Презентація на тему:
Маруся Богуславська

Забудеш рідний край –тобі твій корінь всохне. П. Тичина

Дума – це віршований твір, що не має строфічної будови, бо її різноскладні рядки діляться не на строфи, а на періоди. Назва „дума" виникла ще за праслов'янських часів і означала „думка", „мислення". Виконуються думи в супроводі бандури чи ліри своєрідним індивідуальним співом, наближеним до мелодійної декламації - речитативом.

Кобзарі були творцями, хранителями і передавачами народної творчості у формі історичних пісень, дум (мелодійних речитативів змінюваних форм), релігійних піснеспівів, а також казок та переказів, супроводжуваних грою на кобзі, лірі або бандурі, звідки інша їхня назва - лірники або бандуристи. Значення їх для українського народу можна порівняти зі значенням давньогрецьких поетів у давній Греції, арабських поетів для Арабії, або степових співців-акинів для людей Середньої Азії, Монголії і Казахстану. У своїй творчості кобзарі утверджували дух українського народу, основи християнської моралі в суспільстві і побуті. Кобзарі Древченко та Кравченко в Харкові в 1902 р.

Відомі українські кобзарі

Остап Вересай. Кобзарі Михайло Кравченко,Терешко Пархоменко... Андрій Шут

Іван Стрічка Іван Кравченко-Крюковський

Маруся Богуславка – головна героїня народної думи «Маруся Богуславка». Її вважають одним з найяскравіших образів жінки-бранки ХVІ чи ХVІІ ст. Доля героїні схожа на долю славнозвісної Роксолана (Насті Лісовської).

МАРУСЯ БОГУСЛАВКА Що на Чорному морі, На камені біленькому, Там стояла темниця кам’яная.

Що у тій-то темниці пробувало сімсот козаків, Бідних невольників. То вони тридцять літ у неволі пробувають, Божого світу, сонця праведного у вічі собі не видають.

То до їх дівка-бранка, Маруся, попівна Богуславка, Приходжає, Словами промовляє: «Гей, козаки, Ви, біднії невольники! Угадайте, що в нашій землі християнській за день тепера?»

Що тоді бідні невольники зачували, Дівку-бранку, Марусю, попівну Богуславку, По річах познавали, Словами промовляли: «Гей, дівко-бранко, Марусю, попівно Богуславко! Почім ми можем знати, Що в нашій землі християнській за день тепера?

Що тридцять літ у неволі пробуваєм, Божого світу, сонця праведного у вічі собі не видаєм. То ми не можемо знати, Що в нашій землі християнській за день тепера».

Тоді дівка-бранка, Маруся, попівна Богуславка, Теє зачуває, До козаків словами промовляє: «Ой козаки, Ви, біднії невольники! Що сьогодні у нашій землі християнській великодная субота А завтра святий празник, роковий день великдень».

То тоді дівка-бранка, Маруся, попівна Богуславка, Теє зачувала. Словами промовляла:

«Ой козаки, Ви, біднії невольники! Та не лайте мене, не проклинайте, Бо як буде наш пан турецький до мечеті від’їжджати, То буде мені, дівці-бранці, Марусі, попівні Богуславці, На руки ключі віддавати; То буду я до темниці приходжати, Темницю відмикати, Вас всіх, бідних невольників, на волю випускати».

То тоді ті козаки теє зачували, Білим лицем до сирої землі припадали, Дівку-бранку, Марусю, попівну Богуславку, Кляли-проклинали: «Та бодай ти, дівко-бранко, Марусю, попівно Богуславко, Щастя й долі собі не мала, Як ти нам святий празник, роковий день великдень сказала!»

То на святий празник, роковий день великдень, Став пан турецький до мечеті від’їжджати, Став дівці-бранці, Марусі, попівні Богуславці, На руки ключі віддавати.

Тоді дівка-бранка, Маруся, попівна Богуславка, Добре дбає, — До темниці приходжає, Темницю відмикає, Всіх козаків, Бідних невольників, На волю випускає І словами промовляє:

«Ой козаки, Ви, біднії невольники! Кажу я вам, добре дбайте, В городи християнські утікайте, Тільки, прошу я вас, одного города Богуслава не минайте, Моєму батьку й матері знати давайте: Та нехай мій батько добре дбає, Грунтів, великих маєтків нехай не збуває, Великих скарбів не збирає, Та нехай мене, дівки-бранки. Марусі, попівни Богуславки, З неволі не викупає. Бо вже я потурчилась, побусурменилась Для роскоші турецької, Для лакомства нещасного!»

Ой визволи, боже, нас, всіх бідних невольників, З тяжкої неволі. З віри бусурменської, На ясні зорі, На тихі води, У край веселий, У мир хрещений!

Вислухай, боже, у просьбах щирих, У нещасних молитвах Нас, бідних невольників!

У 1981 р. у м.Богуславі на місці, де колись була Покровська церква і хата, в якій Маруся народилася й жила, встановлено пам’ятник народній героїні. На постаменті напис “Живи у думах та піснях Маруся Богуславка”

Історична основа думи–боротьба козаків з турецько-татарськими завойовниками. Тема–зображення важкої долі козаків-невільників та спробу їх визволити через 30 років полону колишньою бранкою Марусею Богуславкою. Ідея–уславлення волелюбності та гордості козаків, засуждення негативного ставлення до них. Структура–заспів(«заплачка»), основна розповідь, кінцівка («славословіє»)

Теорія л-ри Тирада–мовні періоди від 2 до 8рядків, об'єднан. римою. Ретардація–уповільнення розповіді про зображувану подію (ліричні відступи, роздуми лір. героя, пейзажі, звертання авт.)

Літературний бліцдиктант 1. Скільки козаків перебувало у темниці? 2. З якого матеріалу збудована темниця? 3. З якого роду Маруся Богуславка? 4. Скільки часу перебували козаки у неволі? 5. У який день тижня Маруся Богуславка спілкувалася з козаками? 6. Куди збирався від'їжджати пан турецький? 7. Що віддав пан турецький Марусі? 8. Про яке місто згадує Маруся? 9. Чому Маруся не бажає, щоб батько визволив її? 10. Про який роковий день згадує Маруся? 11.Як зустріли Марусю козаки? 12.До кого звертаються невільн. у «славасловії»?

1. 700. 2. З каменю. 3. Попівського. 4. 30 років. 5. У суботу. 6. До мечеті. 7.Ключі. 8. Богуслав. 9. Бо потурчилась, побусурманилась. 10. Великдень. 11.Вороже. 12. До Бога. Відповіді.