Презентація на тему:
"Василь Стефаник. Життя і творчість"

Василь Стефаник. Життя і творчість

Новела “ Камінний хрест ” Еміграція – це зрада чи необхідність, прагнення людини до самореалізації?

“ Я робив, що міг. Перетоплював це мужицьке слово, яке мав біля себе, аж пальці мені викручувались з болю… І все, що я написав, мене боліло ” В.Стефаник

Життя і творчість. 14 травня 1871р. Народився в селі Русів (тепер Снятинського району Івано-Франківської області) в сім'ї заможного селянина. 1878 – 1880 рр. Здобув початкову освіту в рідному селі. 1880 – 1883 рр. Батько віддав його до другого класу початкової школи в Снятині. 1883 р. Вступив до чоловічої польської Коломийської гімназії. 1888 р. 1889 р. Написав у співавторстві з Мартовичем два оповідання: “Нечитальник” “Лумера” 1890 р. Опублікування першої статті — “Жолудки наших робітних людей і читальні”.Стефаник у зв’язку із звинуваченням в нелегальній громадсько-культурній роботі змушений залишити навчання в Коломиї і продовжити його в Дрогобицькій гімназії. 1892 р. Закінчивши Дрогобицьку гімназію, вступає на медичний факультет Ягеллонського університету в Кракові. 1893 — 1899 рр. Пише і друкує в органах радикальної партії “Народ”, “Хлібороб”, “Громадський голос” та “Літературно-науковому віснику” ряд статей: “Віче хлопів мазурських у Кракові”, “Мазурське віче у Ржешові”, “Мужики і вистава”, “Польські соціалісти як реставратори Польщі od morza do morza”, “Книжка за мужицький харч”, “Молоді попи”, “Для дітей”, “Поети і інтелігенція”.

1895 р. За передвиборчу і антишляхетську агітацію Стефаника заарештували і „під ескортою жандармерії привезли його хворого до Городенки в Коломийську тюрму”. 1897 р. Працює над збіркою „З осени”. Видавці – рецензенти, як стверджував сам Стефаник, відхилили збірку як таку, що не служать громаді. Стефаник знищив рукопис. У чернівецькій газеті “Праця” В. Будзиновський опублікував перші реалістичні новели Стефаника — “Виводили з села”, “Лист”, “Побожна”, “В корчмі”, “Стратився”, “Синя книжечка”, “Сама-саміська”. 1899 р. Вийшла у Чернівцях перша збірка новел — “Синя книжечка”, яка принесла Стефаникові загальне визнання. 1900 р. Вийшла друга збірка Стефаника — “Камінний хрест”. Проводить канікули в містечку Чортовець на Тернопільщині у щирого приятеля Івана Плекана і готує до видання третю збірку „Дорога. Новели”. У Чортовці написав новели „Кленові листки”, „Басараби”, „Злодій”, „Похорон”, „Такий панок”, що згодом ввійшли до збірки „Дорога”.Вийшла третя збірка „Дорога. Новели”, але, за тодішньою традицією, датована наступним, 1901 роком. Стефаник поступово втрачав зацікавлення медициною і зрештою покинув університет. 1903 р. Очолив галицьку делегацію, що їхала на відкриття пам`ятника Івану Котляревському в Полтаві. Тут він познайомився з М. Коцюбинським, М. Старицьким, Б. Грінченком, Г. Хоткевичем, Оленою Пчілкою, М. Вороним, які зустріли його як відомого й улюбленого письменника. Стефаник їде в Канів, щоб поклонитися Т. Шевченкові.

1905 р. Вийшла в світ четверта збірка письменника — “Моє слово”. 1908 -1918 рр. Стефаника вибирають послом від радикальної партії до парламенту. Десять років він захищає селян на найвищому рівні. 1910 р. Стефанику перейшов батьківський спадок у рідному селі, куди він переїхав і де прожив до кінця життя. 4 лютого 1914р. Померла його дружина Ольга Гаморак. Березень 1915р. За фальшивим доносом Стефаника заарештували, але через кілька днів випустили. Допомогли статус посла і клопотання Черемшини. 1916 р. Живе у Відні, де після п`ятнадцятирічної паузи знову повертається до художньої творчості. 1916 -1933 рр. Написав 23 новели, в т.ч. “Діточа пригода”, ”Марія”(1916) і кілька автобіографічних спогадів. Частина новел увійшла в останню п’яту збірку «Земля» (“Вона — земля”)(1926), а решта його доробку, друкованого по журналах, з’явилася в ювілейному виданні «Твори» (1933). Жовтень 1928 р. Уряд Радянської України призначив Стефанику пожиттєву персональну пенсію в розмірі 150 крб. на місяць, що було відчутною моральною і матеріальною допомогою, однак, Стефаник у 1933 відмовився від пенсії, коли довідався про штучно створений голод і переслідування української інтелігенції. Внаслідок чого його в УРСР аж до 1939 перестали згадувати. Відтоді його видають сфальшовано, представляючи як прихильника радянського ладу. 7 грудня 1936 р. Василь Стефаник помер.

“ Покутська трійця ” Мартович Лесь Василь Стефаник Марко Черемшина

На відкритті пам’ятника Іванові Котляревському в Полтаві. Зліва направо: Михайло Коцюбинський, Василь Стефаник, Олена Пчілка, Леся Українка, Михайло Старицький, Гнат Хоткевич, Володимир Самійленко. Фото 1903.

“ Я свою душу пустив у душу народу, і там почорнів з розпуки” В.Стефаник К. XIX- поч.XXст.- еміграція безземельних і малоземельних селян Галичини до Америки. “ Чую їх біль, усі ті нитки, що рвуться між їх серцем і селом, і мені рвуться, чую їх біль і муку “ (В. Стефаник) 18-20-і роки XX ст.- політична еміграція інтелігенції українців до Західної Європи (Олександр Олесь, Олег Ольжич, О. Теліга, В. Винниченко, Є. Маланюк, Улас Самчук ). 40-45-і роки XXст. – під кінець Другої світової війни – втеча українців від сталінських репресій (Іван Багряний). к. XXст. – поч. XXI ст. – масова еміграція українців в прагненні пошуку роботи та самореалізації. Хвилі української еміграції:

Новела – різновид оповідання. Невеликий розповідний твір про якусь незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом. Кількість дійових осіб мінімальна. Це переважно сформовані, люди, що потрапили в складні життєві ситуації. Дія у творі напружена, драматична. Основна увага приділяється автором переживання і настроям персонажів. Новелі властиві лаконізм, економність висловів і влучність художніх засобів.

Експресіонізм – літературно-мистецький стильовий напрям модернізму. Характерні риси : Фрагментарність і плакатність письма, позбавленого прикрас. “ Нервова ” емоційність та ірраціональність. Схильність до контрастування барв, гіперболізація символів. Риси експресіонізму в творчості В. Стефаника : Екстремальність умов, в яких діють герої; Почуття тривоги, відчаю героїв; Гіперболізація символів; Діалект, яким розмовляють герої.

Характерні ознаки новел В. Стефаника: як надзвичайні події відображаються в душах персонажів, як впливають на їхні настрої і почуття; розуміння автором душі свого героя, найтонших її порухів; створення кіноматографічних за точністю і деталями образів; вбачання символів у буденних речах використання покутського діалекту – словесна музика, що у найтонших нюансах передає “ оголеність душі ” героя, яка відлунюється музикою Бетховена. “ Стефаник - селянський Бетховен “ (Микола Ткачук).

“ Камінний хрест “ Жанр: новела, або, як визначив сам автор, студія тобто художнє дослідження душі головного героя. Тема: прощання Івана Дідуха з рідним селом перед виїздом із сім‘єю до Америки. Ідея : животворна любов автора до народу, співчуття знедоленим, оптимістична віра в їхній стоїцизм, духовну велич; засудження еміграції як суспільного процесу. Новела мала прототипів. Прототипом Івана Дідуха був односельчанин В. Стефаника Штефан Дідух, який “ дуже не хотів покидати свого кам’янистого ґрунту, та діти, невістки і доньки не давали йому жити, і він лише тому втік до Канади, щоб могти жити дальше. “

План роботи над текстом : “ Був Іван дивний і з натурою, і з роботою “. “ Спросив Іван ціле село “. “ Ця земля не годна кілько народа здержіти та й кількі біди вітримати .” “ Аби-сте мені мого хреста ніколи не минули…” “ Всякої бесіди було багато…” “…вже чєс відходити до колії “ “ ймив стару за шию і пустився за нею в танець “. “ Видиш, стара, наш хрестик?“

Питання за змістом: Які асоціації виникають у вас, коли чуєте ці слова “ камінний хрест ”? - смерть? - кінець життя? - пам’ять? - міць, твердість? - вічність? Як склалася доля Івана після рекрутчини? Чи був Дідух сильною людиною? Зрештою, він був досить заможним. Чому письменник порівнює Івана з конем? Який у новелі постає горб? Як у народі називали Івана? Чому? Чому Іван не дозволяв нікому з сім’ї працювати на горбі? Що переважило в Іванові: любов до рідного краю чи любов до дітей? Чи варто засуджувати за це Івана? Як ви думаєте, розбагатіє Іван на чужині? А чи буде щасливим?

Проблемні питання: Еміграція – це зрада чи необхідність, прагнення людини до самореалізації? Чи несуть відповідальність суспільство, влада за еміграцію людей?

Відгуки про творчість В. Стефаника Український письменник Мирослав Ірчан у листі до В. Стефаника писав : “ Читаю оповідання “ Камінний хрест “. Якби був знав, може, й не читав би. Бо тяжко дивитися, як сиві голови хиляться додолу і старі очі плачуть. Чого ж вони плачуть? Я знаю. Вони згадують себе. Вертаються в ті давні літа, як вбиралися за море по щастя. Вони свідомі того, що безплідно пропали дні юності і надій. На руках мозолі, і на серці мозолі, і бідні вони. Бо для людського горя і нужди законів нема. Ні тут, ні там ”

Максим Горький, російський письменник, висловився так про новелу, яку дав прочитати М.Коцюбинський : “Як коротко, сильно і страшно пише ця людина“

Іван Франко називає його “ найбільшим артистом, який появився в нас від часу Шевченка ” “Його новели, як найкращі народні пісні, в яких часто сумна дійсність, але оздоблена золотом найправдивішої поезії“

Над проектом працювали : Яворська Любомира Семенівна та Хомишин Ольга