Презентація на тему:
Остап Вишня - Моя зброя — сміх

Остап Вишня (Павло Губенко) Моя зброя – сміх!

Портфоліо письменника При народженні: Павло Михайлович Губенко Псевдоніми: Остап Вишня Дата народження: 1 (13) листопада 1889 Місце народження: хутір Чечва, неподалік містечка Грунь на Полтавщині Дата смерті: 28 вересня 1956 (66 років) Місце смерті: Київ Національність: українець Мова творів: українська Рід діяльності: прозаїк Жанр: оповідання, гумореска, усмішка

Мабуть, із часів Котляревського не сміялась Україна таким життєрадісним, таким іскрометним сонячним сміхом, яким вона засміялась знову в прекрасній творчості Остапа Вишні. Олесь Гончар

Без гучних прожив він декламацій,- А в душі поезія цвіла! Друг людини, друг природи й праці, Грізний ворог нечисті і зла. М.Рильський

Вперше надруковано окремим виданням у 1927 році (Харків, «Книгоспілка»). «Моя автобіографія» Жанр : гумористичне оповідання або гумореска. Гумореска — невеликий віршований, прозовий чи драматичний твір з комічним сюжетом, відмінний від сатиричного твору легкою, жартівливою тональністю. Тут сміх постає у доброзичливій, емоційно забарвленій, дотепній формі.

Комічне — результат контрасту, розладу, протистояння прекрасного — потворному, низького — піднесеному, внутрішньої пустоти — зовнішньому вигляду, що претендує на значущість. Комічне, як і будь-яке естетичне явище, є соціальним. Воно перебуває не в об’єкті сміху, а в тому, хто сприймає протиріччя як комічне. Комічне пов’язане із загальною культурою людини.

Форми комічного: • гумор (використання дотепності та гри слів); • сатира (критика недоліків, суперечностей); • іронія (прихований сміх, замаскований серйозною формою); • сарказм («зла іронія», що має руйнівну силу).

Фейлетон — це художньо-публіцистичний жанр, у якому комічна сутність негативних явищ і ситуацій дійсності розкривається шляхом інверсійної, асоціативної розробки теми з використанням авторських та фольклорних комічно-сатиричних образів. Усмішка — різновид фейлетону та гуморески, уведений в українську літературу Остапом Вишнею. Своєрідність жанру усмішки — у поєднанні побутових замальовок із частими авторськими відступами, у лаконізмі й дотепності.

Автобіографія — один з видів ділових паперів. Це дійсно автобіографія, бо у творі присутні всі дані, властиві цьому документу: місце і дата народження, відомості про батьків, про освіту, захоплення, початок трудової діяльності та літературної творчості. Але все це приправлене такими коментарями, поясненнями та своєрідними «ліричними відступами», що до ділового паперу його ніяк не віднесеш.

«Чому я поспішав так із своєю автобіографією? Через віщо сам я оце її випускаю в світ? Та дуже просто. Я ж не певний, що як дуба вріжу, хтось візьметься за мою біографію… А так сам зробиш, — знатимеш уже напевно, що вдячні нащадки ніколи тебе не забудуть».

Тема твору: розповідь про родину, становлення і формування Остапа Вишні як письменника

Ідея твору: намагання автора у гумористичній формі розповісти про фактори, що сприяли становленню митця.

Комічне починається вже із заголовка. Автобіографія, як засвідчують словники, — це написаний будь-ким самим опис власного життя. Тому слово «моя» зайве. Це налаштовує на якісь невідповідності, на комічний лад.

Початок: «У мене нема жодного сумніву в тому, що я народився, хоч і під час мого появлення на світ білий, і потім — років, мабуть, із десять підряд — мати казали ,що мене витягли з колодязя, коли напували корову Оришку». …Тут увесь Вишня: любов до життя, любов до людини, іронія до отого «щасливого» дитинства…

Про батьків: «Батьки мої були як узагалі батьки». Далі письменник силкується дотримуватися «стилю», «серйозності», навіть вживає таке наукове слово, як «генеалогія». І тут же вдається до діалогу, та ще й з лайливими словами: «…а коли, було, спитаєш у баби (батькової матері) про діда чи там про прадіда, вона завжди казала: — Отаке стерво було, як і ти оце! Покою від їх не було!» Комізм цієї фрази підсилюється вживанням середнього роду замість чоловічого («було»).

Формування світогляду: «Письменник не так живе й не так росте, як проста собі людина. …Про письменника подай, обов’язково подай: що впливало на його світогляд, що його оточувало, що організовувало його ще тоді, коли він лежав у матері на руках і плямкав губами…» «Писатиме, — сказав якось батько, коли я, сидячи на підлозі, розводив рукою калюжу».

Підсумовуючи дитячі роки: «Отак між природою з одного боку та людьми — з другого й промайнули перші кроки мого дитинства золотого».

Про першого вчителя : Про Івана Максимовича, «ходячу совість людську», навіть про його лінійку, «що ходила іноді по руках… школярських замурзаних», у автора найкращі, найщиріші та найліричніші спогади: «Вчив мене хороший учитель Іван Максимович, доброї душі дідуган, білий-бі-лий, як білі бувають у нас перед зеленими святами хати. Учив він сумлінно…» І навіть його лінійка «ходила, бо така тоді комплексна «система» була, і ходила вона завжди, коли було треба, і ніколи люто», примушуючи «в книжку зазирати», вона ж виробляла і «стиль літературний».

Про формування «класової свідомості»: «Правда, неясна якась ще тоді була в мене класова свідомість. З одного боку — цілував барині ручку, а з другого — клумби квіткові їй толочив. Чистий тобі лейборист. Між соціалізмом і королем вертівся, як мокра миша».

Шлях у науку: Початкова школа, Зіньківська двокласна, військово-фельдшерська школа в Києві. Викликає захоплення і подив ставлення батьків (при їхніх прибутках) до навчання дітей. Недаремно з сім’ї Губенків вийшло два письменники — Остап Вишня та Василь Чечвянський.

Активна життєва позиція: «Хотілося, щоб і в війську бути, і в парламенті бути, і в університеті бути, і по всіх комітетах бути, і на національний фонд збирати, і пісень сгіівати. Та куди вам? Де співають, — там і я! Де говорять, — там і я! Де засідають, — там і я! Державний муж, одне слово».

Про книжки,що справили велике враження: У притаманній йому манері Вишня пише, що «взагалі любив… книжки з м’якими палітурками, їх і рвати легше, і не так боляче вони б’ються, як мати, було, побачать.…А решта книг читалася нічого собі».

Як зробився письменником: «Сиджу собі та й пишу. Робити більше нічого, папір є, робота не важка…» І якість творів залежить… від «канцелярського приладдя», тобто ручки, паперу, чорнила. З’явилася «промокачка» — «твори кращими виходять, чепурнішими». А куплений портфель і зовсім зробив з автора «справжнього солідного письменника».

Свою «біографічну» тему письменник продовжує в гуморесках: «Перший диктант», «Отак і пишу», «Якби моя бабуся встали…», «Великомученик Остап Вишня», «Все життя з Гоголем», у щоденнику «Думи мої, думи мої…» та інших творах.

Кожна мисливська усмішка – це сонячна палітра звуків. Барв і запахів, ліричного і комічного. О.Бойко

Усмішки, в яких мисливські успіхи передбачаються як можливі, а реально – це сатира на браконьєрів («Дика коза»), владоможних звіроловів («Бенгальський тигр») Усмішки, пройняті поезією не стільки власне полювання, як самого виходу на природу, пізнавання її незбагненного буття («Вальдшнеп», «Перепілка») Усмішки ознайомлювального характеру, в яких автор, вдаючись до гумористично-жартівливих та іронічних порад, з неабиякою дотепністю та винахідливістю відкриває "секрети" полювання, веде мову про особ ливості мисливської зброї ("Заєць", "Ружжо").   «Мисливські усмішки» 1958 р.

Герой «Мисливських усмішок»: Він є й оповідачем — тро хи хитрий, трохи дивакуватий у своєму священнодійстві зби рання на полювання, в очікуванні зайця або лисиці, у повер ненні додому — здебільшого без здобичі або й без рушниці чи шапки. Але завжди він іронічний до себе, доброзичливий і наїв ний, як дитина. І головне для нього — не трофей, а спілкування з природою.

Художні компоненти «Мисливських усмішок»: дотеп, анек дот, пейзаж, портрет, пісня, авторський ліричний відступ, порів няння, епітети, персоніфікація, гіпербола. Усмішки «Відкриття охоти», «Заєць», «Лисиця», «Лось», «Ружжо», «Дикий кабан, або вепр», «Екіпіровка мисливця», «Як варити і їсти суп із дикої качки», «Сом» — ось далеко не повний перелік кращих творів цього циклу.

«Як варити і їсти суп із дикої качки» — одна з найдотепніших усмішок Остапа Вишні. Присвячена Максимові Рильському, близькому другові письменника. Уперше надрукована в журналі «Перець» 1945 р. «Як варити і їсти суп із дикої качки»

«Мисливські усмішки» 1958 р. Тема: розповідь про полювання на диких качок, про веселі мисливські пригоди, що супроводжують це полювання . Ідея: заклик любити й берегти природу, утвердження думки про нерозривний зв’язок людини і природи. Жанр: усмішка Гасло, з яким Остап Вишня ходив на полювання: «Хай живуть зайці!»

Побудований твір у вигляді порад молодому мисливцеві, який збирається на полювання: «Само собою розумiється, що ви берете з собою рушницю (це така штука, що стрiляє), набої i всiлякий iнший мисливський реманент, без якого не можна правильно нацiлятись, щоб бити без промаху, а саме: рюкзак, буханку, консерви, огiрки, помiдори, десяток укруту яєць i стопку… Стопка береться для того, щоб було чим вихлюпувати воду з човна, коли човен тече… Їдете ви компанiєю, тобто колективом, так — чоловiка з п’ять, бо дика качка любить iти в супову каструлю з-пiд колективної працi…».

Збирання на полювання — неприхована іронія, передчуття неповторної мисливської романтики, відчуття чоловічої свободи, розслаблення від клопотів, умиротворення.

Мистецьки вплетений у композицію розповіді прекрасний український пейзаж надвечір’я: «Дика качка любить убиватись тихими-тихими вечорами, коли сонце вже сковзнуло з вечiрнього пруга, минуло криваво-багряний горизонт, послало вам останнiй золотий привiт i пiшло спать… це ввечерi… А вранцi дика качка зривається шукати вашого пострiлу рано-рано, тiльки-но починає на свiт благословлятись». Особливо промовистою є фраза, яка характеризує ставлення письменника до самого процесу полювання: «І вільно дихається, і легко дихається…».

Найцікавіші моменти качиного полювання: це коли старі, досвідчені ваші товариші по полюванню починають розповідати різні надзвичайні випадки з мисливського життя. Спільна для всіх мисливських оповідань риса – це те, що всі вони – факти, що все це насправді було, що: «розкажу, то не повірите, але це – факт!»

Качка, як відомо, птах...Вона – літає... Як її стріляти? Дуже просто: цільтесь обов’язково в око. І бахкайте. -Бах! – і в торбу. Бах! – і в торбу.

...старайтесь їхати чи йти з полювання повз базар... Коли дружина чи мама , охнувши, каже вам: -Та це ж курка, а не качка!- ви авторитетно заявляєте: -Це - качка.Тепер усі такі качки пішли. Яровизовані.

Залишається , отже, останнє: їсти суп. -Як його їсти? Ложкою! Попоївши, лягайте на канапу й читайте «Записки охотника» Івана Сергійовича Тургенєва. Прекрасна книжка!

«Сом» Тема: змалювання картин природи на річці Оскіл, розповідь про неймовірні бувальщини, що трапляються з рибалками; гумористична розповідь про сома,що жив у річці Оскіл і міг з`їсти гусака, гімалайського ведмедя і навіть парового катера. Ідея: оспівування краси природи рідного краю, виховування бережливого ставлення до неї. Жанр:усмішка

Усмішка складається з чотирьох частин: у першій оповідач запрошує читача побувати на Осколі й помилуватися краєвидами цієї річки; у другій частині дід Панько застерігає бути обережним біля ковбані, у якій живе величезний сом; у третій частині йдеться про сома,який тягав за собою моторного човна; у четвертій герой-оповідач розповідає про те,чим живляться соми і як їх ловити. Композиція :

«Заплава рiчки Осколу, де вiн у цьому мiсцi розбивається на кiлька нешироких рукавiв, заросла густими очеретами, кугою, верболозом i густою, зеленою, соковитою тра вою. Як увiйдеш, картуза не видко! шумить заплава в травнi та в червнi…» Краса річки Оскіл:

«Iнтересна риба сом! За цар ського режиму, як свiдчать дореволюцiйнi рибалки-письменники, сом важив до 400 кiлограмiв, ковтав собак i ведмедiв. Можливо, що з розвитком рибальства сом важитиме тонну i ковтатиме симен таль- ських бугаїв i невеличкi буксирнi пароплави…».

Найкраще ловиться сом теплими літніми місяцями, вночі. Ловлять сомів вудочками, бере він і на спінінг, а великий - на спеціальні великі гаки. Чим живляться соми, що вони їдять? Соми їдять рибу, жаб,каченят, гусят…

А сома...сома мені самому доводилося бачити такого завбільшки, як комбайн! Тільки трохи довшого. Це, дорогі наші читачі, серйозно і без жодного перебільшення.

Умираючи, кажу вам усім: ніколи не сміявся без любові до вас усіх,до сонця, до вітру,до зеленого листу! Остап Вишня

Тестові завдання: 1.Справжнє ім’я та прізвище Остапа Вишні: А )Павло Грабовський; Б) Олег Ольжич; В) Павло Губенко 2. Остап Вишня народився: А) с. Чаплинка на Херсонщині; Б) Носівка на Чернігівщині; В) На Полтавщині в хуторі Чечва. 3. Малого Остапа відправили до школи пізнавати науки А) У 5 років; Б) У 6 років; В) У 12 років.

4. Початкову освіту здобув: А) У сільській школ;і Б )У Полтаві В) У м. Грунь. 5. Підліток був зарахований на казенне навчання до Києва: А) 1901 р.; Б) 1903 р.; В 1905 р. 6. Тут він здобув професію: А) фельдшера; Б )бухгалтера; В )хірурга

7. На перешкоді до закінчення Київського університету стало: А) відданість літературі ;Б) смерть батька; В) нестача коштів 8. Перший друкований твір: А) «Моя автобіографія»; Б) «Демократичні реформи Денікіна»; В) «Зенітка». 9. Уперше з’явився псевдонім «Остап Вишня»: А )У газеті «Селянська правда»; Б )«Зоря»; В )«Вільний голос».

10. Гумореска «Моя автобіографія» була надрукована : А) У журналі «Книгоспілка» ;Б )У журналі «Слово»; В) У журналі «Село і люди». 11. Слова з гуморески Остапа Вишні «У мене немає жодного сум ніву в тому, що я народився… мати сказала, що мене витягли з колодязя, коли напували корову Оришку» належать: А) Діду Свириду з гуморески «Зенітка»; Б )Остапу Вишні з гуморески «Моя автобіографія»; В) Остапові Вишні з гуморески «Сом». 12. Остап Вишня був письменником: А) Реалізму; Б) Романтизму ;В )Гумористично-сатиричного жанру.