Презентація на тему:
"Михайло Стельмах"

Михайло Стельмах (1912- 1983) "Мене все життя ваблять і хвилюють зорі - їхня довершена і завжди нова краса і таємнича мінливість, і дивовижні розповіді про них. Та й перші спогади мого дитинства починаються з зірок." М. СТЕЛЬМАХ

Сім’я      Михайло Панасович Стельмах народився 24 травня 1912 року в селі Дяківцях Літинського району на Вінничині в незаможній родині. Його дід Дем'ян був невільником пана Кочубея, котрий володів подільською землею. Надзвичайно обдарований і працьовитий він здобув собі славу великого умільця. 

Якось пан замовив майстрові виготовити дві фігури апостолів – Петра й Павла. Дем'ян вистругав з дерева двох могутніх  молодих бороданів. Глянувши на них, відразу можна було сказати, що їм приємно було тримати в руках не тільки книгу, а йключі від раю. Фігури поставили перед входом до маєтку. Коли про це довідалися люди, то приходили подивитися на святих. І відразу пізнавали в них двох красивих дідів з рідного села. Тому й ходили туди не один раз, щоб надивитись на них. Та пан не заплатив майстрові і тоді  ображений Дем'ян повантажив апостолів на віз, у власному обійсті порізав їх на дрова, хоча й жаль було надзвичайно своєї праці. Так же старався – усю душу в них вклав.

Дем'ян завжди з охотою підтримував інтерес онука до природи завжди дбав, щоб у малого зростала шаноба до праці на землі, завжди дотримувався даного слова. Онук слухав уважно і особливо радів, коли дідусь викривляючи великі напатлані брови, обіцяв зробити малому вітряка, на вершечку якого розправить крила й гордо підніме голову молодий лебідь. Про мати свою Михайло Панасович не переставав повторювати, що все Краще в нього – від неньки Трепетна любов до природи, до праці, уважність, гостинність, щедрість.  "Що їй думалось тоді, моїй сільській босоногій Ярославні, перед людяністю, скромністю, і мудрістю якої я й досі схиляю свою, вже посивілу, голову. Не наю, як би склалась моя доля, коли б біля неї не стояла, мов благання, моя зажурена мати. Я й досі чую на своєму чолі, біля свого серця спокій і тепло її позазілюваних. Потрісканих рук."

А що вже говорити про Миахйликову бабусю! Скільки її руки ділечка переробили. Кревно уболівали за деревами в саду, розмовляла з ними наодинці, як з близькими рідними; хлопчикові іноді здавалося, що старенька молиться за кожну вишеньку, яблуню, грушу, сливу. Батько письменника - Панас Дем'янович -  в період російсько-японської війни був нагороджений Георгієвським хрестом за проявлений героїзм.

Спливе за водою більше ніж півстоліття; виступаючи в березні 1962 року в Одеському університеті, Михайло Панасович скаже: "Я не соромлюсь а горджусь тим що в мене прості трудівники землі виступають мислителями, бо той, хто щодня встає раніше сонця, працює під сонцем, біля жита-пшениці і меду і нас годує своїм добрим хлібом, не може не бути філософом. Зокрема таким філософом був в мій батько".

Дитинство Михайло Стельмах дійсно народився в селі Дяківці на Віннічині. Але до восьми років мешкав в Одесі на Херсонській вулиці. У двадцяті роки Стельмахи виїхали з Одеси.   Чарівна природа рідного Прибужжя і невмируща народна пісня найбільше запали в серце вразливого хлопчика, сколихнули його найніжніші струни.  Михайлик самотужки навчився читати і писати. Вже тоді хлопчик збагнув, що книжка – неоцінений скарб, і вся його дитяча винахідливість була спрямована на те, щоб здобути книжку, познайомитися з чародійним друкованим словом

В 1921 році хлопчик пішок до школи. Його відразу взяли в другий клас. Жити і вчитися було важко. Йшла громадянська війна. У  Стельмахів на свю родину були одні чоботи. І Панас Дем'янович у зимову хвищу мусив носити Михайлика до школи на руках. По закніченні початкової сільської школи Стельмах вступає в школу колгоспної молоді. В 1928 році він очолює в Дякійвському колгоспі бригаду з колишніх наймитів. Від світанку до вечора він працює в полі, а потім допізна засиджується над книжками – студіює агрономію. Проте все владнішим стає бажання бути вчителем.

Юність Спершу Михайло навчається в Вінницькому педагогічному технікумі потім в педагогічному інституті.Через те, що батько був нагороджений Георгієвським хрестом, Стельмаха виключили з комсомолу. Але справедливість була відновлена в 1933 бідняцький син перший в Дяківцях закінчив Вінницький педагогічний інститут. Дві зими Стельмах учителював в школах рідного Поділля. Перші поезії надрукував в 1936 році.

В 1941 році вийшла в світ перша збірка поезій "Добрий ранок." Другу світову війну рядовий Михайло Стельмах зустрів під Полоцьком на білоруській землі. Все пережите у дні війни через багато років відтворить він у романах "Правда і кривда" та "Дума про тебе".Після поранення від був  визнаний непридатним до служби в армії. Та Михайло Панасович повертається на фронт кореспондентом газети "За честь Батьківщини". Біля Рави-Руської, на Львівщині, знову тяжке поранення… У Воронежі та Уфі в 1942 році виходять дві Стельмахові збірочки фронтових поезій – "Провесінь" і "За ясні зорі" (за редакцією Максима Рильського) , а в 1944 році у Москві в перекладі російською мовою збірка "Украине вольной жить". У 1944 році побачила світ його збірка оповідань "Березовий сік (за редакцією Юрія Яновського).

Зрілість та творчість письменника З кінця 1945 року Михайло Стельмах працює як фольклорист на посаді наукового співробітника Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології Академій наук. В 1951 році побачив світ роман-хроніка "Велика рідня".В 1961 році публікується роман Коломийське медичне училище імені Івана ФранкаСтельмаха "Правда і кривда (Марко Безсмертний)", "Дума про тебе" з'явилася друком  в 1969 році, дев'ятьма роками пізніше – "Чотири броди".Стельмах успішно працює в жанрі повісті. Перед усім це "Над Черемошем" (1952) та автобіографічна дилогія "Гуси-лебеді летять…"(1964)

У драматургію Михайло Панасович прийшов від поезії і прози. Перший його драматичний твір – лірична комедія "Золота метелиця" (1955) про працю вчених і колгоспників. В 1959 року Стельмах за романом "Кров людська не водиця" створює одноіменну драму. Прозові твори "Правда і кривда" "Дума про тебе" стали основою драматичних творів з одноіменною назвою "Зачарований  вітряк" (1967),   "На Івана Купала"  (1966), "Кум королю" (1967) Повісті "Над Черемошем" та "Гуси-лебеді летять…" екранізовано

Михайло Панасович Стельмах обирався депутатом Верховної Ради колишнього СРСР. Письменник нагороджений багатьма орденами і медалями. У 1978 році його обрано академіком Академії наук України. Він лауреат кількох Державних премій

Одержуючи диплом лауреата найвищої премії Стельмах схвильовано говорив: "Стою перед вами, зачарований  людською красою, і красою вечірніх дівочих пісень, і красою сонця у небі, і красою матері з дитиною, і красою своєї матері-землі, і красою діянь і звершень мого безсмертного народу"

   27 вересня 1983 року перестало битися серце Михайла Панасовича.

Творчий доробок Стельмаха Казка про правду та кривду Поміж березами дівча іде Рідня Тільки хвилі, і небо блакитне Чотири броди (1978) Поетичні збірки: «Добрий ранок» (1941) «За ясні зорі» (1942) «Провесінь» (1942) «Шляхи світання» (1948) «Жито сили набирається» (1954) «Поезії» (1958) «Мак цвіте» (1968)

Прозові твори «Березовий сік» (збірка новел, 1944) «Велика рідня», роман (кн. 1 «На нашій землі», 1949, кн. 2 «Великі перелоги», 1951) «Хліб і сіль» (роман, 1959) «Правда і кривда» (роман, 1961) «Дума про тебе» (роман, 1969) «Над Черемошем. Гуцульські мотиви» (повість, 1952) «Гуси-лебеді летять» (повість, 1964) «Щедрий вечір» (повість, 1967) «На Івана Купала» (п'єса, 1966) «Зачарований вітряк» (п'єса, 1967) «Кум королю» (п'єса, 1968) «Живи, Україно!» (сценарій документального фільму, 1958). «Твори», тт. 1 — 6 (1972 — 73)

Книжки для дітей «Жнива» (1951) «Колосок до колоска» (1951) «Живі огні» (1954) «Весна-весняночка» (1955) «У сестрички дві косички» (1955) «В їжаковім вітряку», «Як журавель збирав щавель» (1957) «Бурундукова сім'я» (1963) «Цапків урожай» (1967) «Літо-ліло» (1969)