Презентація на тему:
Гумористичні твори

Гумористичні твори

Кажуть, щира усмішка додає життя, отже, більше смієшся – довше живеш.

Гумор у житті українців здавна в пошані: він не лише розважав, інколи й рятував. Тому й не дивно, що до наших днів зберігся український гумор, закарбований у народних байках, анекдотах, гуморесках.

БАЙКА – це невеликий алегоричний твір повчального змісту. АЛЕГОРІЯ – втілення абстрактного поняття (добро, зло, мудрість, хитрість тощо), не називаючи його, в конкретному художньому образі. МОРАЛЬ БАЙКИ – висловлювання повчального характеру в кінці байки.

Леонід Глібов (1827 – 1893) Здається, байка просто бреше, А справді ясну правду чеше. Нікого в світі не мине. Читайте, згадуйте мене!

Свої твори для дітей Леонід Глібов підписував псевдонімом “Дідусь Кенир”. Розказують, що колись його батько купив дуже співучу пташку, через що сусіди прозвали Л.Глібова “Кенир”. Діти щоразу з нетерпінням чекали журнал “Дзвін”, аби прочитати нову баєчку Дідуся Кенира.

Ґава і Лисиця Літаючи по дворах, Ґава Шматок ковбаски добула; Хоч кажуть, що вона дурна роззява, А до крадіжки здатная була. От узяла та й полетіла, Щоб недалечко, у ярку, На самоті поснідать до смаку: Усе було, ще ковбаси не їла. «Спасибі,— думає,— розумним головам, Що в світі потрудились, Усячину робить навчились; Поміж людьми, як кажуть, добре й нам: Що-небудь можна роздобути».              

Не вспіла Гава носом ткнути, Аж і Лисичка тут стоїть І жалібно квилить: — Голубко-кумонько! Тебе я ждала-ждала, Аж плакала, як виглядала, Щоб голосочок твій почуть, Хоч на хвилиночку про горенько забуть… Ти, може, серденько, того й не знаєш, Як гарно, любо як співаєш — І соловейко так не втне… Розваж хоч трошечки мене! — Прийшлось роззявитись дурному горлу: — Кра! кра! — а ковбаса додолу, Лисичка хап — і у кущі мерщій,— Оддячила кумі своїй! Прокракала роззява, огляділась — Чортма куми і снідання нема…

— А щоб ти,— каже,— подавилась Лукавая кума! Прилащиться підлиза хоч до кого: Солодкії слова Приманюють великого й малого,— То вже така дурниця світова; Про се розумні знають люде, Та що ж ви будете робить: Хто маже — не скрипить,— Так, мабуть, і довіку буде.

CПІВОМОВКИ – гумористичні вірші, створені на основі фольклорних сюжетів, запозичених з анекдотів, казок, у яких відтворено комічні життєві ситуації. ТАВТОЛОГІЯ – повторення того самого слова чи виразу, думки задля посилення емоційності та виразності тексту. ІНВЕРСІЯ – змінений звичайний порядок слів у реченні.

Степан Руданський (1834 – 1873) Степан Руданський справді заслуговує на найдорожчий у світі титул – титул народного поета. М.Рильський

Степан Руданський гарно співав, малював, творив мелодії до власних віршів, був лікарем. Лікуючи людей, захворів на холеру та помер у віці 39 років. Справжнє визнання і слава прийшли до поета після смерті. Він започаткував у світовій практиці співомовки.

ВОВКИ «Чого, жидку, так збілів? Що з тобою сталось?» «Ах, за мною через став Аж сто вовків гналось!» «Бог з тобою!.. Сто вовків!.. Та б село почуло…»

«Та воно пак i не сто, А п’ятдесят було». «Та й п’ятдесят диво в нас… Де б їх стільки взялось?» «Ну Іванцю! Нехай так, Але десять гналось». «Та i десять не було! Знать, один усього?» «А як один? Аби вовк! Страшно i одного…» «А може, то і не вовк!» «А що ж то ходило? Таке сиве та мале, А хвостик, як шило». 26 лютого 1859 року

ГУМОР – м’яка форма комічного; сміх, який не ставить за мету викриття явищ; добродушне висміювання. САТИРА – вид комічного, який найбільш нещадно висміює людську недосконалість. ІРОНІЯ – іносказання, яке виражає насмішку; подвійний смисл, коли сказане у контексті набуває протилежного значення.

Я так люблю веселий сміх, Здоровий сміх, що гріє всіх! Переливаю в слово радість, Яку в душі своїй зберіг. І я щасливий, що пишу Хорошим людям на потіху, Ловлю в очах іскринки сміху І довго в серці їх ношу. П.Глазовий

Степан Олійник (1908 – 1982) Павло Глазовий (1922 – 2004)

“Йшов автобус на Полтаву” По білету і по праву  Кожен зручно в крісло сів.  Проти ночі на Полтаву  Курс узяв автобус «Львів». І висловлює бабуся  Водію тривогу-страх: — Я Лубни проспать боюся,  Розбуди мене в Лубнах! Не забудь лише, синочку! — Добре, добре! — той прорік.  Сіла бабка у куточку І схилилася набік.

Та водій — аж за Лубнами  Спохвативсь, що винуват.  Розвернув машину з нами  І везе стару назад! Чортихається, не в дусі  (Хоч із власної вини!).  Врешті став і до бабусі: — Вигружайтеся! Лубни! А бабуся із куточка: — Їдь, синок! — рукою мах.—  То казала мені дочка:  «З'їж таблетку — у Лубнах!» Степан Олійник

“Табель”   Питається сина батько Опанас:  — Ну так де ж твій табель за дев'ятий клас?  — На деньок у мене попросив Марат.  — А чого це раптом?  — Каже, напрокат.  Учиться він класно, на «чотири» й «п'ять».  Хоче моїм табелем предків полякать. Павло Глазовий

І щоб кожен з нас Кращим стати міг – Щирий повсякчас Хай лунає сміх. Хай життя бринить Радістю для всіх. Поки будем жить, Хай лунає сміх. В.Денисенко

Список використаної літератури: Авраменко О.М., Шабельникова Л.П. Українська література. 6 клас. – Київ, Грамота, 2006. Гуйванюк Н., Бузинська В., Тодорюк С. Українська література. 6 клас. – Львів, Світ, 2006. Дудіна Т.К., Панченков А.О. Українська література. 6 клас. – Київ, А.С.К., 2006. Мовчан Р.В. Українська література. 6 клас. – Київ, Генеза, 2006.