Презентація на тему:
Павло Григорович Тичина це вам не це

Павло Григо рович Тичи на 1891-1967 Література рідного краю

Український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч. Новатор поетичної форми. Член ВКП (б) (1944). Директор Інституту літератури АН УРСР (1936—1939, 1941—1943). Голова Верховної Ради УРСР двох скликань (1953—1959). Міністр освіти УРСР (1943—1948). Академік АН УРСР (1929). Член-кореспондент Болгарської академії наук (1947). Лауреат Сталінської премії (1941). Лауреат Шевченківської премії (1962). Герой Соціалістичної Праці (1967). Кавалер п'яти орденів Леніна.

Павло Тичина народився 23 січня 1891 року в селі Піски Козелецького повіту Чернігівської губернії. Його охрестили 27 січня.

У БУДИНКУ – МУЗЕЇ ПОЕТА. С. ПІСКИ

Мати поета, Марія Василівна, була на рідкість доброю, розумною і сердечною жінкою.

Батько, Григорій Тимофійович Тичина (1850—1906), був сільським дяком й одночасно вчителем грамоти у недільній школі.

Павло Тичина мав 5 сестер: Єфросинію (Проню, 1881—1949), Поліну (1884—1925), Оксану (1893—?), Олександру (Олесю, 1899—1931) і Наталію (1902—1922) - і 4 братів: Михайла (1885—1920), Івана (1888—1969), Євгена (1895—1955) та Костянтина (помер дитиною). Найвідомішим із братів був Євген Тичина, який працював педагогом у Харкові.

Найвідомішим із братів був Євген Тичина, який працював педагогом у Харкові. Але всі діти були грамотними, музикально обдарованими і мали напрочуд красиві голоси. Усі співали в церковному хорі.

Особливо серед усіх дітей виділялися Павло І Євген, які мали абсолютний слух і легко опанували 8 музикальними інструментами.

Спочатку Павло вчився в земській початковій школі (її в Пісках відкрили 1897 року). Його першою і найулюбленішою вчителькою була Серафима Миколаївна Морачевська, яку він згадував усе життя..

За добре навчання вона подарувала Павлові декілька українських книжок, які написали наші славетні земляки. Серед них «Байки» Леоніда Глібова, оповідання Марії Загірньої (дружини Бориса Грінченка) про шахтарів — «Під землею». Першій учительці поет присвятив поему «Серафима Морачевська» МАРІЯ ЗАГІРНЯ БОРИС ГРІНЧЕНКО

Змалку Павло Григорович виявив інтерес до музики, віршованого слова та малювання. Частково бідність, частково таланти хлопця змусили батьків віддати 9-річного сина до Чернігівського духовного училища (1900 – 1907 рр.). Згодом Тичина вступив до Чернігівської духовної семінарії (1907 – 1913 рр.), де малюванню його навчав всесвітньовідомий художник Михайло Жук.

Михайло Жук. Біле і чорне. Портрет Павла Тичини й Інни Коновал

Павло малював спочатку вуглем, а потім більше аквареллю чи олівцями. ДОБРЯНКА. У ПОЕТА ВОЛОДИМИРА САМІЙЛЕНКА

ПАВЛО ТИЧИНА - ХУДОЖНИК

ПАВЛО ТИЧИНА - ХУДОЖНИК

ПАВЛО ТИЧИНА - ХУДОЖНИК

1900 року 9-річний Тичина, вразивши екзаменаторів Своїм чистим голосом й абсолютним слухом, став співаком архієрейського хору при Троїцькому монастирі. Регент хору виділяв Павла з-поміж інших хлопчиків-співаків, доручав йому навчати нотній грамоті новачків. Як правило, навчання відбувалося на могилі Леоніда Глібова, похованого в Чернігові на території Троїцького монастиря. У такий спосіб Тичина навчав нот серед інших свого брата Євгена, а також майбутнього хорового диригента всесвітньовідомого музиканта Григорія Верьовку.

Павло Тичина і Григорій Верьовка – засновник Українського народного хору. ТИЧИНА – МУЗИКАНТ. Володів 6 музикальними інструментами

Павло Тичина в Духовній семінарії у ролі керівника оркестра ТИЧИНА – МУЗИКАНТ. Володів 6 музикальними інструментами

Павло Тичина - керівний дирижер хору ім. Леонтовича, з яким об’їздив усю Україну ТИЧИНА – МУЗИКАНТ. Володів 6 музикальними інструментами

ТИЧИНА - МУЗИКАНТ РОЯЛЬ: ВІРТУОЗНА ГРА І ЧУДОВИЙ СПІВ БАНДУРА КЛАРНЕТ ТИЧИНА – МУЗИКАНТ. Володів 6 музикальними інструментами

Тичина – поет На літературних суботах у М.Коцюбинського, куди Павла привів художник М. Жук Від 1906 року Павло Тичина пише вірші — почасти під впливом Олександра Олеся та і земляка Миколи Вороного.

В Києві у Павла Тичини виходять три збірки, які стали яскравим вибухом на небосхилі української поезії початку ХХ століття – «Сонячні кларнети» (1918), «Плуг» (1920) «Замість сонетів і октав» (1920). Ці книжки впродовж 4-5 років були перекладені на мови західної Європи мали там величезний успіх. Саме за ці три збірки наприкінці 50-х років ХХ століття Гарвардський університет висував кандидатуру Павла Тичини на здобуття Нобелевської премії, але, враховуючи політичну ситуацію в СРСР, Тичина відмовився від цієї можливості.

«Тичину важко уложити в рамки одного якогось напрямку чи навіть школи. Він з тих, що самі творять школи... Поет світового масштабу, Тичина формою глибоко національний, бо зумів у своїй творчості використати все багате надбання попередніх поколінь. Він наче випив увесь чар народної мови і вміє орудувати нею з великим смаком і майстерністю... Дивний мрійник з очима дитини і розумом філософа» С.Єфремов Сам поет про свій стиль писав , що в ньому є ознаки усіх улюблених методів віршескладання: З імажинізму він узяв вишуканість образів; З футуризму – можливість самому творити нові слова і поняття; З імпресіонізму – сонячність, радість, музику слів і образів; Із символізму – багату палітру природи, щоб філософськи завуалювати істинний зміст твору. Прослухайте вірші Павла Григоровича й знайдіть ознаки цих визначень.

Розкажи, розкажи мені, поле: Чого рідко ростуть колосочки? — Ой дощів мені б треба, дощів, а не поту, Бо той піт прилипа до брудної сорочки, Як плугатар кінчає роботу. Розкажіть, розкажіть мені, хмари: Ви чого це тікаєте далі? — Та хіба ми, нещасні та стомлені, знаєм? Он вітри там женуться, кричать: «Ей ви,кралі! Почекайте, бо ми вас кохаєм». Розкажи, розкажи мені, поле: Що ж тепер нам з тобою робити? — Ех, хіба це уперше! Така моя доля. Хоч кукіль та волошки я буду родити — Все ж плугатарю є щось із поля. 1911 Тичина - поет Розкажіть, що ви «бачите » й «чуєте» під час читання вірша П.Тичини?

СТРУМОК СЕРЕД ГАЮ ЯК СТРІЧЕЧКА. НА КВІТЦІ МЕТЕЛИК МОВ СВІЧЕЧКА. ХВИЛЮЮТЬ, МАЮЮТЬ, КВІТУЮТЬ ПОЛЯ - ДОБРИДЕНЬ ТОБІ, УКРАЇНО МОЯ! 1-й вірш 1907 р БЛАКИТЬ МОЮ ДУШУ ОБВІЯЛА, ДУША МОЯ СОНЦЯ НАМРІЯЛА, ДУША ПРИЧАСТИЛАСЯ КРОТОСТІ ТРАВ ДОБРИДЕНЬ! Я СВІТУ СКАЗАВ! Розкажіть, що ви «бачите » й «чуєте» під час читання вірша Тичини?

Коли в твої очі дивлюся — Здається мені: Мов бачу я небо прозоре. Мов бачу брильянтових зір ціле море, Що десь там горять-усміхаються, Чудові, ясні!.. Ах, очі, ті очі!.. Кохана, Чом серце твоє не таке? Чому, як говориш — на думку спадає Те поле у жовтні. Туман поглядає. Суха бадилина хитається .. Спить груддя важке. 1911 АНТИТЕЗА??

П.Тичина О ПАННО ІННО О панно Інно, панно Інно! Я сам. Вікно. Сніги... Сестру я Вашу так любив — Дитинно, злотоцінно. Любив? Давно. Цвіли луги... О панно Інно, панно Інно, Любові усміх квітне раз — ще й тлінно. Сніги, сніги, сніги... Я Ваші очі пам’ятаю, Як музику, як спів. Зимовий вечір. Тиша. Ми. Я Вам чужий — я знаю. А хтось кричить: ти рідну стрів! І раптом — небо... шепіт гаю... О ні, то очі Ваші. Я ридаю. Сестра чи Ви? Любив... 1915

Микола Вороний БЛАКИТНА ПАННА Має крилами Весна Запашна, Лине вся в прозорих шатах, У серпанках і блаватах... Сяє усміхом примар З-поза хмар, Попелястих, пелехатих. Ось вона вже крізь блакить Майорить, Довгожданна, нездоланна... Ось вона — Блакитна Панна!.. Гори, гай, луги, поля — Вся земля Їй виспівує: «Осанна!» А вона, як мрія сну Чарівна, Сяє вродою святою, Неземною чистотою, Сміючись на пелюстках, На квітках Променистою росою. І уже в душі моїй В сяйві мрій В’ються хмелем арабески, Миготять камеї, фрески, Гомонять-бринять пісні Голосні І сплітаються в гротески. 1912 Хто така “Блакитна Панна”?

АРФАМИ, АРФАМИ... Арфами, арфами — золотими, голосними обізвалися гаї, самодзвонними: йде весна запашна, квітами-перлами закосичена. Думами, думами — наче море кораблями, переповнилась блакить ніжнотонними: буде бій вогневий! Сміх буде, плач буде перламутровий... Стану я, гляну я — скрізь поточки, як дзвіночки, жайворон як золотий з переливами: йде весна запашна, квітами-перлами закосичена. Любая, милая,— чи засмучена ти ходиш, чи налита щастям вкрай. Там за нивами: ой одкрий колос вій! Сміх буде, плач буде перламутровий... 1914 Прослухайте вірш Павла Григоровича й знайдіть ознаки 4 стилів. З чиїм віршем перегукується цей твір?

Павло ТИЧИНА ПАМ'ЯТІ ТРИДЦЯТИ На Аскольдовій могилі Поховали їх — Тридцять мучнів українців, Славних, молодих… На Аскольдовій могилі Український цвіт! — По кривавій по дорозі Нам іти у світ. На кого посміла знятись Зрадника рука? — Квитне сонце, грає вітер І Дніпро-ріка… На кого завзявся Каїн? Боже, покарай! — Понад все вони любили Свій коханий край. Вмерли в Новім Заповіті З славою святих. — На Аскольдовій могилі Поховали їх. 21 (8) березня 1918 р. ЗАБОРОНЕНІ ВІРШІ

Зразок твору про лірику Павла Тичини

Павло Тичина досконало знав 20 мов, перекладав на українську мову з 40 мов. Він був представником нової гілки меценатів ХХ століття, дбаючи про духовне наповнення тих, кому він допомагав. Особливо багато він допоміг рідному селу Піски, сиротам Черкаської області, молодим поетам-початківцям. Саме його заслуга в становленні поетів – шістдесятників .