Презентація на тему:
Презентація на тему: Цікаві факти із життя Т.Г.Шевченка

факти про Леоніда Глібова этот слайд можно удалить Заголовок слайда

Кожного року навесні ми маємо нагоду святкувати День народження Леоніда Глібова. Пригадуючи у цей день, ким він був, ми лише напружено виловлюємо зі своєї пам’яті уривки уроків української літератури в школі.  Байкар, драматург, педагог.  Редактор, громадський діяч. Чоловік, батько. Людина. Яке із цих «звань» Леоніда Глібова найбільш відоме нам? Про яке вперше чуємо? А про яке, очевидне ж, навіть не задумувались? Цей матеріал покликаний заповнити деякі білі плями у знаннях про Леоніда Глібова та наблизити його до сучасних українців.   этот слайд можно удалить

Якщо запитати у випадкового перехожого, яке перше слово приходить йому на думку при згадці про Леоніда Глібова, більшість відповість «байка». Погодьтесь, аж ніяк не «п’єса” чи «театр». А дарма. Глібов зробив свій немаленький вклад і у драматургію. Український театр був предметом пильної уваги письменника і зазнавав ніщивної критики з його сторони: одноманітность, надмірне вживання мелодраматичних та комійних прийомів і т.д. Глібов вважав, що український театр потребує оновлення, розширення, так би мовити «свіжої крові». Ідеєю Глібова було створення чернігівського аматорського театру, що відігравав свою роль культурному житті Чернігівщини. Його перу належать такі твори як «До мирового!», «Сусіди», «Хуторяночка» та її продовження – «Веселые люди»,«Типические сцены с живыми картинами». П’єсу “До мирового!» навіть ставили на сцені чернігівського та інших провінційних театрів. На жаль, критики досить пізно звернули увагу на драматичну творчу спадщину Леоніда Глібова. Аж у 90-з роках вони про це заговорили , та й те, здебільшого у контексті взаємозв’язків з творами М. Старицького.

Проте Глібова слід згадувати не лише як байкаря та драматурга, а й як талановитого педагога. Глібов часто зачитував учням ті матеріали,  які готував до видання у «Черниговском листке», всіляко намагався їх зацікавити, а, бажаючи виховати в них свідоме ставлення до навчання, навіть не перевіряв домашнє завдання.   Він був вчителем Петра Антоновича Косача  -батька Лесі Українки. Останню згодом виховували на творах відомого байкаря. Позитивно про Глібова відзивався і сам Петро Косач. Його спогади описує сестра Лесі Українки  О. П. Косач-Кривенюк,розповідаючи, що батько дуже поважав Леоніда Глібова, знав напам’ять його байки і гарно їх декламував.  Словацька вчителька й письменниця Соколова писала до редакції тоді ще єдиного  в Україні дитячого журналу «Дзвінок»: «Спасибі вам за ваш «Дзвінок». Я вижидаю з нетерпінням його з пошти. Його напрочуд красні байки й загадки – це одинокі в цілій слов’янській літературі”. І дійсно, Леоніду Глібову з легкістю вдавалось зачаровувати й захоплювати  маленьких читачів так само, як і у свій час він полонив свої слухачів у гімназії, що свідчить про його високий професіоналізм як педагога.