Презентація на тему:
Тіні забутих предків

Гуцульщині “Тінями забутих предків “ М.Коцюбинський поставив в українському письменстві пам’ятник Антон Крушельницький

Гуцули – етнографічна група українців, нащадки найстародавнішого племені уличів, що живуть у Карпатах (Івано-Франківська, Чернівецька і Закарпатська області)

Історія написання повісті Від першого короткого перебування в Карпатах у Коцюбинського залишилось велике враження. Про нього він писав М.Горькому: «Коли б Ви знали, який це чудовий, майже казковий куточок, з густо зеленими горами, з вічно шумуючими гірськими ріками, чистий і свіжий, ніби вчора народився. Костюми, звичаї, весь уклад життя гуцулів … настільки своєрідні і мальовничі, що почуваєш себе перенесеним у якийсь новий невідомий світ. Як було б добре, аби ви хоч раз з'їздили в Карпати» У 1910 році Коцюбинський у відповідь на наполегливе запрошення Володимира Гнатюка по дорозі з Італії відвідав Карпати.

На другий рік (1911 р.) Коцюбинський знову їде в Карпати тепер уже на більш довгий час, оселяється у великому мальовничому селі Криворівня.

Чудо Карпат – смереки

Пишучи твір «Тіні забутих предків», М.Коцюбинський зізнався: «Коли б я хоч трохи переніс на папір колорит Гуцульщини і запах Карпат, то й з того був бизадоволений».

Полонина – безліса ділянка верхнього поясу Карпат, що використовується як пасовисько та для сінокосу.

Виготовлення бринзи

Річка Черемош – священна вода Карпат

Трембіта — унікальний український інструмент, який потрапив до Книги рекордів Гіннеса. Трембіта є найдовшим інструментом світу, його довжина від 3 до 8 метрів.

Споконвіку трембіта була єдиним засобом зв'язку чабанів із селом. Так попереджали про небезпеку, сповіщали про народження дитини, припрошували людей на весілля, плакали, коли проводжали людину в останню путь.

Флояра – різновид флейти, має довжину 30 – 80 см

Дримба – щипковий інструмент, який використовується в гуцульському музичному побуті. Невеличка металева підківка зі сталевим язичком. Посередині притискається до рота.

Тема: зображення життя гуцулів у Карпатах на межі ХІХ – ХХ ст. у гармонії з природою, традиціями і звичаями, з язичницькими й християнськими віруваннями. Ідея: оспівування високого й красивого почуття — кохання.

Проблематика твору гармонія між людиною і світом природи; проблема добра і зла; сила кохання і неможливість існування без нього; вплив мистецтва на людину; вибір між життям і смертю.

Інші назви: «Тіні минулого» «Голос віків» «Відгомін предковіку» «Дар предків забутих»  

Система образів повісті Михайла Коцюбинського

Гуцульські Ромео і Джульєтта

Знайомство Івана й Марічки «… А ти нащо коло воза стояла? Вона подумала трохи, не знаючи, що одповісти, і почала шукати щось за пазухою. Витягла, врешті, довгий цукерок. — Ади! Половину вкусила, а другу поважним, повним довір'я рухом подала йому. — На! Він завагався, але узяв».

Іван Палійчук «Іван все плакав, кричав по ночах, погано ріс … Не раз вона з ляком думала навіть, що то не од неї дитина. Не "сокотилася" баба при злогах, не обкурила десь хати, не засвітила свічки - і хитра бісиця встигла обміняти її дитину на своє бісеня», тому мати називала його «обмінником» «Іван був дев’ятнадцятою дитиною в гуцульській родини Палійчуків»

Марічка Гутенюк «Марічка обзивалась на гру флояри, як самичка до дикого голуба, — співанками. Вона їх знала безліч...»

Коломийки— це початково танцювальна пісня, яку й досі співають до танцю, стала улюбленою формою ліричної пісні на західноукраїнській території.  Коломийками також називають коротенькі пісеньки (співаночки), що можуть виступати як приспівки до танцю

Палагна «була з багацького роду, фудульна, здорова дівка, з грубим голосом й воластою шиєю. Правда, вона любила пишне лудіння, і немало десь піде грошей на шовкові хустки та дорогі згарди, але то байка!”

Мольфар Юра У культурі гуцулів так називають наділену надприродними здібностями людину. Як вважають місцеві жителі, мольфари бувають добрі або злі. Для лікування людей та керування силами природи (наприклад, хмарами) мольфари використовують замовляння, спеціальні пристрої та трави

«Він був як бог, знаючий і сильний, той градівник і мольфар. У своїх дужих руках тримав сили небесні й земні, смерть і життя, здоров'я маржинки й людини».

«Став проти хмари, одна нога наперед, і склав руки на грудях. Закинув назад бліде обличчя і вперся похмурим оком у хмару. Тоді Юра підняв до хмари ціпок, що тримав у руці, і крикнув у синій клекіт: «Стій! Я тебе не пускаю!..» Юра заклинав її йти «у безвісті, у провалля», але не на сіножаті, бо пропаде худоба. Нарешті хмара скорилася».

«Чого вона тільки не виробляла, ота родима відьма! Перекидалась у полотно, що біліло смерком попід лісом, повзла вужем або котилась горбами прозорим клубком. Спивала, нарешті, місяць, щоб було темно, як йде до чужої худоби. Не один присягався, що бачив, як вона терницю доїть: заб'є у неї чотири кілки, неначе дійки,— і надоїть повну дійницю». Відьма баба Хима Слово відьма спочатку вживалося в значенні «та, що все знає, відає», звідки розвинулося подальше «ворожка», а пізніше — «зла, сварлива жінка».

«На камені, верхи, сидів «той», щезник, скривив гостру борідку, нагнув ріжки і, заплющивши очі, дув у флояру». Щезник За давніми віруваннями гуцулів, щезник — це чорт, що раптово з'являється, раптово зникає.

Образ Чугайстра (Чугайстрина, діда, лісового чоловіка, гая, ночника) не відомий іншим слов'янам. Його знають тільки в українських Карпатах. «Він був без одежі. М'яке волосся покривало все його тіло, оточало круглі і добрі очі, заклинилось на бороді і звисало на грудях. Се був веселий чугайстир, добрий лісовий дух, що боронить людей од нявок. Він був смертю для них: зловить і роздере». Чугайстир

Чугайстир виступає у досить невизначеному окресленні: іноді як високий чоловік, одягнутий у біле, іноді як покритий довгим волоссям. Поведінкою нагадує лісовика. За повір'ями, колись він був звичайною людиною, але його закляли чаклуни. У лісі він ловить нявок і поїдає їх. Проте до людей чугайстир ставиться доброзичливо. Поспілкувавшись із ними при зустрічі, він відпускає їх, не заподіявши шкоди.

Танець Івана з чугайстром

Нявка – казкова лісова істота в образі гарної оголеної дівчини з довгим розпущеним волоссям; лісова німфа. Нявка

«Іван бачив перед собою Марічку, але йому дивно, бо він разом з тим знає, що то не Марічка, а нявка. Йшов поруч із нею й боявся пустити Марічку вперед, щоб не побачить криваву діру ззаду у неї, де видно серце, утробу і все, як се у нявки буває». Мавки символізують душі дітей, які народилися мертвими чи померли нехрещеними. Вони часто постають у вигляді молодих привабливих дівчат, які танцями і співом заманюють хлопців у ліс, де залоскочують їх до смерті або стинають їм голови.

Сергій Параджанов (Саркіс Параджанян) (1924 – 1990) У 1964 році режисер Сергій Параджанов та оператор Юрій Іллєнко зняли однойменний фільм. Юрій Іллєнко (1936 – 2010)

Фільм "Тіні забутих предків" отримав 39 міжнародних нагород, 28 призів на кінофестивалях (із них – 24 Гран-прі) у 21 країні й увійшов до Книги рекордів Гіннеса. 

Іван Миколайчук (1941 – 1987) Лариса Кадочникова (нар. 1937 р.)