Презентація на тему:
ДЕРЖАВНА СЛУЖБА МЕДИЦИНИ КАТАСТРОФ (ДСМК)

Гострий пієлонефрит- Це інфекційно – запальне захворювання чашечно-мискової системи та тубуло-інтерстиціальної тканини нирок.

Етіологія Мікробна флора: E.Coli (41,8 – 83,3%) Proteus Klebsiella Staph. epidermidis Str. Faecalis, асоціації мікроорганізмів.

Патогенез Порушення уродинаміки (аномалії розвитку, рефлюкси). Пошкодження інтерстиціальної тканини нирок. Зниження імунологічної реактивності організму. Шляхи проникнення інфекції: Уриногенний (висхідний) Гематогенний Лімфогенний

Класифікація Форма пієлонефриту: Первинний (необструктивний) Вторинний (обструктивний) Перебіг хвороби: Гострий (3-6 міс. від початку захворювання) Хронічний (рецидивуючий, латентний) – тривалість запалення більше 6 місяців. Активність хвороби: Активний Часткова клініко-лабораторна ремісія. Повна клініко-лабораторна ремісія. Функції нирок: Збереження функції нирок. Порушення функції нирок. Хронічна ниркова недостатність.

Клініка Болі в животі, спині. При пальпації живота болючість на боці ураженої нирки, напруженість м’язів черевної стінки і поперекової області, позитивний симптом Пастернацького. Дизуричні явища (болісні, рідкісні або часті сечовипускання, ніктурія). Інтоксикаційний синдром (t - 39-400 С, озноб, зниження апетиту, головний біль, блідість шкіри, 1- або 2- разове блювання) Диспепсичні розлади у грудних дітей.

5. Зміни в сечі: Сеча стає мутною, непрозорою, має неприємний запах Лейкоцитурія Протеїнурія (менше 1 г/л) Бактеріурія (піурія) Можлива мікрогематурія Багато клітинного епітелію Реакція сечі кисла або лужна Наявність солей (трипельфосфати) 6. Зміни в крові: Лейкоцитоз Зсув лейкоцитарної формули вліво Підвищена ШОЕ

Діагностика Лабораторні дослідження: Аналіз крові клінічний. Аналіз крові біохімічний з визначенням рівня креатиніну, сечовини. Загальний аналіз сечі. Аналіз сечі за Нечипоренком. Аналіз сечі за Зимницьким. Бактеріологічне дослідження сечі. Для дівчат – мазок з піхви.

Інструментальні дослідження: УЗД сечової системи. 2. Екскреторна урографія. Екскреторна урограма при хронічному пієлонефриті. Різні види деформації чашечок

3. Мікційна цистографія. Мікційна цистоуретерограма. Двобічний рефлексогенний мегауретер. 4. Радіоізотопне дослідження (реносцинтиграфія).

5. Нефробіопсія

Принципи лікування. 1. Антибактеріальна терапія. Стартова емпірична терапія триває 10-14 діб. Препарати першого ряду: - Цефалоспорини ІІІ покоління (цефуроксим, цефтриаксон с сульбактамом, цефотаксим, цефіксим тощо). - «Захищені пеніциліни» – амоксицилін/клавунат, амоксицилін/сульбактам (сульбактомакс). - Фторхінолони 2-4 покоління (левофлоксацин, ципрофлоксацин). Не рекомендується призначення у дітей до 18 років. При збереженні інтоксикації, гіпертермії, сечового синдрому понад 3 діб – проводять заміну препарату, бажано з урахуванням чутливості.

2. Профілактична терапія. Застосовується як амбулаторний етап лікування. Препарати вибору: фурамаг, бисептол, фурагин, фурадонін. Їх використовують однократно на ніч в 1/3 – 1/4 від добової дози, протягом 3-6 місяців кожний, із загальною тривалістю прийому до 2 років.

3. Посиндромна терапія. - жарознижуючи препарати (парацетомол, нимесулид) - дезінтоксикація шляхом водного навантаження, інфузійної терапії - антиспастичні препарати - про-, пре- і симбіотики (йогурт, біоспорин, біфі-форм, біфілакт- екстра, симбітер) - антигістамінні та протигрибкові препарати - фітотерапія (канефрон Н).

5. Дієтотерапія. Лікувальне харчування: стіл №5. 4. Режим фізичного навантаження. В періоді гіпертермії – ліжковий режим, в наступному – кімнатний. 6. Вживання рідини. Водне навантаження з розрахунку 25-50 мл/кг/добу (під контролем своєчасного опорожнення сечового міхура – не рідше 1 разу на 2-3 години). Питний режим включає чай, лужну мінеральну воду, чисту воду, компоти з сухофруктів, молочні продукти, фітотерапію. При лужній реакції сечі – морси, напої з журавлини, брусниці тощо.

Первинна профілактика Профілактика інфекційних захворювань та запобігання переохолодження організму. Санація осередків хронічних інфекцій. Хірургічне лікування аномалій розвитку сечовивідних шляхів. Вторинна профілактика Проводиться у відповідності з принципами диспансеризації дітей, хворих на пієлонефрит

Обсяг заходів при диспансерному спостереженні за дитиною, яка перехворіла на гострий пієлонефрит При досягненні ремісії хворий обстежується в умовах нефрологічного стаціонару (кабінету) щорічно, амбулаторно – оглядається педіатром 1-2 рази на місяць в перший рік та щоквартально в наступному (при можливості – нефрологом не рідше 1 разу в 6 місяців). Під час огляду звертається увага на: - регулярність обстеження у ЛОР, стоматолога, гінеколога, уролога (бажано – 1 раз в 6 місяців); - дотримання рекомендацій стаціонару;

загальний стан та фізичний розвиток дитини; адекватність питного режиму; артеріальний тиск; наявність сечового синдрому; функціональний стан нирок; виникнення побічних ефектів та ускладнень терапії; усунення чинників, що провокують погіршення стану (хронічні вогнища інфекції, інсоляції, ГРВІ, стреси, переохолодження); психологічну реабілітацію, профорієнтацію профорієнтацію підлітків; профілактику небажаних статевих контактів.

3) Обсяг та частота лабораторних та інструментальних обстежень за графіком: - Аналіз крові клінічний – 1 раз на 5-7 днів; - Аналіз крові біохімічний (сечовина, заг.білок, креатинін) – 1 раз на 7-10 днів; - Аналіз сечі загальний – 1 раз на 5 днів; - Аналіз сечі за Нечипоренком – 1 раз на 7 днів; - Аналіз сечі за Зимницьким – 1 раз на 14 днів; - Посів сечі на флору та чутливість до антибіотиків; - УЗД, ЕКГ; - Визначення АТ.

4) Після завершення програми лікування розширюється режим – дозволяється відвідання школи (при хронічному ПН, ІН - в між епідемічний період та при сприятливій метеообстановці) зі звільненням від фізкультури або обмеженням занять на снарядах, на вулиці в холодну пору року. Дошкільнятам не рекомендується постійне відвідання дитячих колективів в зв’язку з ризиком приєднання дитячих та вірусних інфекцій, що можуть спровокувати рецидив ПН та ІН. 5) Можливе лікування в умовах місцевих нефрологічних санаторіїв в період ремісії (загально-зміцнюючий ефект).

6) При необхідності лікування інтеркурентних інфекцій, соматичної патології слід пам’ятати про нефротоксичність препаратів і обмежуватися необхідним мінімумом медикаментів. Вакцинація проводиться за графіком профілактичних щеплень, але не раніше ніж через місяць від початку ремісії з обов’язковим попереднім обстеженням (аналіз крові клінічний та біохімічний, аналіз сечі), на фоні гіпоалергенної дієти та, в деяких випадках, антигістамінних препаратів (5-7 днів напередодні і після вакцинації). Реакція Манту – за графіком. Збереження стійкої ремісії протягом 1 року при циститі, 3 років при гострому ПН і 5 – при хронічному ПН і ІН дозволяє констатувати одужання.

При гострому ПН одужання настає у 82 – 90% випадків; Хронічний пієлонефрит у 5 – 20% приводить до зморщування нирок. Прогноз