діяльність втрачає свій зміст. Ціль у навчально-виховній системі відіграє роль системоутворюючого і системоінтегруючого фактора. Характер цільових орієнтирів може служити підставою для визначення типу виховної системи. Саме цілі і засоби їх досягнення відрізняють одні виховні системи від інших. Цілеспрямована система

Етап становлення Етап стабільного розвитку Етап завершальний Етап відновлення і перебудови системи Будова виховної системи

Функції сучасної виховної системи ІНТЕГРУЮЧА РЕГУЛЮЮЧА РОЗВИВАЮЧА

особистісний підхід до виховання, уважне ставлення до унікальності кожного учня організація життєдіяльності учнів як основи виховного процесу стимуляція творчої активності кожного учня гуманізація міжособистісних стосунків інтеграція у соціокультурне середовище

Виховна система відображає один з найбільш фундаментальних фактів педагогічної дійсності: виховання стає функцією соціального організму – колективу школи. Тобто, якщо раніше безпосереднім учасником педагогічного процесу вважався учитель-вихователь, який визначав смисл того, що відбувається у тій чи іншій педагогічній ситуації, то в умовах виховної системи оцінку сутності цих ситуацій здійснюють самі її учасники, керуючись прийнятими в ній нормами і цінностями. Виховна система як цілісний соціальний організм з власною логікою функціонування і розвитку створює, таким чином, умови для здійснення процесів самоорганізації і саморегуляції, інтегрує і гармонізує з цією метою всі необхідні шляхи, обсяги і засоби виховання

Виховна система школи вважається відкритою, оскільки не може плідно розвиватися, знаходячись ізольовано від соціального оточення. ЇЇ обов’язок полягає в забезпеченні вихованцям широкого контакту із соціумом. Саме об’єкти соціального оточення часто стають реаліями, на основі яких створюється взаємодія школи із соціумом – природним, соціальним, екологічним, культурним. На базі взаємодії школи із середовищем створюється певний територіальний виховний простір, який сприяє виведенню виховної системи за межі навчального закладу, включенню її в педагогічне освоєння найближчого оточення й перетворенню його у чинник виховання дітей і дорослих.

Уплив середовища на особистість здійснюється через найближчі умови й чинники безпосереднього оточення людини, через мікросередовище, що є складовим елементом загального соціального середовища. Залежно від цього мікросередовище буде або стимулом, яке забезпечує адекватність впливу загальних умов на формування й розвиток особистості, або перешкодою для цього процесу. До того ж мікросередовище може посилювати або, навпаки, послаблювати детермінуючий вплив загальних умов, тобто відповідно впливати на дієвість вимог, які висуває суспільство

Елементи соціального середовища, крім того, можуть впливати на людину безпосередньо або опосередковано, цілеспрямовано або стихійно, випадково або закономірно, носити постійний, стійкий або тимчасовий характер. Нарешті, вони мажуть впливати на формування і розвиток особистості позитивно або негативно.

однією з найважливіших особливостей соціального середовища вважається рівень і характер наданих ним можливостей для прояву потенцій особистості, задоволення її потреб та інтересів. А це, як відомо, досягається економічними, соціально-політичними, культурними умовами життя людини. На формування особистості впливають такі параметри соціального середовища: рівень єдності й цілісності його складових елементів, що передбачає тенденцію зближення усіх сфер суспільного життя, підвищення рівня їх взаємозалежності й рівномірності розвитку.

виховний простір характеризується як соціально-педагогічне утворення, для якого наявними є системоутворюючі, складові, системопов’язуючі і системовизначаючі елементи. виховний простір, як і соціальне середовище, є багатомірним і багаторівневим утворенням, якому притаманні компактність (сила виховного впливу) і простір (розміри).

Виховний простір вважається хронотопним [від гр. chronicos – час + гр. topos - місце] середовищем спільного буття, перетвореним усіма соціокультурними структурами, що задіяні у виховному процесі у відповідний час на певній території (”тут і зараз”), у чинник інтегрованого впливу на процес формування і розвиток особистості з метою забезпечення відчуття психологічного комфорту і сприятливих умов для самовизначення, саморозвитку і самореалізації. Виховний простір забезпечує більш високий ступінь координування взаємодії людини із соціокультурним і природним оточенням.

Складовими є всі елементи соціокультурного середовища, що задіяні в процесі виховання. Системоутворюючими елементами виступають: цілі, які поділяє більшість учасників виховного процесу; єдина педагогічна стратегія по ”вертикалі” й ”горизонталі”, зорієнтована на пріоритети гуманістичного виховання; спільна територіальна субкультура; розвинена мережа зв’язків відносин гуманістичного характеру; усвідомлення суб’єктами виховання своєї психолого-соціальної спільності – територіальний педагогічний менталітет. Системовизначаючими є ті заклади, що задають тон відносинам у просторі, визначають його спрямованість, його ”обличчя” Виховний простір, як і соціальне середовище, є багатомірним і багаторівневим утворенням, якому притаманні компактність (сила виховного впливу) і простір (розміри).

Перетворення певного середовища у виховний простір не тільки підвищує його виховний потенціал, й створює можливість більш ефективно керувати ним. шляхи цілісного формування особистості (соціального досвіду вихованця): ·         пасивна соціалізація; ·         активна соціалізація; ·         активне виховання; ·         пасивне виховання.

Пасивна соціалізація – це стихійний процес привласнення соціальних цінностей у будь-якій людській спільноті, який відбувається в умовах реального соціального середовища і не характеризується свідомою цілеспрямованою активністю вихованця . Активна соціалізація – це стихійний процес привласнення соціальних цінностей у будь-якій людській спільності, який відбувається в умовах реального соціального середовища і характеризується свідомою цілеспрямованою активністю вихованця. Активне виховання – це процес привласнення соціальних цінностей у будь-якій соціальній спільноті, який протікає в умовах педагогічно-оформленого соціального середовища і характеризується цілеспрямованою активністю вихованця. Пасивне виховання – це процес привласнення соціальних цінностей у будь-якій соціальній спільності, який протікає в умовах педагогічно-оформленого соціального середовища і не характеризується цілеспрямованою активністю вихованця.

Запропонована модель цілісного процесу формування соціального досвіду дає змогу сформулювати такі фундаментальні організаційно-педагогічні умови, які забезпечують процес активного виховання, а саме його й намагається побудувати школа: 1. Наявність педагогічно оформленого середовища (цілеспрямована активність середовища). 2. Можливість самореалізації для вихованців через вільний вибір змісту і способів діяльності (цілеспрямована активність вихованців).

Кожна соціальна риса включає інформаційний, діяльнісний і ціннісно-оцінний компоненти. Індивідуальний соціальний досвід вихованця формується через соціалізацію й виховання, які протікають відповідно в умовах реального  і педагогічно оформленого соціального середовища. Процеси цілеспрямованого привласнення суспільних цінностей здійснюються лише за умови внутрішньої активності вихованця. Такі процеси називаються активним вихованням. Фундаментальними організаційно-педагогічними умовами, які забезпечують протікання процесів активного виховання, є: Цілеспрямована активність середовища. Цілеспрямована активність вихованця. Забезпечити ці умови покликана виховна система школи, послідовно реалізувавши їх на рівні кожного свого структурного компонента: мети і завдань виховної роботи, змісту, форм і методів діагностики; через механізми власного самовідтворення.

Основні принципи сучасного виховання (І.Д. Бех). Принцип національної спрямованості Принцип культуровідповідності Принцип гуманізації виховного процесу Акмекологічний принцип Принцип суб’єкт-суб’єктної взаємодії Принцип особистісної орієнтації Принцип превентивності Принцип технологізації

Правова освіта та виховання Як свідчить аналіз останніх психологічних і педагогічних досліджень, найбільш конструктивним і перспективним є вчинковий підхід до вивчення і реформування системи шкільного виховання Кожен вчинок оцінюється за трьома найважливішими показниками: 1) що зробили - практичний результат; 2) чого навчились - інтелектуальний результат; 3) як виявили себе - моральний результат.

Визначаючи поняття правового виховання як процесу правової соціалізації особистості, сприйняття нею вимог права, його результативного значення, слід також підкреслити, що воно повинно бути: системним послідовним систематичним цілеспрямованим організованим

Форми і методи роботи з правового виховання Уроки правознавства Книжкова виставка “Закон і Ти” Конкурс стіннівок “Правові цікавинки” Виховні заходи на правову тематику Робота лекторської групи Куточок правових знань Співпраця з громадськими організаціями, службами Участь у міському огляді-конкурсі на кращу організацію з правової освіти та виховання Робота Ради профілактики школи Соціально-психологічна служба Проекти учнівського самоврядування

Превентивні дискотеки “Молодь за здоров′я” Факультативні заняття “Психологія самопізнання” Єдиний День ЦСССДМ День профілактики правопорушень Індивідуальна робота з учнями, схильними до правопорушень Контроль за відвіданням учнями школи Зустрічі з працівниками кримінальної міліції, юристами, суддями Анкетування Вивчення рівня вихованості школярів Декада правових знань та правового виховання

“Не вести дітей за собою, а навчити їх самостійно вести себе по життю” Франсуаза Дальто