Презентація на тему:
Індивідуальний стиль діяльності педагогічних працівників щодо організації виховного впливу на учнів

Тема семінару «Індивідуальний стиль діяльності педагогічних працівників щодо організації виховного впливу на учнів»

Мета проведення семінару: розширити поняття виховання, визначити вплив індивідуального стилю діяльності педагогічних працівників на організацію навчально-виховного процесу.

Завдання семінару: розкрити суть виховання як процесу в цілому; проаналізувати виховний аспект шкільного уроку, визначити його роль у процесі виховання; ознайомити педагогів зі стратегіями виховання в сучасній школі; розглянути типові проблеми виховання та шляхи їх вирішення; виділити основні способи виховного впливу на учнів; проаналізувати результати анкетування щодо визначення індивідуального стилю педагогічної діяльності. Вказати переваги і недоліки стилів педагогічної діяльності, надати рекомендації щодо усунення недоліків.

План проведення семінару: 1.Виховання як процес. Вправа «Мозковий штурм» на визначення форм, методів виховання. (доповідач ЗДВР Кузьменко Д.М.) 2. Виховний аспект шкільного уроку (доповідач Костиря К.В.) 3. Стратегії виховання в сучасній школі (доповідач керівник МО класних керівників Квасова О.А.) 4. Проблеми виховання та шляхи їх вирішення (доповідач Корецька Н.О.) 5. Способи виховного впливу на учнів (доповідач ЗДВР Кузьменко Д.М.) 6. Індивідуальні стилі педагогічної діяльності. Результати анкетування (доповідач ЗДВР Кузьменко Д.М., співдоповідач шкільний психолог Величко О.В.)

Виховання як процес Доповідач Кузьменко Д.М.

Виховання – це головне родове поняття педагогіки як емпіричної і теоретичної науки, від якої походять видові категорії: педагогічна діяльність, цілісний педагогічний процес, освіта і навчання, саморозвиток особистості

Художньо-естетичний Туристсько-краєзнавчий Еколого-натуралістичний Науково-технічний Дослідницько-експериментальний Фізкультурно-спортивний Військово-патріотичний Соціально-реабілітаційний Оздоровчий Гуманітарний Напрямки виховання:

В и х о в а н н я цілеспрямоване створення умов для розвитку і саморозвитку людини (Баранов С.П., Гончаренко С.І., Петровський А.В., Ярошевський М.Я.) управління процесом розвитку (формування) особистості шляхом створення необхідних для цього умов (Бєлова В.В., Ільїна Т.А., Коваль М.В., Рувінський Л.І., Фіцула М.М.) - головний системоутворюючий елемент педагогічної взаємодії (Бех І.Д., Воробйов Г.Г., Киричук О.В, Кондрашова Л.В., Курлянд З.Н., Харламов І.Ф) – процес цілеспрямованого систематичного формування особистості, зумовлений законом суспільного розвитку, дією багатьох (С. Гончаренко)

Процес виховання - це закономірна, послідовна, неперервна зміна моментів розвитку взаємодіючих суб’єктів. Основним системо утворюючим елементом цього процесу виступає педагогічна взаємодія визначає З.Н.Курлянд

Мета виховання: виростити дітей високоморальними, духовно багатими, внутрішньо вільними і відповідальними особистостями

Як відмічає І.С. Кон, життя і успішна адаптація до надзвичайно мобільного і динамічного суспільства майбутнього вимагає від людини одночасно двох рядів якостей протилежної спрямованості: 1) людині має бути притаманне стійке ядро особистості, світогляд, спрямованість, соціальні та моральні переконання. 2) людина має володіти високою психологічною лабільністю, гнучкістю, спроможністю засвоювати і переробляти нову інформацію та створювати на цій основі щось нове не лише в юності, але й у зрілому віці, коли старші, як правило, звикли обходитися старим багажем.

Методи виховання — це способи впливу вчителів на учнів, шляхи педагогічно доцільної організації їхнього життя з метою прищеплення вихованцям рис нової людини.

Методи виховання виявляють своє утримання через: • безпосередній вплив вихователя на вихованця; • створення спеціальних умов, ситуацій і обставин; • громадську думка колективу особистісно значущого для вихованця; • спільну діяльність вихователя з вихованцем, спілкування, гру; • процеси навчання і самоосвіти; • занурення у світ народних традицій, фольклорної творчості, читання художньої літератури.

Методи виховання методи формування суспільної поведінки й організації діяльності школярів — привчання та вправи, наприклад гра, доручення, змагання методи формування свідомості — бесіди, диспути, лекції» обговорення матеріалів преси, літературних творів, кінофільмів

За Г. І. Щукіним: 1) орієнтовані на формування позитивного досвіду поведінки вихованців у спілкуванні і діяльності; 2) спрямовані на досягнення єдності свідомості та поведінки вихованців; 3) використовують заохочення і покарання. П.І. Підкасистий пропонує : 1) Педагог сприяє сприйняттю світу; 2) Педагог допомагає дитині осмислювати цей світ; 3) Педагог ініціює творення світу поза і всередині особистісної структури дитини.

Форма виховного процесу – це доступний зовнішньому сприйняттю образ взаємодії дітей з педагогом, що склалася завдяки системі використовуваних засобів, методів роботи з дітьми.

Форми виховної роботи за кількістю учасників: • індивідуальні; • групові; • масові .

Форми виховної роботи за основним видом діяльності: - пізнавальні; трудові; суспільно корисні; естетичні; фізкультурно-оздоровчі; ціннісно-орієнтаційні.

• словесні; • практичні; • наочні. Форми виховної діяльності залежно від методу виховного впливу:

Форми виховної діяльності виходячи з виховної задачі: 1) форми управління та самоврядування шкільним життям; 2) пізнавальні форми; 3) розважальні форми.

Виховний аспект шкільного уроку

Системний підхід, як методологічна основа організації виховання учнів на уроці, передбачає: постановку виховних цілей і завдань на уроці; виявлення та раціональну реалізацію виховного потенціалу навчального матеріалу; визначення комплексу домінуючих компонентів виховної системи; визначення та використання педагогічно доцільного комплексу принципів виховання, оптимальних шляхів їх реалізації; вибір і використання ефективних методів впливу на особистість учня у процесі навчання; забезпечення взаємодії внутрішніх і зовнішніх факторів виховного впливу на учнів; раціональність управління виховним процесом на уроці; оцінку ефективності виховання учнів на уроці, концепції змісту, форм і методів виховання учнів у процесі навчання.

Національне виховання учнів у процесі навчання

До основних компонентів виховного аспекту уроку ми відносимо: національне, моральне, розумове, трудове, фізичне, естетичне, економічне, екологічне виховання та формування навичок здорового способу життя

З метою підвищення ефективності спостереження та об'єктивності оцінки стану національного виховання учнів на уроці розроблена й апробована така система оцінних параметрів: знання вчителями та учнями суті поняття «українська ідея», уміння її трансформувати в навчально-виховному процесі на уроці; знання філософських основ українського національного виховання молоді й уміння їх визначати та реалізувати у процесі викладання навчального предмета; уміння вчителів гармонійно поєднувати у процесі навчання освітні та виховні цілі уроку; реалізація провідних принципів національного виховання учнів у процесі навчання - гуманізації, демократизації, народності; виховання у процесі навчання на уроці громадянина, патріота, гуманіста на основі знань змісту їх характерних ознак.

Моральне виховання учнів у процесі навчання

Зміст морального виховання : - ставлення до ідеології політики нашої держави; - розуміння історії та перспективи розвиту світової цивілізації; - правильна оцінка внутрішніх подій на міжнародній арені; - пріоритет загальнолюдських цінностей над класовими; - непримиренність до ворогів народу; - любов до Батьківщини, рідного краю, усіх народів, які її населяють; - непримиренність до національної та расової ворожнечі; - ставлення до праці - сумлінна праця на благо людини, на благо суспільства; - прагнення принести більше користі Батьківщині; боротьба з порушниками дисципліни; - ставлення до громадського надбання та матеріальних цінностей; - бережливе ставлення до природи; - ставлення людини до інших людей - колективізм і товариська взаємодопомога; - гуманне ставлення та взаємна повага між людьми; - взаємна повага в сім'ї, турбота про виховання дітей; - ставлення до себе; - високе усвідомлення громадянського обов'язку, нетерпимість до порушень громадського порядку; - чесність і правдивість, моральна чистота, простота та скромність у громадському й особистому житті; - нетерпимість до несправедливості, дармоїдства, нечесності, кар'єризму, користолюбства.

Для ефективного здійснення морального виховання учнів необхідно: створити умови для вибору того чи іншого способу дії дитини; розуміти характер протиріч у розвитку моральних потреб школяра, сприяти їх найбільш ефективному розв'язанні; впливати на людей, які становлять середовище найближчого оточення дитини (батьків, товаришів, друзів).

Розумове виховання учнів у процесі навчання

Основні завдання розумового виховання учнів: розвиток мислення, уміння пояснювати сутність явищ і використовувати їх у практичній діяльності; забезпечення гармонійної єдності розвитку мислення, почуттів, волі та діяльності; розвиток і формування дослідницьких умінь (спостереження, аналіз, синтез, узагальнення, проектування, прогнозування, моделювання тощо); розвиток допитливості, прагнення до знань; формування в учнів уміння активно сприймати світ, керуватись у практичній діяльності власними переконаннями.

Трудове виховання та професійна орієнтація учнів у процесі навчання

Мета й завдання трудового виховання учнів: формування в учнів органічної потреби у праці як джерела існування; забезпечення позитивного впливу праці на інтелектуальний і фізичний розвиток дитини внаслідок їх інтеграції; формування в учнів трудових умінь і навичок в організації як навчально-пізнавальної діяльності, так і продуктивної фізичної праці; виховання культури праці, сумлінного ставлення до матеріальних і духовних цінностей.

Естетичне виховання учнів у процесі навчання

Зміст естетичного виховання учнів на уроці та шляхи його реалізації полягають у: вивченні програмних навчальних предметів, залученні учнів до різних видів мистецтва в якості його творців; впливі естетичного виховання на розвиток особистості учня; розвитку в учнів у процесі естетичного виховання художнього сприйняття, уміння бачити прекрасне не тільки в літературі, образотворчому мистецтві, у музиці, а й у природі та житті; формуванні в учнів високих художніх смаків; навчанні учнів умінню відчувати красу та гармонію мистецького твору, виявляти естетичну вимогливість до культури поведінки оточуючих і власної; залученні учнів до художньої творчості, розвитку їх здібностей і таланту до музики, літератури, образотворчого мистецтва; спрямуванні естетичного виховання на розкриття ідейної сторони мистецтва, формуванні в них ідейної переконаності та моралі.

Фізичне виховання учнів у процесі навчання Складовою змісту фізичного виховання є формування в учнів санітарно-гігієнічних навичок організації праці та розумного відпочинку, правильного чергування розумових занять із фізичними вправами та різноманітною фізичною діяльністю.

Економічне виховання учнів у процесі навчання Мета формування економічної свідомості: перетворення суспільно-громадських інтересів і потреб в особистісно значущі мотиви діяльності та поведінки кожної людини.

Екологічне виховання учнів у процесі навчання Основними складовими екологічного виховання є: усебічні глибокі знання учнів про навколишнє середовище; наявність в учнів світоглядних цінностей орієнтації по відношенню до природи; екологічний стиль мислення й відповідальне ставлення до природи та свого здоров'я; набуття умінь і досвіду вирішення екологічних проблем місцевого та локального рівнів; безпосередня участь учнів у природоохоронній діяльності; сформованість передбачення можливих негативних наслідків природоперетворюючої діяльності людини.

Формування навичок здорового способу життя у процесі навчання на уроці Організація навчання щодо формування та виховання ЗСЖ повинна базуватись на таких засадах: систематичне поновлення основних знань з питань формування, збереження, зміцнення здоров'я; повсякденне формування ЗСЖ (у школі, сім'ї, оздоровчому таборі), створення умов, що сприяють застосуванню на практиці набутих знань і вмінь; залучення дітей та молоді до участі в заходах, спрямованих на забезпечення та зміцнення здоров'я; дотримання здорового способу життя вчителями, медичними працівниками, батьками, учнями; просвітницька робота з батьками щодо пропагування ЗСЖ; створення необхідних санітарних умов для формування навичок ЗСЖ в учнів.

Педагогічна доцільність постановки виховної мети уроку передбачає: мотивацію постановки виховних цілей та завдань; урахування вікових та індивідуальних особливостей учня, рівня їх вихованості; визначення виховної мети - домінанти, шляхів її досягнення на уроці; корекцію виховних цілей і завдань у ході уроку.

Інтеграція основних компонентів системи виховання особистості передбачає: знання соціально-педагогічної значущості основних складових системи виховання особистості та їх сутності; визначення педагогічно доцільного комплексу основних компонентів; забезпечення інтеграції цілей і завдань навчання, виховання й розвитку особистості.

Способи виховного впливу на учнів

Типи впливу на школяра:

Словесно-логічні форми Засоби впливу: раціональне слово, переконання словом, яке, може бути забарвлене емоцією і викликати емоції вихованців. Способи впливу: бесіди, дискусії, конференції, лекції

Образно-художні форми Засоби впливу: спільні переживання, переважно соціально-моральні, естетичні. Способи впливу: концерт, виставу, свято, конкурс

Трудові форми Засоби впливу: спільна робота. Способи впливу: робота на навчально-дослідницьких ділянках, залучення до суботників, виконання класних справ, робота в органах учнівського врядування, громадських рухах та організаціях.

Ігрові (дозвільні) форми Засоби впливу: гра, спільний відпочинок, розваги. Способи впливу: спортивні,пізнавальні, змагальні, конкурсні програми

Психологічні форми роботи Засоби впливу: елементи психологічного тренінгу, методи практичної психології, індивідуальної та групової психотерапії. Способи впливу: лекції, бесіди, дискусії, психологічні вправи, консультації.

У структурі цілісного педагогічного процесу педагогами використовуються й такі способи впливу на особистість учня як наслідування, заохочування, покарання

Індивідуальні стилі педагогічної діяльності

Індивідуальний стиль діяльності — це стала система способів, прийомів, яка проявляється в різних умовах її здійснення.

Ознаки індивідуального стилю педагогічної діяльності: темперамент; характер реакцій на ті чи інші педагогічні ситуації; вибір методів навчання; вибір засобів виховання; стил педагогічного спілкування; реакція на дії, вчинки дітей; манера поведінки; перевага у використанні видів заохочень і покарань; застосування засобів психолого-педагогічного впливу на дітей.

МЕТОДИКА «ІНДИВІДУАЛЬНИЙ СТИЛЬ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ» Обробка результатів. Після відповідей на всі питання, підраховано скільки обведених відповідей («так» і «ні») у кожному з чотирьох стовпчиків, результати підрахунку записано в графі «сума». Стовпчик у якому вийшла найбільша сума — це ваш провідний стиль педагогічної діяльності. Якщо у двох або більше колонках вийшли однакові суми — у вас немає яскраво вираженого провідного стилю. У своїй роботі, залежно від ситуації, використовуєте елементи декількох стилів.

Результати анкетування: В анкетуванні прийняли участь 34 вчителя

ЕМОЦІЙНО-ІМПРОВІЗАЦІЙНИЙ СТИЛЬ (ЕІС) Вчителі з ЕІС переважно орієнтований на процес навчання. Пояснення нового матеріалу такий учитель будує логічно, цікаво, однак у процесі пояснення в нього часто відсутній зворотний зв'язок з учнями. Під час опитування вчитель з ЕІС звертається до великого числа учнів, в основному сильних, які цікавлять його, опитує їх у швидкому темпі, ставить неформальні питання, але обмаль часу для їх виступів, не чекає, коли вони сформулюють відповідь самостійно. Для вчителя з ЕІС характерно недостатньо адекватне планування навчально-виховного процесу. Для відпрацьовування на уроці він вибирає найбільш цікавий матеріал; менш цікавий матеріал, хоча й важливий, він залишає для самостійного опрацювання учнями. У діяльності вчителя з ЕІС недостатньо представлене закріплення і повторення навчального матеріалу, контроль знань учнів. Учителя з ЕІС відрізняють висока оперативність, використання великого арсеналу різноманітних методів навчання. Він часто практикує колективні обговорення, стимулює спонтанні висловлення учнів, при цьому виховує в учнів повагу один до одного, толерантність. Для вчителя з ЕІС характерна інтуїтивність, що виражається в частому невмінні проаналізувати особливості і результативність своєї діяльності на уроці.

ЕМОЦІЙНО-МЕТОДИЧНИЙ СТИЛЬ (ЕМС) Для вчителя з ЕМС характерна орієнтація на процес і результати навчання, адекватне планування навчально-виховного процесу, висока оперативність, деяке переважання інтуїтивності над рефлексивністю. Орієнтуючись як на процес, так і на результати навчання, такий вчитель адекватно планує навчально-виховний процес, поетапно відпрацьовує весь навчальний матеріал, уважно стежить за рівнем знань всіх учнів (як сильних, так і слабких), у його діяльності постійно представлені закріплення і повторення навчального матеріалу, контроль знань учнів. Такого учителя відрізняє висока оперативність, він часто змінює види робіт на уроці, практикує колективне обговорення. Використовуючи настільки ж багатий арсенал методичних прийомів при відпрацьовуванні навчального матеріалу, що і вчитель з ЕІС, на відміну від останнього, прагне активізувати дітей не зовнішньою розважальністю, а міцно зацікавити особливостями самого предмета.

МІРКУВАЛЬНО-ІМПРОВІЗАЦІЙНИЙ СТИЛЬ (МІС) Для вчителя з МІС характерна орієнтація на процес і результати навчання, адекватне планування навчально-виховного процесу. Порівняно з учителями емоційних стилів, учитель з МІС виявляє меншу винахідливість у підборі і варіюванні методів навчання, не завжди здатний забезпечити високий темп роботи, рідше практикує колективні обговорення, відносний час спонтанної мови його учнів під час уроку в нього менший, ніж у вчителя з емоційним стилем. Учитель з МІС менше говорить сам, особливо під час опитування, віддаючи перевагу впливати на учнів непрямим шляхом (за допомогою підказок, уточнень і т. ін.), даючи можливість тим, хто відповідає, детально оформити відповідь.

МІРКУВАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ СТИЛЬ (ММС) Орієнтуючись переважно на результати навчання й адекватно плануючи навчально-виховний процес, учитель із ММС виявляє консервативність у використанні засобів і способів педагогічної діяльності. Висока методичність (систематичність закріплення, повторення навчального матеріалу, контролю знань учнів) поєднується з малим, стандартним набором використовуваних методів навчання, переважанням репродуктивної діяльності учнів, рідкісним проведенням колективних обговорень, у процесі опитування вчитель із ММС звертається до невеликого числа учнів, даючи кожному багато часу на відповідь, особливу увагу приділяючи слабким учням. Для вчителя з ММС характерна в цілому рефлексивність.

ЕМОЦІЙНО-ІМПРОВІЗАЦІЙНИЙ СТИЛЬ Ви маєте багато переваг: високий рівень знань, артистизм, контактність, проникливість, уміння цікаво викладати навчальний матеріал, зацікавити учнів предметом, що викладається керувати колективною роботою, варіювати різноманітні форми і метод навчання, виховання. Ваші уроки відрізняє сприятливий психологічний клімат. Часто учні намагаються вас наслідувати. Однак вашу діяльність характеризують і певні недоліки: відсутність методичності (недостатньо представлено у вашій діяльності закріплена, навчального матеріалу, контроль знань учнів). Можливі недостатня увага до рівня знань слабких учнів, недостатня вимогливість, завищена самооцінка, демонстративність, підвищена чутливість, що обумовлює вашу залежність від ситуації на уроці. Рекомендуємо вам трохи зменшити кількість часу, що відводиться поясненню нового матеріалу; у процесі пояснення ретельно контролювати, я засвоюється матеріал Не бійтеся і не уникайте “нудних” видів роботи — відпрацьовування правил, повторення. Намагайтеся активізувати учнів не зовнішньою розважальністю, а викликати в них інтерес до особливостей самого предмета. Під час опитування більше часу відводьте відповіді кожного учня, домагайтеся, правильної відповіді, ніколи не виправляйте відразу помилки. Підвищуйте вимогливість. Стежте, щоб учні відповідали і виконували перевірочні роботи самостійно, без підказок і підглядання. Намагайтеся докладно планувати урок, виконувати намічений план та аналізувати свою діяльність на уроці.

ЕМОЦІЙНО-МЕТОДИЧНИЙ СТИЛЬ Вас відрізняють дуже багато переваг: високий рівень знань, контактність, проникливість, висока методичність, вимогливість, уміння цікаво подати матеріал, уміння активізувати учнів, викликавши у них інтерес до особливостей предмета, уміле варіювання форм і методів навчання, виховання. Однак вам властиві і деякі недоліки: трохи завищена самооцінка, деяка демонстративність, підвищена чутливість, що обумовлює вашу зайву залежність від ситуації на уроці, настрою і підготовленості учнів. Рекомендуємо вам намагатися менше говорити на уроці, даючи повною мірою висловитися вашим учням, не виправляти відразу неправильних відповідей, а шляхом численних уточнень, доповнень, підказок домагатися, щоб опитуваний сам виправив і оформив свою відповідь. По можливості намагайтеся виявляти більше стриманості.

МІРКУВАЛЬНО-ІМПРОВІЗАЦІЙНИЙ СТИЛЬ Ви маєте дуже багато переваг: високий рівень знань, контактність, проникливість, вимогливість, уміння ясно і чітко подати навчальний матеріал, уважне ставлення до рівня знань всіх учнів, об'єктивна самооцінка, стриманість. У ваших учнів інтерес до досліджуваного предмета поєднується з міцними знаннями і сформованими навичками навчання. Однак вашу діяльність характеризують і певні недоліки: недостатньо широке варіювання форм і методів навчання, виховання, недостатня увага до постійної підтримки дисципліни на уроці. Рекомендуємо вам частіше практикувати колективні обговорення, більше винахідливості в підборі тем, що цікавлять учнів. Рекомендуємо виявляти більше нетерпимості до порушень дисципліни на уроці. Відразу і суворо вимагайте тиші на кожному уроці, і, зрештою, вам не доведеться робити такої кількості дисциплінарних зауважень.

МІРКУВАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ СТИЛЬ (ММС) Ви маєте різноманітні переваги, як от: висока методичність, уважне ставлення до рівня знань всіх учнів, висока вимогливість. Однак вашу діяльність характеризують певні недоліки: невміння постійно підтримувати в учнів інтерес до досліджуваного предмета, використання стандартного набору форм і методів навчання, виховання, переважання репродуктивної, а не продуктивної діяльності учнів, нестабільне емоційне ставлення до учнів. Перебування на ваших уроках для багатьох учнів є нудним і не завжди цікавим. На ваших уроках нерідко відсутній сприятливий психологічний клімат. Подолати ці недоліки ви цілком здатні. Рекомендуємо вам ширше застосовувати заохочення гарних відповідей, менш різко висловлювати догану за погані виступи. Адже від емоційного стану ваших учнів залежать і результати навчання. Намагайтеся використовувати різні вправи для активізації навичок мови, що в свою чергу виконуватимуть виховний вплив на учнів : ситуативні діалоги, мовленнєві ігри, пісні, вірші, діафільми.