Презентація на тему:
Київ-духовний центр Київської Русі

Центром сучасної України є місто Київ.

Київська Русь мала територію більше 800 тисяч км2 – від гір Карпат до річки Волги та від Чорного до Балтійського морів, де жили багато різних східнослов’янських племен. Держава утворилася після об’єднання цих племен. Виникнення держави – Київської Русі.

Хороші географічні умови – теплий клімат, родюча земля, перехрестя важливих сухопутних та водних шляхів, розташування між Арабським Сходом і Західною Європою, Візантією і Скандинавією, допомагали країні мати широкі міжнародні зв’язки з різними країнами, швидко розвиватися, але все це було також причиною нападів сусідніх держав та кочових орд.                                                        Київська Русь була монархічною державою. Найвища законодавча, виконавча, судова і військова влада була у великого князя Київського. Дорадчим органом князя була боярська рада. У проблемних питаннях велике значення мали віче, збори вільних горожан, які часто не погоджувалися з рішеннями князя. Символом  могутньої держави  Київської Русі був тризуб – герб cучасної України. Більша частина населення Київської Русі займалася хліборобством, а також скотарством, мисливством, рибальством та бджільництвом;  високий розвиток мало ремесло, що постачало металеві знаряддя, кераміку й скло, зброю, ювелірні вироби тощо. Важливим джерелом прибутку держави була торгівля, яка використовувала міжнародний водний „шлях з варяг у греки”, а також сухопутні шляхи зі Сходу на Захід. Руські купці були добре відомі на торгах Багдада, Константинополя і Кракова. За кілька століть існування Київська Русь перетворилася на одну з найрозвиненіших держав Європи, яка мала авторитет і повагу інших країн.   Мова Київської Русі – давньоукраїнська, грошова одиниця – гривня.

У 988 р. київський князь Володимир, його діти, дружина та жителі столиці  Давньоруської держави – міста Києва (а потім і інші мешканці Київської Русі) прийняли нову релігію – християнство. До цього часу східні слов’яни, які мали племенні відносини, були язичниками – поважали бога неба, бога сонця, бога вітру, бога багатства та ін. З 988 р. християнство стало державною релігією Київською Русі. Це допомогло об’єднати східних слов’ян і створити міцну державу Київську Русь, а також розширити політичні, економічні, культурні та релігійні відносини з сусідніми християнськими державами Європи й Близького Сходу, що відкрило великі перспективи для розвитку країни, підвищило її міжнародний авторитет.  Після прийняття християнства в країні активно розвивалися освіта, архітектура, живопис, кам’яна та дерев’яна архітектура, музичне мистецтво, література. Будувалися церкви й монастирі, які ставали центрами освіти – біля них будували перші школи і бібліотеки, писали та перекладали перші книги.          Київ та інші міста Київської Русі були також  центрами унікальної слов’янської православної культури, а також одним з найбільших ремісних і торгових центрів Європи. Так, у ті часи в Києві було 400 церков, 8 базарів і більше 50 000 мешканців (для порівняння: в другому за розмірами місті Русі – Новгороді –     30 000 мешканців, в Лондоні, Гамбурзі і Гданську – по 20 000).                                             Хрещення Русі мало позитивні наслідки. По-перше, Русь об’єдналася в єдину міцну державу зі своїми законами, більш розвиненою релігією. По-друге, швидко розвивалися економіка й культура Русі. Вона стала рівною з іншими цивілізованими країнами, підвищився її міжнародний авторитет. Про це свідчать династичні шлюби. Князь Ярослав Мудрий одружився з дочкою шведського короля, сестра Ярослава стала королевою Польщі, три його дочки – королевами Угорщини, Норвегії й Франції. По-третє, християнство стверджувало законність, можливість для більшостінаселення реалізувати свої творчі здібності. Результатом став великий розквіт матеріальної і духовної культури Русі.  День хрещення Київської Русі – 28 липня – це державне свято України. Прийняття нової релігії-християнства. Хрещення Київської Русі.

Київська Русь була могутньою європейською державою ІХ – ХІІІ ст., яка мала велике значення в історії східнослов’янських народів і в світовій історії. Утворення великої й сильної держави допомагало суспільно-економічному, політичному й культурному розвитку східних слов’ян, робило їх значно сильнішими у боротьбі з зовнішніми ворогами.  Київська Русь мала могутнє військо, яке постійно захищало державу й західноєвропейські країни від нападів степових кочівників зі сходу. Київська Русь мала великий авторитет серед різних країн світу і її втручання в той чи інший конфлікт було досить, щоб зупинити його. Держава мала також добре розвинену економіку. Високопродуктивними були землеробство й скотарство, ремесла й промисли, а енергійні й багаті купці були відомі майже в усьому світі.  Київська Русь впливала на міжнародне життя Європи, підтримувала й розвивала торговельні, політичні й культурні зв’язки з багатьма країнами Заходу й Сходу. Вона співпрацювала з Візантією, Німеччиною, Францією, Угорщиною, скандинавськими країнами, а також зі східнослов’янськими – Польщею й Чехією. Активно розвивалися культурні відносини з південними слов’янами, особливо з Болгарією.  Князі  Київської Русі велику увагу приділяли культурі та освіті.  У державі будувалися нові школи, церкви та монастирі. Введення християнства прискорило створення першої слов’янської абетки, яка називалася „кирилиця”, за іменем одного з братів-священиків, які упорядкували слов’янський алфавіт (Кирило та Мефодій). На основі цієї абетки створений алфавіт сучасної української мови. Першим і головним центром Київської Русі був Київ – одне з найкращих міст Європи. Його називали „окрасою сходу”. Тут, у центрі Києва, був побудований найбільший храм Київської Русі – чудовий Софійський собор – пам’ятка архітектури, живопису та декоративного мистецтва. Тут відбувалися  церковні   собори,  прийо-   ми  послів,  затвердження    політичних                 угод. При соборі велося літописання й  були  створені перші відомі на Русі бібліотека та школа, а також переписувалися й перекладалися перші книги (найдавніша рукописна книга „Остромирове євангеліє” 1056 - 1057 рр.). Софійський собор сьогодні – Національний заповідник „Софія Київська”.                               В різні періоди в державі починають розвиватися наука, література,  архітектура (вперше почалося муроване будівництво соборів та монастирів), живопис, медицина, образотворче мистецтво,   музичне мистецтво, театральне мистецтво, художня культура тощо.                                             Культура Київської Русі. Історичне значення Київської Русі

Архітектура.Пам'ятки архітектури.

За перші сто років існування Київська Русь набула сили. Зросли й розбудувалися руські міста - Київ, Новгород, Чернигів, Переяслав, Смоленськ, Полоцьк та інші, що постали на великих водних шляхах, іноді на місцях колишніх племенних центрів, а нерідко зведені як фортеці на важливих для оборони рубежах. Необхідність у будівництві монументальних мурованих споруд була зумовлена потребами молодої держави. Київ повинен був мати храми, які б не поступалися константинопольським, а київський князь - палаци, не гірші ніж у візантійських імператорів.

Софія Київська – один із перших християнських храмів на Русі, який понад десять століть є символом духовного єднання нації та свідком величі українського народу, його мудрості, сили, таланту і слави. Дивне відчуття охоплює кожного, хто переступає поріг славетної Софії Київської. Десь поза стінами залишається гомінливе сьогодення, віки розступаються, і постає далеке минуле… 988 року князем Володимиром Великим було прийнято християнство на Русі, що мало велике значення для дальшого розвитку феодальних відносин, зміцнення єдності держави, піднесення культури, розширення політичних і культурних зв’язків Київської Русі з Візантією та іншими країнами. Із запровадженням християнства в Давньоруській державі почалось інтенсивне будівництво кам’яних християнських храмів, серед яких першою постала Десятинна церква, збудована 989-996 року в центрі Києва. До створення церков залучалися кращі будівельники і художники того часу, використовувалися художні й технічні досягнення епохи. Храми прикрашалися настінними розписами, кам’яним різьбленням, ставали справжніми творами мистецтва. За часів правління сина Володимира – Ярослава Мудрого в Києві продовжується велике будівництво. Територію міста було розширено більш як у 8 разів і обнесено новими оборонними валами. В цей же час було створено Софійський собор – всесвітньо відому пам’ятку архітектури і монументального живопису ХI століття. Заснування собору згадується в літописах як під 1017 р., так і під 1037 р. Будівничим Cв. Софії літописці називають великого київського князя Ярослава Мудрого. Джерела свідчать, що в цій справі Ярослав завершив починання свого батька Володимира – хрестителя Русі Софія-Київська.

Главный храм Киево-Печерской Лавры — Великая Печерская церковь (Успенский собор) находится напротив Святых врат, посреди центральной площади Верхней Лавры. Этот «небеси подобный» храм, один из древнейших в Киевской Руси, занимает особое место в жизни Православной Церкви и в отечественной культуре. С его созданием открылась новая страница истории древнерусского зодчества и иконописи. По свидетельству прп. Нестора Летописца, каменная церковь Успения в Печерском монастыре была заложена по благословению прп. Антония св. игуменом Феодосием и епископом Михаилом в 1073 г. Время разрушало этот храм, преображало и воссоздавало вновь, как незыблемую святыню Православия. Вот как повествует Печерский Патерик о создании Великой церкви. Матерь Божия направила из Константинополя в Киев греческих зодчих, явившись им во Влахернском храме со словами: «Хочу церковь Себе построить на Руси в Киеве: повелеваю же вам — возьмите золото себе на три года и идите на возведение ее... Прииду же и Сама увидеть церковь, и в ней хочу жить... Моим именем хочу назвать ее, — и, вручив икону Успения Божией Матери, добавила: — Она наместной да будет». Выйдя из храма, зодчие на облаке увидели изображение великолепной церкви, а когда построили ее, так и называли долгое время — «небеси подобною». В этом явлении и благословении Пресвятой Богородицы отражена глубокая связь Православной Руси с Византией как преемницей и источником благодати Апостольской Церкви. Основание и строительство храма сопровождались многими чудесными событиями, являющими Божию милость и заступление Матери Божией, небесной покровительницы Киево-Печерской Лавры. Место для строительства храма было указано божественными знамениями по молитвам прп. Антония. Землю и сто гривен золота для строительства церкви пожертвовал киевский князь Святослав. Большой вклад в строительство сделал варяжский воевода Шимон (в крещении Симон). Гонимый соплеменниками, однажды он молился в домовой церкви у родового образа Распятия и услышал голос, повелевший ему идти на Русь, взяв с собой пояс и венец от Распятия. Шимон снарядил корабль и отплыл в неведомую землю. В море судно настигла штормовая буря, и, теряя надежду на спасение, варяг взмолился к Богу. Он увидел в небесах неземной красоты церковь и вновь услышал голос свыше, предсказавший ему, что сейчас он останется невредим, а в будущем сподобится участвовать в строительстве этой церкви, где и будет погребен. В откровении ему были сообщены размеры храма, который надлежало построить, и указана мера — пояс Спасителя. Успенский собор.

Золоті ворота у Києві – пам’ятка фортифікаційного будівництва 12 сторіччя, одна з небагатьох, які збереглися до нашого часу. Колись, ця споруда вражала своєю величчю та неприступністю: поверх великої бойової башти була розташована церква Благовіщення – це було досить символічно як для християнського міста, тому що ці ворота були на той час головним в’їздом до Києва. Золоті ворота було збудовано у 1164 році, після того, як було закінчене зведення захисних валів Нового міста. Золоті ворота.

Десятинну церкву було збудовано у самому центрі середньовічного Києва, на території Cтарокиївської гори, яка сама є всесвітньо відомою пам’яткою. ЇЇ унікальний шар містить пам’ятки доби неоліту, трипільського, скіфського та ранньослов’янського часів, язичницький могильник, князівські палаци, ремісничі майстерні, братська могила захисників Києва 1240 р. Це ключове місце для вирішення складного і завжди актуального питання про походження Києва. Її територія є заповідною археологічною зоною загальнодержавного значення (Постанова Ради Міністрів УРСР № 711 від 21.07.1965).  Зараз вирішується майбутнє як автентичних залишків самої Десятинної церкви, так і археологічної пам’ятки національного значення на Старокиївській горі. Незважаючи на пряму заборону українського і міжнародного законодавств здійснювати будь-яке будівництво на території пам’яток, переважна більшість запропонованих на щойно завершеному офіційному конкурсі концепцій з музеєфікації Десятинної церкви передбачає спорудження на місці унікальної пам’ятки нової культової споруди однієї з чисельних конфесій, зареєстрованих в Україні. Десятинна Церква.

Київ посідає особливе місце в житті кожного українця. Величне місто сприймається не тільки як столиця України, а й як символ безперервності історичних традицій, осередок національної духовної культури.  Київ був перетворений на столицю Русі ще в княжу добу. Тут знаходилася резиденція Рюриковичів. Монастирі — Михайлівський Золотоверхий, Києво-Печерський, Видубицький — були центрами розвитку книжності й малярства, а при Софіївському соборі діяли школа й бібліотека.  Тому Київ і називають духовним центром Київської Русі.

Роботу виконали: Учні 10-б класу Миколаївського Юридичного Ліцею Тимощук Микола Тимощук Максим