Презентація на тему:
Закарпатські письменники

Закарпатські письменники

Презентацію виконав: Учень Стримбівської ЗОШ I-III ст. Романюк Василь

Духнович Олександр Васильович

Духнович Олександр Васильович (словац. Alexander Duchnovič) (*24 квітня 1803, с. Тополя на Пряшівщині, Словаччина — †30 березня 1865, Пряшів) — греко-католицький священик, україноруський письменник, педагог, поет, культурний діяч. Писав язичієм; низка творів (переважно поезії та п'єси) написана народною мовою (закарпатські говори української мови). Олександр Духнович народився 24 квітня 1803 в селі Тополя, поблизу Снини. Батьками його були уніатський священик Василь Дмитрович Духнович і Марія Іванівна, в дівоцтві Гербер. У шість років Олександр почав вчитися грамоті, першим його вчителем став дядько, Дмитро Гербер, що навчав його з букваря, псалтиря та часослова. Олександр Духнович був старанним учнем, і навчання доставляло йому велику радість. У дев'ять років Олександр Духнович продовжив навчання в Ужгородській школі, на мадярській мові. Юний Духнович піддавався глузуванням і знущанням, оскільки погано говорив по-мадярськи. Але незабаром він навчився мови так, що говорив нею не гірше ніж на своїй рідній говірці. Закінчивши навчання в Ужгороді в 1823 році, він ще два роки навчався в гімназії в Кошицях. Звідти він був переведений в Ужгородську семінарію, де вивчав богослов'я до 1827. Після закінчення семінарії був висвячений на священика і за пропозицією єпископа Тарковича направлений до Пряшівської консисторії, де вступив на службу в єпархіальну канцелярію, під начальство секретаря та єпархіального нотаріуса Василя Поповича, який згодом став Мукачівським єпископом.

Кралицький Анатолій

Кралицький Анатолій Федорович (словац. Anatolij Kralický; 12 лютого 1835, село Вишні Чабини, тепер Межилабірський округ, Словаччина — 11 лютого 1894, Мукачево) — літератор-прозаїк, етнограф, історик, фольклорист, журналіст, громадський діяч; один із закарпатських «будителів» другої половини 19 століття. Народився Анатолій Кралицький в селі Вишні Чабини (нині — в Словаччині) в багатодітній сім'ї священика. Навчався у монастирських школах та в Ужгородській духовній семінарії. З 1858 року працював учителем, а з 1869 року і до кінця життя — ігуменом Мукачівського Свято-Миколаївського монастиря. Анатолій Кралицький зібрав велику бібліотеку. Багато книг подарував йому Михайло Драгоманов. Помер 1894 року у Мукачівському монастирі.

Станинець Юрій Іванович

Станинець Юрій Іванович (5 вересня 1906, с. Нижній Шард, Австро-Угорська імперія — 11 квітня 1994 с. Горонда Мукачівського району Закарпатської області) — український письменник та громадський діяч, священник, депутат Сойму Карпатської України, член Національної спілки письменників України (1994). Юрій Іванович Станинець народився 5 вересня 1906 у с. Нижній Шард (тепер — Нижнє Болотне Іршавського району Закарпатської області) у родині селян. Початкову освіту здобув у церковній народній школі у рідному селі та в школі у с. Доробратово. У 1918–1919 роках навчався у горожанській школі у Виноградові. Угорської мови він не розумів, хоча вмів писати, і лише хабар від батька врятувало його від провалу на іспиті. Подальшому навчанню завадила суперечка Чехо-Словаччини та Угорщини за Закарпаття.

Королева Наталена Андріанівна

Натале на Короле ва, українська письменниця, народилась 3 березня 1888 р. у монастирі Сан Педро де Карденья (ісп. San Pedro de Cardeña) у муніципалітеті Кастрільйо-дель-Валь біля міста Бургос у провінції Кастилія і Леон у Північній Іспанії, померла 1 липня 1966 р. у м. Мельніку, Центральночеський край, Чехія (тоді Чехословаччина). Повне її ім'я за старовинним іспанським звичаєм: Кармен-Альфонса-Фернанда-Естрелья-Наталена. Мати майбутньої письменниці Марія-Клара де Кастро Ласерда Медінаселі померла при пологах. Вона походила із старовинного іспанського роду Ласерда. Батько Наталени — польський граф Адріан-Юрій Дунін-Борковський — займався археологією, жив переважно у Франції. Родовий маєток його матері Теофілі з литовського роду Домонтовичів знаходився у с. Великі Борки на Волині.

Малик Галина Миколаївна

Малик Галина (літературний псевдонім) (* 12 серпня 1951, Бердянськ) — українська письменниця. Член Національної спілки письменників України (з 1991). Видала 52 книжки для дітей — поезію, прозу, переклади. Збірку сонетів, переклади з болгарської. Укладач кількох антологій закарпатської літератури XX ст. (зокрема, поезії та дитячої літератури). Народилася Галина Миколаївна 12 серпня 1951 року у м. Бердянську Запорізької області. 1964 року сім'я переїхала в селище Середнє на Закарпатті. Дитинство і юність майбутньої письменниці були радісними і спокійними. Вона гарно вчилася в школі, мала веселий характер, почуття гумору і… не збиралась бути письменницею. Своє перше знайомство з книжкою Галина Миколаївна запам'ятала на все життя. Це сталося у день її народження, коли мама зробила малій Галинці диво-подарунок — збірку «Українські народні казки», яка стала для неї «… і букварем, і розвагою, і цілим новим світом».

Бабух Василь Іванович

Василь Іванович Бабух (*14 січня 1943 (с. Вікно, Заставнівський район, Чернівецька область) — український журналіст, поет, письменник, фотохудожник та громадський діяч. Головний редактор газети «Чернівці». Заслужений журналіст України. Депутат Чернівецької обласної ради двох скликань. Народився на Буковині в селянській родині. Батьки, Марія Степанівна та Іван Дмитрович. Закінчив філологічний факультет Чернівецького державного університету. Після служби в армії працював у газетах «Молодий буковинець», «Радянська Буковина», «Буковинське віче». Очолював кореспондентський пункт газети на будівництві Дністровської ГЕС. На основі вражень про будівництво написав книгу «Новодністровський мередіан». 12 років був власним кореспондентом газети Верховної Ради України «Голос України» в Чернівецькій, Івано-Франківській, Тернопільській та Закарпатській областях. Василь Бабух пише вірші та тексти для пісень відомих українських композиторів. Він був добре знайомий із Володимиром Івасюком, написав слова до пісні «Світ без тебе», яку виконують Василь Зінкевич та Софія Ротару. У 2004 році Василь Бабух разом із композитором та співаком Павлом Дворським став переможцем фестивалю «Шлягер року» із піснею на слова В. Бабуха «На голос матері спіши».

Жупанин Степан Ілліч

Степан Ілліч Жупанин (18 січня 1936 — 7 січня 2005) — український письменник, професор, педагог. Лауреат літературної премії імені Лесі Українки. Член Національної спілки письменників України від 1974 року. Степан Ілліч Жупанин народився 18 січня 1936 року в селі Іршаві (тепер місто Закарпатської області) в багатодітній сім'ї хліборобів Марії Петрівни та Ілька Андрійовича Жупанинів. У дитинстві любив слухати оповіді про Довбуша, січових стрільців, про відьом і домовиків, водяників і лісовиків. Від батька навчився коломийок, умів грати на сопілці. А мати часто розповідала хлопчикові легенди, притчі, казки. У школі Степан захопився ляльковим театром. У сьомому класі перед початком лялькової вистави Степан виконав власний вірш-пісеньку «Мак і бджілка», який пізніше ввійшов до першої книжки «Бджілка» (1959). Потім навчався в Ужгородському університеті. Закінчивши філологічний факультет Ужгородського університету в 1959 році, учителював в Ільниці, Виноградові, де керував районним літературним об'єднанням «Пролісок». У 1973 р. закінчив аспірантуру в науково-дослідному інституті педагогіки України. Тоді ж захистив дисертацію «Естетичне виховання молодших школярів засобами пейзажної лірики». Помер 7 січня 2005 року, в Ужгороді. Похований на доманинському кладовищі.

Рошко Михайло Михайлович

Народився та виріс у Міжгір'ї. Служив в Радянської армії в Угорщині[1]. Закінчив філологічний факультет (російська мова і література) Ужгородського державного університету у 1990 році. З 1990 - по 1995 рік працює викладачем кафедри російської літератури УжДУ, у 1995-му році закінчує навчання на факультеті романо-германської філології (англійська мова та література)і переводиться на посаду ст. викладача кафедри французької мови і зарубіжної літератури факультету РГФ УжДУ. Доцент, кандидат філологічних наук, завідувач кафедри зарубіжної літератури і французької мови, в.о.декана інституту іноземної філології Ужгородського національного університету. [1] Кандидатська дисертація була присвячена творчості Кена Кізі[1]. У 1995 - 1998 роках за сумісництвом працює на телебаченні в Закарпатській облавсній держтелерадіокомпаніїї (тепер "Тиса"). На першому всеукраїнському телефестивалі "Україна - диво дивовижне" (1996 р.) за телефільм "Землі тяжіння" (режисер Ілля Юрковецький, оператор Степан Копрушак) отримує другу премію. У тому ж таки 1996 році проходить стажування на телестудіях штату Нью Йорк, там же знімає телефільм "Як ся маєш, Америко?". Це був перший фільм про США на Закарпатському телебаченні(1997). В 1997-му році проходить стажування в Шотландії, в результаті чого створює телефільм "Як ся маєш, Шотландіє?" та "Як ся маєш, Англіє?"(1998). Лідер року - 2007 у Закарпатті. Увійшов у список ста найвпливовіших людей Закарпаття "Топ 100" (2010). З 2010 року - депутат Ужгородської міської ради.