Презентація на тему:
Література українського романтизму. Поети-романтики

Література українського романтизму. Поети-романтики. П.Гулак-Артемовський „Рибалка”, Є.Гребінка «Українська мелодія», М.Костомаров „Соловейко”, М.Петренко „Небо”.

Мрія про рівність усіх людей, устремління до справедливості, добра, краси знайшли своє вираження в романтичних творах. З літературної критики Буває мить якогось потрясіння: Побачиш світ, як вперше у житті, Звичайна хмара, сіра і осіння, Пропише раптом барви золоті. Л. Костенко

В кінці ХVІІІ– на початку ХІХ століть в Західній Європі розпочалися активні національно-визвольні рухи, прокотилася хвиля незадоволення новими буржуазними відносинами.

Творчі особистості болісно переживали свій розлад з дійсністю, їх обтяжувала життєва проза. Це стало поштовхом до виникнення в мистецтві та літературі романтизму.

Романтизм – художній метод і напрям у літературі й мистецтві першої половини ХІХ століття, пов’язаний зі змінами у свідомості митців, їхньою переконаністю в тому, що глибинне пізнання здійснюється серцем, а не розумом.

Зародився романтизм у Західній Європі

Основною рисою романтизму є трагічне двоєсвіття: герой усвідомлює недосконалість світу і людей, страждає від спілкування з ними і водночас бажає жити в цьому світі з цими недосконалими людьми, мріє бути ними зрозумілим і прийнятим.

Романтичні герої – яскраві особистості, здатні на прекрасні почуття, готові до самопожертви за високі ідеали.

Визначальні риси народність звеличення людського духу культ почуттів захопленість фольклором інтерес до фантастики історизм

В романтичних творах спостерігається взаємодія поезії, музики, живопису, архітектури.

Ідеал романтиків – духовно багата особистість, яка шукає гармонії своєї душі з людьми, природою, світом. 

На етнографічній основі, живлений новими літературними віяннями з Західної Європи, передусім творчістю Байрона, В. Скотта, В.Гюго, А. Міцкевича та інших письменників  і з’являється український романтизм.

Тематична спрямованість: історичне минуле України з її демократичним укладом, козацькою вольницею; звитяжна боротьба проти зовнішніх ворогів; викриття й засудження пороків суспільного ладу (захист скривдженого люду, вираження глибокого співчуття йому).

Основні герої романтичних творів  — козаки, зокрема запорожці, самовіддані захисники Батьківщини, та народні співці (кобзарі, лірники, бандуристи) — виразники дум і сподівань українського народу, творці й хранителі національної культури. Поряд з образами реальних людей (козаків, гетьманів, селян, ремісників та інших) нерідко діяли міфічні — русалки, відьми, вовкулаки, упирі тощо. Усі романтичні герої високоморальні або ниці духом, надзвичайно вродливі або дуже потворні.

Яскраві представники українського романтизму П.Гулак-Артемовський, М.Костомаров, М.Петренко, Є. Гребінка, В.Забіла

П.Гулак-Артемовський

Писав байки (байка-казка, байка-приказка), притчі, вірші, послання, балади

Письменник вказував на причини, що спонукали його передати своєю рідною мовою твір Йоганна Вольфганга Гете „Рибалка”: „Хотів спробувати, чи не можна малоросійською мовою висловити почуття ніжні,  благородні, піднесені...”

Балада — ліро-епічний твір з драматично напруженим сюжетом. Йому властиві невелика кількість персонажів, підкреслена узагальненість, у творі відсутня деталізація, матеріал викладено стисло.

Іван Крамський. Русалки.

В.Штернберг „Садиба Г. Тарновського в Качанівці”.

 Євген Павлович Гребінка  (1812-1848)

Розмаїття жанрів творів письменника: Українські ліричні поезії, що виникли на ґрунті народної творчості («Човен», «Українська мелодія», «Заквітчалася дівчина», «Маруся»…); байки, які органічно пов’язані з народними приказками і прислів’ями («Верша та Болота», «Школяр Денис»); російські вірші («Печаль», «Скала»); романс «Чорные очи»; популярність Є. Гребінці як прозаїку принесла збірка «Рассказы пирятинца»; повість «Нежинский полковник Золотаренко», «Кулик»; роман «Чайковський», «Доктор»; фізіологічні нариси: «Петербургская сторона», «Провинциал в столице», «Хвастун».

М. Костомаров історик, громадсько-політичний і культурний діяч, публіцист, перекладач, фольклорист і поет-романтик, один із засновників Кирило-Мефодіївського товариства та автор їх програмного документу „Книги буття українського народу”.

Батько був нащадком козаків-переселенців, місцевим поміщиком. Мати– українська селянська дівчина, раніше кріпачка. Батько трагічно загинув, не встигши усиновити Миколу. Тому до 1832 р. М.І. Костомаров перебував у кріпацькій залежності й отримав волю завдяки неймовірним зусиллям і матеріальним жертвам матері.

Поезія Костомарова характеризується широкою проблематикою і розмаїттям  жанрових форм: вірші-балади, в основу яких покладено народні вірування, легенди та історичні перекази; особистісно-психологічна лірика з її наріканням на життя, тугою за недосяжним щастям, молодістю.

Михайло Миколайович Петренко  (1817 — рік смерті невідомий) перебував у світі романтичних захоплень фольклором, збирав народні пісні, гарно співав, цікавився історією України, музикою і театром.

До шедеврів лірики М. Петренка належить триптих „Небо”. Триптих – композиція, складена з трьох самостійних творів, пов’язаних ідейним змістом та мотивом. Перший твір триптиха має назву „Дивлюсь я на небо та й думку гадаю”, другий – „По небу блакитнім очима блукаю”, третій – „Схилившись на руку, дивлюсь я...”

П.Попович

??? Т.Г.Шевченко Кирило-Мефодіївське братство Й.Гете, А.Міцкевич Є.Гребінка П.Гулак-Артемовський М. Костомаров П.Попович М.Петренко