Презентація на тему:
"Національний колорит, зображення життя всіх верств суспільства в «Енеїді»"

Національний колорит, зображення життя всіх верств суспільства в «Енеїді», алюзії на українську історію в ній. Бурлескний гумор, народна українська мова. Утвердження народної моралі в дусі просвітительства. Автор проекту: Загородня Катерина

Силабо-тонічне віршування. Алюзія. Пародія В українській літературі XVIII ст. бурлеск і травестія набули особливого поширення у віршах, численних пародіях, жартівливих інтермедіях, розважальних частинах вертепної драми, у творчості мандрівних дяків. Іван Котляревський, творчо засвоївши здобутки своїх попередників, написав вершинний твір бурлескно-травестійного стилю, найвище досягнення української літератури цього жанру — поему «Енеїда», майстерно використавши різноманітні засоби гумору й сатири: пародіювання, алюзію, алегорію, сарказм, іронію, гіперболу, специфічну лексику.

Бурлеск (з італ. жарт) — жанр гумористичної поезії, комічний ефект у якій досягається тим, що героїчний зміст викладається навмисне вульгарно, грубо, знижено або ж, навпаки, про «низьке» говориться піднесено, урочисто. Наприклад: «Но греки, як спаливши Трою, Зробили з неї скирту гною».

Різновидом жартівливої бурлескної поезії є травестія (з італ. переодягати), коли твір із серйозним чи героїчним змістом та відповідною формою переробляється на твір комічного характеру з використанням панібратських, жаргонних зворотів.

За жанром «Енеїда» І. Котляревського — класичний зразок бурлескно-травестійної поеми. Як відомо, поема — віршований ліро-епічний твір, у якому зображені важливі події, яскраві, сильні людські характери, внутрішній світ героїв, а розповідь супроводжується авторськими відступами.

Іван Котляревський у поемі «Енеїда» майстерно поєднав веселий, дотепний сміх, яскраві комічні ситуації з глибокими серйозними думками, з широкими узагальненнями. Письменник надав бурлеску нові якості, які сприяли реалістичному зображенню життя.

Пародія (з грец. жартівлива переробка) — комічне або сатиричне наслідування, що відтворює в перебільшеному вигляді характерні особливості оригіналу; карикатура. Наприклад, пародійним у поемі є опис підготовки до війни: «Для куль — то галушки сушили, А бомб — то з глини наліпили, А слив солоних — для картеч».

Алюзія (з латин. жарт, натяк) — художньо-стилістичний прийом; натяк, відсилання до певного літературного твору або історичної події з розрахунку на знання й проникливість читача, який має цей натяк витлумачити. «Енеїда» І. Котляревського наповнена алюзіями на українську історію, життя нашого народу.

«Енеїда» Історія видання твору Поема І. Котляревського «Енеїда» побачила світ у той час, коли, за висловом академіка О. Білецького, «історичні обставини ставили під знак питання подальше майбутнє української мови, також і всієї української культури», коли перед самим народом постало питання: «Бути чи не бути?», «Енеїда» відповіла на повий голос: «Бути!»

Як відомо, перші два видання «Енеїди» побачили світ без відома І. Котляревського в Петербузі 1798 та 1808 р.

«Енеїда» була першою українською друкованою книжкою, написаною народною мовою, а не набором-суржиком із старослов'янізмів, русизмів, полонізмів, церковної лексики. З'явившись у період, коли в українській літературі другої половини XVIII ст. розпочалося руйнування й заперечення класицистичних тенденцій, утверджувалися наближення літератури до реального життя, її доступність і зрозумілість широким народним масам, поема І. Котляревського гідно продовжила процес уведення в художній твір простої людини, піднесення народної мови на рівень літературної.

Джерела поеми За основу сюжету «Енеїди» І. Котляревський узяв античну епопею Публія Вергілія Марона й суттєво, оригінально переробив її. Вергілій наділяв своїх героїв-богів безмежною силою, ідеальними рисами вдачі вершителів людської долі, зображував їх у суто класицистичному стилі. Автор прославляє троянців і римлян. Головна думка — утвердження божественного походження влади римських імператорів.

Отже, у переробці Вергілієвої «Енеїди» І. Котляревський цілком оригінальний. Він відкидає, скорочує багато епізодів, максимально розширює окремі стислі місця, доповнює їх самобутніми детальними описами, створивши цілком оригінальний самостійний твір.

Композиція Композиція твору на противагу «Енеїді» Вергілія, яка складається з дванадцяти частин, в однойменному творі І. Котляревського наявні шість частин. Сюжет поеми Котляревського відповідає сюжетові Вергілієвої «Енеїди»: це розповідь про мандри Енея. Після зруйнування Трої в пошуках Італії, де він має заснувати нову державу. Подорожжю керували боги з Олімпу, які раз у раз утручалися в життя героїв.

Що думають про цей твір письменники? М. Рильський казав: «Поема Котляревського — самобутній і глибоко національний твір, де стародавніх троянців і латинян переодягнено в жупани й кобеняки українського козацтва XVIII ст., у каптани і мундири тодішнього чиновництва, у підрясники й ряси духовенства, де широким пензлем змальовано побут тогочасного панства, що замінило собою Вергілієвих олімпійців».

Володимир Сосюра говорив: «Над книжкою твоєї «Енеїди» Нащадок схилить радісне чоло.» Максим Рильський справедливо визначив, що «Енеїда» І. Котляревського — «енциклопедія українського життя XVIII століття».

Енциклопедія українського життя XVIII ст. у творі «Енеїда».

Звичаї Обряди Латинутількищосказали, ЩоодЕнеяєстьпосли, І зхлібом, зсіллюпричвалали, Та і подарки принесли, ХотятьЛатинупоклониться... Латин, дочка, стараАмата ЩоденьвідТурнаждали свата, Уже нашилирушників І всяких всячиннапридбали, Якінасватаннідавали, Всесподівалисьстаростів. Розваги Національніінструменти,музика Тоді-то впеклівечорниці Лучились,бачиш, як на те, Булидівкитамолодиці І тамробилинепусте: У воронасобііграли, Весільнихпісеньокспівали, Співалитут і колядок; Палиликлоччя, ворожили... Бандурагорлицібреньчала, Сопілказубазатинала, А дудкагралапо балках; Санджарівкинаскрипціграли, Кругомдівчататанцювали, Вдробушках, вчоботах, в свитках. Кухня,посуд Одяг Тутїлирозніїпотравиі все зполив'янихмисок, Ісамігарніїприправизновихкленовихтарілок: свинячу голову дохріну Ілокшинунапереміну,потімзпідливоюіндик; На закускукуліші кашу, Лемішку,зубці,путрю, квашу І з макоммедовийшулик. [Юнона]Сховалапідкибалкумичку, Щобнесвітиласякоса; Взяласпідницюішнурівку, Іхлібазсіллюнатарілку... [Ганна] Вчервонійюпочцібаєвій, Взапасцігарнійфаналевій, Встьожках, внамистіі вковтках.

Тема У поемі І. Котляревського «Енеїда» відображена українська дійсність XVIII ст. з її населенням, побутом, звичаями, обрядами, традиціями, з її історією, через що цей твір витримав випробування часом. На сюжетній основі поеми Вергілія І. Котляревський майстерно розвинув нову тему, показавши життя й побут різних суспільних верств українського народу, зокрема й простого люду, чого раніше не було в українській літературі.

«Енеїда» розкриває інші важливі теми, а саме: патріотизму, зокрема любові до рідної землі, готовності служити їй; кохання й самопожертви; пошук нової землі; синівської любові; мандрів.

Поема І. Котляревського — це невичерпне джерело соціальних і морально-етичних проблем, які порушує автор і в оригінальній, цікавій формі доносить до читача. Він возвеличує всілякі людські чесноти й таврує суспільні недоліки та аморальні вчинки людей. Здається, немає такої вади, про яку не йшлося б у поемі з глузуванням або саркастичним засудженням.

В «Енеїді» письменник порушує такі соціальні проблеми: • захист рідної землі від ворогів; • почуття громадянського обов'язку; • соціальна нерівність;

• моральна нікчемність панства, чиновників, повна байдужість до інтересів і потреб народу; • розгульний спосіб життя панів; • паразитичне існування можновладців; • хабарництво чиновників, злодійство, інтриганство, підлабузництво, здирництво, пихатість, безкультур'я, кругова порука, зловживання службовим становищем.

Серед морально-етичних проблем найпомітніші такі: виховання дітей; утвердження людських чеснот: добропорядності, поваги до батьків, кохання, вірності, виховання дітей на засадах народної моралі; таврування людських вад: брехливості, лінощів, зрадливості, нехтування християнською мораллю.

Письменник утверджує народну мораль у дусі просвітительства через моральні критерії суспільних явищ і повчання.

Котляревський-патріот пишається героїчною історією України, ідеалізує часи гетьманства, підносить ідею безсмертя українського народу, його історії, самобутності української нації, утвердження української мови, живучості народних традицій, свободолюбства, прагнення до незалежності, оспівує героїчне минуле України.

Саме реалістичне зображення української дійсності в бурлескно-травестійному стилі, елементи соціальної сатири, щирий гумор, образна народна мова надали українській «Енеїді» яскравого національного колориту, визначили її громадське й художнє значення, високо піднесли у світовій літературі.

Образи в поемі Систему головних образів-персонажів «Енеїди» доцільно згрупувати, виокремивши із земних героїв Енея і троянців, отже: 1) Еней і троянці; 2) боги, жителі Олімпу; 3) інші земні герої.

Головний герой поеми «Енеїда» — «троянське військо». Не окрема людина, а люди. І які люди!