Презентація на тему:
М.Коцюбинський "Дорогою ціною"

М. Коцюбинський «Дорогою ціною»

Портфоліо письменника: При народженні: Коцюбинський Михайло Михайлович Дата народження: 5 (17) вересня 1864 Місце народження: Вінниця Дата смерті: 12 (25) квітня 1913 (48 років) Місце смерті: Чернігів Національність: українець Мова творів: українська Рід діяльності: прозаїк, драматург Роки активності: 1890–1913 Напрямок: проза Жанр: повість, оповідання

...Після Шевченка, поруч з Іваном Франком, Лесею Українкою, Стефаником щодо краси й глибини своїх творів – іншого письменника такого ми не знайдемо. ... великі світочі людства давно вже розступилися, щоб дати місце і йому в шерензі борців, мислителів і шукачів правди. П. Тичина

Ти з нами будеш вічно жити, Як сяйво сонця, як вечірній спів, Ти так любив землі своєї квіти, І так, як квіти, ти людей любив. В. Сосюра.

Велике спасибі Вам за Ваш подарунок. Смакуючи, перечитував я його ... Які хороші малюнки і людей з їх горем та болем, і природи з її світовою красою, такою іноді німою і глухою до людського горя! Дуже мені сподобалось Ваше «Дорогою ціною». Панас Мирний

Історична основа повісті «Дорогою ціною». Твір «Дорогою ціною» написаний у 1901році і надрукований у 1902 році. Події відбуваються в 1834-1836рр. Обставини цього періоду: ліквідація Задунайської Січі; втеча селян у Бессарабію і за Дунай. Паралельне відтворення часів Коліївщини (1768) і 30-х років ХІХ ст.

Ретроспектива — а) пригадування подій, що передували моменту фабули, в якому перебуває оповідач або персонаж епічного твору; б) одна з форм психологічного аналізу, за допомогою якої твориться художній час.

Задуна йська Січ — військово-державна організація колишніх запорозьких козаків, яка виникла після зруйнування царськими військами Нової Січі й ліквідації Запорізького козацького війська у червні 1775 року в нижній течії Дунаю. Запорожці оселилися спочатку на лівому березі, а потім турецька адміністрація переселила їх на правий берег.

Тема: зображення героїчої боротьби українського народу проти кріпацтва, непереможного прагнення селян-кріпаків до вільного життя; розповідь про кохання двох людей - Остапа і Соломії, що має трагічний фінал.

Ідея: оспівування волелюбності українського трудового народу, утвердження непримиренності інтересів багатих і бідних, заклик здобувати волю, хоча б і дорогою ціною; уславлення невмирущості кохання як найкращого почуття на землі.

Основна думка: боротьба трудящих зі своїми гнобителями точитиметься доти, доки існуватимуть класи, доки не переможуть трудящі.

Жанр твору: Одні літературознавці визначають жанр твору «Дорогою ціною» як повість, інші — як оповідання.

Пригодницьким називається твір, сюжет якого наповнений багатьма пригодами і незвичайними подіями. Жанр твору: повість із пригодницьким, романтичним сюжетом. Довідка:

Риси пригодницького сюжету в повісті Риси романтичного  (психологічного) сюжету Невелика експозиція, у якій окреслюється історична атмосфера часу. Динамічність розгортання подій. Велика кількість пригод, несподіваних поворотів сюжету. Прийом переодягання (Соломія переодягається в парубка). Пригоди й несподіванки під час подорожі: переховування біля переправи через Дунай, у плавнях, зустріч пораненого Остапа з вовком, екзотична сім’я циган. Несподівана кінцівка: загибель Соломії й виживання Остапа, незважаючи на поранення та пізніші випробування, про що дізнаємося з епілогу Боротьба за своє кохання — основний мотив поведінки Соломії. Жіночність і мужність, винахідливість і рішучість головної героїні. Пейзаж як засіб відтворення переживань героїв. Зображення внутрішнього стану під час двобою Остапа з вовком

Епос — один з основних родів літератури, у творах якого життя розкривається у формі авторської розповіді чи розповіді одного з персонажів. Повість — чималий за обсягом епічний твір, у якому змальовано широку картину життя кількох персонажів протягом тривалого часу. Сюжет — подія або система пов’язаних між собою подій, у процесі розвитку яких розкриваються характери персонажів, а відтак і зміст художнього твору. Композиція — побудова літературного твору, розташування в певній послідовності всіх його частин, продумане розгортання подій і групування та розстановка персонажів. Теорія літератури:

Життєва правда — це те, що насправді було чи є в дійсності. Письменник творить на основі життєвої правди, відібравши найсуттєвіше і пропустивши все це через свій розум та серце. Художній вимисел — це осмислення й узагальнення життєвого матеріалу, змалювання типових героїв і обставин, у яких вони діють. Це те, що створюється уявою письменника, творчий процес і результат його у художньому відтворенні дійсності, у створенні художньої правди. Теорія літератури:

Композиція твору: вступ і п’ять частин Експозиція-вступ : опис середовища, в якому живуть основні персонажі. Зав’язка: втеча Остапа від пана як наслідок конфлікту. Розвиток дії: злигодні героїв під час утечі,сутички з прикордонною вартою, турецькою поліцією. Кульмінація: бажання Соломії силою звільнити Остапа. Розв’язка: загибель Соломії.

Сюжетні лінії: Відтворення історичної епохи Боротьба героїв за волю і власне щастя Щире почуття кохання між Остапом і Соломією

Символічний підтекст назви твору: Головні герої заплатили найвищу ціну за волю, за бажання щасливо жити – ціну життя. Однак своїм коханням вони довели, що щирість та самовідданість здатні подарувати людині хоча б невеликі, але такі бажані краплини щастя, дати сили для боротьби. Їхнє почуття увійшло у вічність, стало основою моральної стійкості особистості.

Віл у ярмі – символ українського трударя, що не протестує, який задовольняється пашею і спочинком. Дикий тур – символ нескореного селянства, який не втратив смак волі, широких просторів, який пам’ятав козацьку вольницю. Символіка у творі:

Символіка у творі: Вітер – символ волі: Остап живе «серед розлогих просторів», «в царстві вітру, який «несе в собі весь гомін землі… від скритого зітхання серця до крику смертельної розлуки. Треба тільки уміти слухати». Туман символізує безперспективність, невідомість шляху, який обрали герої повісті. Як світло де-не-де блимало крізь млу туману, так їхня надія пробивалася через морок сумних думок.

Художні засоби, використані в повісті: Назва художнього засобу Приклад із тексту твору Роль у творі Епітети цигани убогі халупи низенькі криві, зліплені з глини, всередині чорні, задимлені шибки занехаяні шкапа — маленька, худа, облізла Виконує функцію оцінки   Постійні епітети Дунай широкий, край рідний, кінь вороний, очі карі, брови чорні, товариш вірний, світ красивий, доля лиха Надають тексту національного колориту, підкреслюють епічність подій, що відбуваються, розширюють часовий простір, говорять про наступність поколінь і їх мрій та прагнень Назва художнього засобу Приклад із тексту твору Роль у творі Епітети цигани убогі халупи низенькі криві, зліплені з глини, всередині чорні, задимлені шибки занехаяні шкапа — маленька, худа, облізла Виконує функцію оцінки   Постійні епітети Дунай широкий, край рідний, кінь вороний, очі карі, брови чорні, товариш вірний, світ красивий, доля лиха Надають тексту національного колориту, підкреслюють епічність подій, що відбуваються, розширюють часовий простір, говорять про наступність поколінь і їх мрій та прагнень Порівняння «Ніч тяглася довго, безконечно, як смерть» «Було темно, як у льоху» Створюють яскраву картину душевного стану героїв, місця подій Уособлення (персоніфікація) могутня течія Дунаю «бере її в свої обійми, а чорна глибочінь тягне за ноги» «Душа рветься до сонця, а тіло тягне до себе чорна безодня. Вона охоплює його залізом, обвішує камінням, обхоплює холодними руками...» Надає трагізму події, характеризує її невідворотність

У творі багато риторичних окличних речень та вигуків, синонімів, слів іншомовного походження, що їх уживає автор, зображуючи представників інших націй. Є приклади алегорії (український народ — тур), асонансу (Тихо пливе блакитними річками льон) тощо. У тексті багато приказок, прислів’їв, особливо в мові Івана: «Не їла душа часнику, не буде й смердіть», «Дати куку в руку», «Живий живе й гадає». Вони підкреслюють ментальні риси характеру персонажа: оптимізм українського народу, його почуття гумору та мудрість Мова твору:

Воля свобода людини здатність розвиватися робити те, все, що не суперечить моральним цінностям людства не принижується людська гідність коли людина чинить відповідно до своєї природи Інформаційне ґроно до слова «воля»:

Образ волелюбного народу: Ліричний герой твору — волелюбне українське селянство, що «що тікало од пана і панщини», що не заплісніло в неволі, втратило ще живої душі». Головна мрія його життя — бажана воля мрія передавалася з покоління в покоління, поетизувалася в піснях («Гей, там за Дунаєм»), закликала до рішучих дій, зокрема до втечі в ті місця, де хоч дорогою ціною можна здобути бажану волю, а ні — то полягти кістками на вічний спочинок… Волелюбний характер українського народу підкреслюється метафорою: «Ярмо було накладено дикому турові», а саме його прагнення до волі — порівнянням: «мов талій води під теплим подихом весни, річкою текло вкраїнське селянство…». Дух українського селянства письменник визначає епітетами вільнолюбивий, неспокійний, а пісню, яку він співав про волю,— чаруючим акордом.

Образ Остапа Мандрики: 1. Остап Мандрика — головний герой повісті «Дорогою ціною». 2. Портрет і зовнішність героя. 3. Багатоаспектність зображення Остапа: а) психологічний стан; б) ставлення до життя; в) прагнення та цінності; г) роль діда у вихованні героя, формуванні його поглядів; д) кохання до Соломії. 4. Риси характеру героя: а) мужність і бунтарство; б) ненависть до панів; в) щирість і доброта; г) рішучість і винахідливість; д) здатність до ризику; е) терпимість і волелюбність; є) ніжність і чуйність у ставленні до Соломії; ж) вірність у коханні;з) працьовитість, любов до землі; и) оптимістичність, життєлюбність. 5. Остап — борець за волю, щасливе життя поневоленого люду.

Образ Соломії: 1. Соломія — яскравий, багатогранний, глибокий образ української літератури. 2. Портрет і зовнішність героїні. 3. Риси характеру Соломії: а) мужність і відвага; б) вірність і самовідданість; в) волелюбність і ненависть до гнобителів; г) любов до життя; д) здатність на самопожертву; е) щирість і душевність; є) оптимістичність та енергійність. 4. Трагічна доля героїні. 5. Значення образу української жінки.

«Ромео і Джульєтта» В. Шекспіра У творах світової літератури ми бачимо подібний сюжет: «Ваніна Ваніні» Стендаля

1957 року вийшла однойменна кольорова екранізація Марка Донського «Дорогою ціною» за мотивами повісті М. Коцюбинського. Головні ролі виконували: Віра Донська, Юрій Дедович, Іван Твердохліб, Ольга Петрова. Фільм відзначено Британською кіноакадемією як найкращий зарубіжний фільм, який демонструвався в Англії у 1958 році. Екранізація повісті «Дорогою ціною»:

1948 року композитор і лібретист Михайло Вериківський за трьома епізодами повісті «Дорогою ціною» створив оперний етюд на 3 фрагменти «Втікачі».

Літературний диктант «Життя і творчість М. Коцюбинського» *Місто,де народився Михайло Коцюбинський. *Що змалку полюбляв Михайлик, подорожуючи з сім’єю селами і містами Поділля? *Де навчався майбутній письменник після закінчення двокласної школи? *Заняття Михайлика, яким він захоплювався у позашкільний час. *Через що М. Коцюбинському не довелося навчатися у Кам’янець-Подільській семінарії? *За що Михайла Михайловича було заарештовано? *Скільки мов знав письменник?

*Основне заняття М. Коцюбинського до 1892 року. *Місто, в якому митець написав твір «Дорогою ціною». *Російський письменник — друг М. Коцюбинського *Кому належить фраза: «Коцюбинський розширив обрій української повісті»? *Де працював Михайло Михайлович, перебуваючи у Бессарабії та в Криму?

Вікторина «Пізнай героя за його висловлюванням»: *«Втечу… Піду за Дунай, може, ще там люди не пособачились…» *«Бунтар… гайдамака! Він мені людей баламутить!» *«…Тікаймо звідси, бо ті хлопи заб’ють нас, як мого дідуся в Умані». *«Ну, хай тебе боронить і хова од лихого мати божа… Прощавай!» *«Не так мені страшно ляха, як злість бере на наших людей: застромив віл шию в ярмо та й байдуже йому, тягне, хоч ти що…» *«З живого шкуру здеру, чисто оббілую… Я ж йому пригадаю, гайдамаці, Кодню…»

*«За Дунай, у Січ із тобою… Приймаєш товариша чи не приймаєш?» *«Пропадай воно все пропадом… Піду і я світ за очі… Вже ж за тобою, хоч серцеві легше буде…» *«Шукай тепер, пане, парубка з молодицею… ніхто не бачив, лиш двох парубків стрічали». *«Хіба я боюся смерті? Сохрани боже!.. Пошли, господи, й завтра. Раз вмирати — не двічі. Вмер — і край, більш не встанеш». *«Бодай ти, запалася, треклята країно, з твоїми порядками!..» *«Як живий буду, землю оратиму, рибальством житиму… все ж краще на волі, ніж під паном…»

«Хто щасливий?» – запитував Коцюбинський в одній із своїх поезій в прозі «Пам'ять душі». І відповідав: «Той, хто дає багато, а бере найменше. На чиїх слідах виростають найкращі квітки, хто по своїй дорозі розкидає для вжитку всіх самоцвіти…». Людина не може вважати себе по-справжньому щасливою, духовно багатою, коли вона не живе інтересами свого народу, не збагачує інших своїм прикладом творення краси і добра.