Презентація на тему:
Андрій Самійлович Малишко – солов'їне серце України. Пісні Малишка, що стали народними

Андрій Самійлович Малишко – солов'їне серце України. Пісні Малишка, що стали народними (“Пісня про рушник”, “Стежина”) Найсвятіше слово наше – м а т и, Рідна земля, правда і любов!

Доброта Любов Краса Пісня Мудрість Правда Повага Вірність

Батькові багато було дано Богом. Якби він не став поетом,він міг би стати актором. Був він дуже хлібосольним, любив співати пісень, гарно говорити… Чоловіки заздрили, а декотрі з жінок навіть плакали. Ось так він умів говорити, а це не кожному дано… (Валентина Малишко)

Чому, сказати й сам не знаю, Живе у серці стільки літ, Ота стежина в ріднім краю Одним одна біля воріт…

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю…

Батько поета – Самійло Микитович Малишко Дідусь був характерний, з норовом,іноді з ним важко бувало – усе хотів, щоб було по його. Мав четверо синів, він хотів їх усіх бачити шевцями, а став шевцем тільки Сергій. А у тебе , тату,- як казав дід - з юності були « мухи в голові », яке там шевство. Тож дід був спочатку категорично проти віршування: “ Вірші віршами, треба мати ремесло .” Таким було його кредо стосовно тебе .” (Валентина Малишко)

Мати поета – Ївга Остапівна Малишко (Базилиха) Голос у бабусі був старечий, слабенький, зате слух – пречудовій. І вже пісень вона знала – без ліку, будь-кого могла переспівати. Я так і бачу її – стареньку, вутленьку, в чорному очіпку, які тоді ще носили в селах старенькі жінки, а в очіпку – дві нитки: чорна та біла. Вона ходила у справжньому українському вбранні – своїми руками багатовишита сорочка, запаска, спідниця у сім пілок, а на грудях – срібний хрестик на чорному шнурочку. (Валентина Малишко)

Андрій із друзями дитинства

У 1927 році Андрій закінчив Обухівську се-мирічну школу і вступив до Київського медтехнікуму . Але переконавшись, що його покликання – поезія, він успішно склав іспити до Київського інституту народної освіти. Вступний екзамен з літератури приймав у нього Микола Зеров, який розгледів у абітурієнта літературні здібності і познайомив його з Максимом Рильським.

Поет жив і творив у добу сталінського режиму, тож змушений був віддати данину своєму складному часові: чимало його віршів були ідеологічно традицій-ними, оспівували трудове життя країни, недавнє революційне минуле. Героїко-романтичний пафос цих віршів відтворював атмо-сферу держави, яка будувала “суспільство сталінського казарменного соціалізму”, зневажаючи особистість.

Україно моя, далі, грозами свіжо пропахлі, Польова моя мрійнице, Крапля у сонці з весла. Я віддам свою кров, свою силу і ніжність до краплі, Щоб з пожару ти встала, тополею в небо росла. Україно моя, мені в світі нічого не треба, Тільки б голос твій чути і ніжність твою берегти. ( “ Україно моя ” )

З роками голос Андрія Малишка міцнів, наливався силою. Поет починає пильніше придивлятися до життя, зосереджується на найскладніших філософ-ських проблемах буття, дошукується першопричин, витоків усього що, діється у світі. З-під пера Малишка виходять нові збірки, в яких поет творить широку картину народного життя, змальовує простих трудів-ників – не як “ бездушних гвинтиків ”, а як творчі особистоті , закохані у землю та працю на ній.

17 лютого 1970 року помер. Похований на Байковому кладовищі в м. Києві.

“…Сиджу на лаві біля пам'ятника . Пам'ятник роботи Галини Кальченко вийшов гарний, з білого мармуру. А над ним величезній клен, з якого увесь час щось скрапує. Може, то сльози?” (Валентина Малишко)

Я серце й душу в пісню переллю А.Малишко

Для пісні в нас усюди почесне місце, бо вона – посестра життя, порадник і вірний друг, і суворий суддя. Людина хоче з нею журитися і радіти, мислити і працювати. А. Малишко

“ Пісня про рушник ”

«Я мріяла, що в Україні мене почують…» Кві тка Ці сик ( 4 квітня 1953 - 29 березня 1998) — американська співачка українського походження (сопрано), виконавиця українських народних і популярних пісень. Виконувала пісні у фільмах, виступала на американ-ському телебаченні (у рекламі); співала у Гентській опері (Бельгія), фільм «You Light Up My Life»(1977), в якому вона вико-нувала пісні, одержав «Оскар».

Художні засоби, які використані у “Пісні про рушник”: Епітети: “далека дорога”, “замучені очі”, незрадлива вірна усмішка”, “тихий шелест трав”; Метафори: “цвіте доріжка”, “шелест трав”, “щебетання дібров”, “оживе … і дитинство, й розлука, і вірна любов”; Порівняння : “Той рушник простелю, наче долю…” Повтори

Український ви-шиваний рушник з'явив-ся приблизно п'ять сторіч назад. За мотивами орна-менти вишивок поділя-ються на три групи: геометричні(абстрактні), рослинні, зооморфні (тва-ринні). У кожній родині, де підростала дівчина, скри-ня мала повнитися рушниками. Готувати рушники - означало дба-ти про дівочий посаг. До їх виготовлення привча-ли ще з юного віку.

... Догорало чисте багаття його життя. Фізичні сили покидали Андрія Самійловича, а розум, поетична пристрасть палахкотіли вогнем слова. «Стежина» створена 8 лютого 1970 року — за вісім днів до кончини поета. Це останній твір А. Малишка, його лебедина пісня.

“ Стежина ”

СКЛАДІТЬ ІНФОРМАЦІЙНЕ ГРОНО ЩОДО ХАРАКТЕРИСТИКИ СТЕЖИНИ С Т Е Ж И Н А Пам’ять Біль І жаль Любов до Батьків- щини

А.Малишко і П.Майборода

Теплий прижмур очей, На сорочці – розшита манишка, Сонях сонячно цвітом До ясного чола прихиливсь… Перечитую вірші Поета Андрія Малишка - З ними я назавжди Подруживсь, побратавсь, поріднивсь! (Данило Кононенко)

Місто Київ. Вулиця Андрія Малишка. Поети — це скарби народні — Не лірики, ні! Сурмачі! І линуть у майбутнє сьогодні Пісень його дивні ключі. А смерть він зустрів, наче птиця, — В польоті, у небі мрій... І сниться Вкраїні, сниться Жайвором в небі Андрій.