Презентація на тему:
Футуризм. Михайль Семенко - лідер українського футуризму

(від лат. futurum – майбутнє) – одна з течій авангарду. У літературі – основоположник італійський письменник Марінетті, що 1909 року опублікував “Перший маніфест футуризму”, де закликав звільнитися від літератури минулого й створити “динамічну літературу майбутнього”, що буде оспівувати замість людини техніку та машини.

На світогляд футуристів великий вплив мали філософські погляди Ф.Ніцше з його культом “надлюдини” та А.Бергсона. Футуризм – це мистецтво антигуманізму, яке має відбити настання часу техніки. Фрідріх Ніцше Анрі Бергсон

Спрямування футуризму можна виразити трьома “М”: місто; машина; маса.

Дві головні ознаки футуризму Нове мистецтво зовсім не цікавиться людиною. Психологізм оголошується анархізмом. Якщо цікавить душа – пізнай машину. Динамізм, опоетизування руху, швидкості, зорові пошуки засобів вираження руху.

Принципи динамізації (“прискорення”) художнього тексту: Тексти записувалися без розділових знаків, без великих букв. Найбільше перешкод для руху роблять прикметники й прийменники. На перший план висувається дієслово.

Футуризм – це тотальне заперечення, у тому числі й естетства. Музикою міста вважався шум міста.

Футуризм проголосив руйнування форми художнього твору; звернення до урбаністичних мотивів; епатаж (скандальна витівка); оновлення виражальних засобів (прагнули “випустити слова на волю”): замість евфонії вводили дисонанси (різноголосність), звільнили вірш від збігу фрази й рядка, творили нові слова та алогічну мову.

Михайль Семенко – засновник низки українських футуристичних угруповань і журналів: “Флямінґо” (1919-1921); “Аспанфут” (1921-1924) у Києві “Нова ґенерація” – у Харкові

До “Нової генерації”, крім М.Семенка, належали: Гео Шкурупій Олекса Влизько Деякий час під впливом футуризму був Микола Бажан.

Михайль Семенко: “Матеріал поезії – слово як таке – підпало під енергійний процес деструкції… Слово розкладене й використане з усіх боків – як поняття, символ, образ, фарбова пляма, тональний звук і, нарешті, як прозаїзм”

Прагнення Михайля Семенка – вивести українську літературу, що загрузла в “селянському дискурсі”, на європейський, світовий рівень

1924 року М.Семенко видав збірку з епатажною назвою “Кобзар”, пояснюючи, що “То був “Кобзар” однієї епохи; а це – іншої”

Свою теорію М.Семенко визначив як пошуковий футуризм. Викладена вона в передмовах до збірок “Дерзання” та “Кверо-футуризм” і спрямована проти канонізаії та культу в мистецтві, а особливо проти культу Т.Шевченка, а також проти хуторянського, провінційного мистецтва.

З 1915 року у творчості М.Семенка починається ІІ період, більшість віршів він пише в імпресіоністичній манері. Щоб “свої” над ним не насміхалися, вигадує прийом маскування автора – карнавальні маски П'єро та Дон-Кіхота.

Михайль Семенко підійшов до створення “узагальненого образу міста як певного символу” (Е.Адельгейм); близько десяти його віршів мають назву “Місто”