Презентація на тему:
Маруся Чурай

Дівчина з легенди – Маруся Чурай. Поетичний світ полтавської піснетворки. Учениці 10-А класу Южноукраїнської ЗШ №2 Думанецької Олени

Людей такого рідкісного дару Хоч трохи треба, люди, берегти, Ця дівчина не просто так Маруся. Це – голос наш, це – пісня, це – душа Ліна Костенко

Портрет роботи худ. Ф.Самусева.

За переказами, Маруся Чурай народилася у 1625 (за іншими версіями — у 1628 або 1629) році у сім'ї козацького сотника Гордія. Після смерті батька, який у 1648 році був спалений як бунтівник у Варшаві на багатті, залишилася жити з матір'ю у Полтаві. В юності дівчина мала багато залицяльників, серед яких був молодий козак Іван Іскра, але своє серце вона віддала Грицю Бобренку (за іншими версіями — Гриць Остапенко), сину хорунжого Полтавського полку, з яким згодом таємно заручилася. Зі спалахомХмельниччини у 1648 році Гриць вирушив на війну, обіцяючи повернутись. Дівчина чекала на нього 4 роки. Проте коли Гриць повернувся до Полтави, він вже не звертав уваги на Марусю, бо покохав іншу, Ганусю з заможньої полтавської сім'ї. Зраджена дівчина не витримала втрати та вирішила отруїти себе зіллям, що вона таємно взяла у місцевої бабусі-відьми, але яке ненароком випив Гриць. Влітку 1652 року полтавський суд засудив Марусю до страти, але її було амністовано універсалом Богдана Хмельницького, який приніс Іскра, де зазначалося дарувати їй життя «за заслуги її батька та солодкі пісні». Для покути дівчина ходила на прощу до Києва, але повернувшись у 1653 році до Полтави померла у віці 28 років, не перенісши смерті коханого.

1834 — «Чарівниця»: балада Левка Боровиковського. 1837 — «Чари»: п'єса Кирила Тополі. 1839 — «Маруся, малороссийская Сафо»: повість Олександра Шаховського. 1854 — «Розмай»: балада Степана Руданського. 1876 — «Ой не ходи, Грицю…»: оперета Володимира Александорова. 1882 — «Дай серцю волю, заведе в неволю»: п'єса Марка Кропивницького. 1887 — «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці»: драма Михайла Старицького. 1887 — «Маруся Чурай, українська піснетворка»: драма Григорія Бораковського. 1896 — «Маруся Чураївна»: драма Володимира Самійленка. 1909 — «В неділю рано зілля копала»: повість Ольги Кобилянської. 1934 — «Маруся Шурай»: історична п'єса Івана Микитенка (переробка драми М. Старицького). 1967 — «Марина Чурай»: драматична поема Івана Хоменка. 1968 — «Дівчина з легенди»: драматична поема Любов Забашти. 1975 — «До тієї Чураївни (Парубоцька балада)»: поема Бориса Олійника (збірка поезій «Гора»). 1978 — «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці»: художній фільм Ростислава Синько, за мотивами твору Михайла Старицького. 1979 — «Маруся Чурай»: історичний роман у віршах Ліни Костенко. 1990 — «Засвіт встали козаченьки...»: історична повість Валентина Чемериса.

«Три віки ходять пісні, приписувані Марусі Чурай, по нашій землі, три віки любові вже подаровано людям. А попереду - вічність, бо велика любов і велика творчість - невмирущі».

близько двадцяти пісень Марусі Чурай, які розповідають про її особисті переживання. Проте творча спадщина цієї дівчини ними не обмежується. Адже відомо, що Маруся Чурай складала пісні з приводу найрізноманітніших життєвих подій. Мабуть, багато цих пісень до нас не дійшло, а деякі, безперечно, й досі живуть у народі як безіменні фольклорні твори. Маруся була надзвичайно музикальною і володіла рідкісної краси голосом. Вона імпровізувала як слова, так і мелодії до своїх пісень, які за короткий час заспівала вся Україна.

ЗАСВІТ ВСТАЛИ КОЗАЧЕНЬКИ

В ПОХІД З ПОЛУНОЧІ,

ЗАПЛАКАЛА МАРУСЕНЬКА СВОЇ ЯСНІ ОЧІ.

КОТИЛИСЯ ВОЗИ З ГОРИ, ТА В ДОЛИНІ СТАЛИ,

ЛЮБИЛИСЯ, КОХАЛИСЯ, ТА ВЖЕ ПЕРЕСТАЛИ.

ОЙ НЕ ХОДИ,ГРИЦЮ, ТА Й НА ВЕЧОРНИЦІ. У неділю рано зілля копала, В понеділок - переполоскала,

Як прийшов вівторок — зілля ізварила,

У середу рано Гриця отруїла.

ЗЕЛЕНЕНЬКИЙ БАРВІНОНЬКУ…

СИДИТЬ ГОЛУБ НА БЕРЕЗІ…

ВІЮТЬ ВІТРИ,  ВІЮТЬ БУЙНІ, АЖ ДЕРЕВА ГНУТЬСЯ.

ГРИЦЮ, ГРИЦЮ, ДО РОБОТИ.  — Грицю, Грицю, до роботи! - В Гриця порвані чоботи…  — Грицю, Грицю, до телят! - В Гриця ніженьки болять…

ІШОВ МИЛИЙ ГОРОНЬКОЮ. Ішов милий горонькою, Мила — під горою, Зацвів милий роженькою,

Мила — калиною.

...гаївки…

...Болить моя головонька…

...Чом ти мене не послухав…

Чи всі мелодії на тексти Марусі Чурай належать самій дівчині?

Очевидно, мелодії деяких пісень сформувались у пізніші часи, хоча цілком імовірно, що в основі їх лежать мелодії самої Марусі. Цілком можливо, що деякі мотиви дійшли до нас у недоторканому вигляді. Як уже зазначалось, Маруся була прекрасною співачкою. Свої пісні вона створювала співаючи, отже, одночасно творилися і текст, і мелодія, які швидко поширювались у народі і в більшості своїй, очевидно, збереглися до наших днів. Біографія Марусі Чурай побудована в основному на народних переказах, в ній ще багато нез’ясованих питань. Відповідь на них може бути одержана тільки після того, коли будуть знайдені архівні документи, які проллють світло на ті давні події. Проте й зараз українська культура має досить підстав для того, щоб записати на своїх скрижалях ім’я легендарної дочки українського народу, видатної поетеси, співачки і складачки пісень Марини Гордіївни Чурай.

став одним з незвичайних і популярних у народній культурі полтавських пам'ятників. Адже ніякого підпису на або під постаментом пам'ятника тривалий час не було. Народною назвою, якою нагородили пам'ятник полтавчани, знайомі з первинним задумом монумента, стала «Дівчина з легенди». А от молодь доволі швидко вигадала своє доволі оригінальне ім'я — «Дівчина з мобілкою», яке базувалось на характерній постаті скульптури дівчини (за яку, між іншим, деякі городяни критикують авторів) — схилена набік голова і піднесена, начебто до вуха, права рука, що майже в точності відтворює жест особи, що розмовляє стільниковим[. Навіть коли пояснювальна табличка знайшла своє місце на постаменті, народне прізвисько, закріпившись, лишилось популярним, не в останню чергу через розташування пам'ятника в самому центрі міста, що робить його популярним для городян місцем зустрічі і розмов (тим же телефоном).

mamajeva-sloboda.ua/publ.php?id=139 fotki.yandex.ru › uk.wikipedia.org/wiki/Маруся_Чурай www.testsoch.net/o-yak-bolit-moye-serce-a-slozi. storinka-m.kiev.ua/article.php?id=204 www.youtube.com/watch?v=vZ-YRyXf3yU

Дякую за увагу!!!