Презентація на тему:
Діяльність прокурора із забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні

Діяльність прокурора із забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні Національна академія прокуратури України професор кафедри, кандидат юридичних наук, доцент Орлеан Андрій Михайлович

За матеріалами опитування слідчих у 40% проваджень по злочинах проти життя та здоров’я особи має місце протиправний вплив на свідків Протиправний вплив вчинювався у формі: 43% – насильства; 8% - погрози розголосу відомостей; 24% - підкуп Внаслідок таких дій: 32% осіб – змінюють свідчення; 30%- ухиляються від участі у кримінальному провадженні

Чинний КПК України загострює проблему безпеки учасників кримінального провадження оскільки: Нівелюється доказове значення свідчень, наданих слідчому, прокурору під час досудового провадження; Запроваджено інститут угод про визнання винуватості, важливою складовою якого є домовленість про викриття інших осіб у вчиненні злочину Запроваджено інститут угод про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим

1) Відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України: Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

2) Поряд з іншим, до обставин, що враховуються прокурором при укладенні угоди про визнання винуватості віднесено (ст. 470 КПК України): ступінь та характер сприяння підозрюваного, обвинуваченого у проведенні кримінального провадження щодо інших осіб; наявність суспільного інтересу в забезпеченні більш швидкого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень; - наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.

3) Інститут угод про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути використано злочинцями для мінімізації кримінально-правових санкцій щодо них шляхом залякування потерпілих та примушування їх до укладання угод

Стаття 380. Невжиття заходів безпеки щодо осіб, взятих під захист Неприйняття рішення, несвоєчасне прийняття або прийняття недостатньо обґрунтованих рішень, а також невжиття, несвоєчасне вжиття достатніх заходів для безпеки працівників суду, правоохоронних органів або осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їхніх сімей та їхніх близьких родичів службовою особою органу, на який покладено функції забезпечення безпеки зазначених осіб, якщо ці дії спричинили тяжкі наслідки, - караються позбавленням волі на строк до п'яти років.

Стаття 381. Розголошення відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист 1. Розголошення відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист, службовою особою, якою прийнято рішення про ці заходи, особою, яка їх здійснює, або службовою особою, якій ці рішення стали відомі у зв'язку з її службовим становищем, а так само особою, взятою під захист, якщо ці дії спричинили шкоду здоров'ю особи, взятої під захист, - карається штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років. 2. Ті самі дії, якщо вони спричинили смерть особи, взятої під захист, або інші тяжкі наслідки, - караються арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на той самий строк.

Законодавство у сфері забезпечення безпеки учасників кримінального провадження Закон України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві»; Кримінальний процесуальний кодекс 2012 р. Кримінальний кодекс України (ст. ст. 380, 381, 386); Закон України “Про судоустрій і статус суддів” (ст. 154)) та спеціалізовані закони за різними напрямами протидії злочинності; Кримінально-виконавчий кодекс України (ст. 10, ч. 3 ст. 50, ч. 1 ст.104 ); Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність»; Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах 1959 р. та Другий додатковий протокол до неї 2001 року. Спеціалізовані міжнародні нормативно-правові акти за різними напрямами протидії злочинності (Конвенція Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми 2005 року та ін.);

Підзаконні нормативно-правові акти у сфері забезпечення безпеки учасників кримінального провадження 1. Указ Президента України від 23.06.1994 року «Про створення Управління «А» Служби безпеки України»; 2. Постанова Кабінету Міністрів України від 26.06.1995 року №457 «Про порядок вирішення питань переселення в інше місце проживання, надання житла, матеріальної допомоги та працевлаштування осіб, взятих під державний захист»; 3. Положення про порядок придбання, видачі, обліку, зберігання та застосування вогнепальної зброї, боєприпасів до неї, спеціальних засобів індивідуального захисту працівниками судів і правоохоронних органів, а також особами, які беруть участь у кримінальному судочинстві, затверджене Наказом МВС України від 24.07.1996 року №523; 4. Положення про спеціальний підрозділ міліції «Грифон», затверджене Наказом МВС України від 19.11.2003 року №1390; 5. Інструкція про порядок організації та здійснення заходів власної безпеки військовослужбовців і працівників Державної прикордонної служби України та їх близьких родичів, затверджена Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 28.04.2004 року №354; 6. Інструкція про порядок здійснення заходів щодо забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби, затверджена Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 04.04.2005 року №61; 7. Інструкція про порядок тримання осіб у спеціально відведених місцях для тимчасового тримання (ізоляторах тимчасового тримання) Служби безпеки України, затверджена Наказом Служби безпеки України від 26.07.2008 року №589 тощо.

Особи, які мають право на забезпечення безпеки а) особа, яка заявила до правоохоронного органу про злочин або в іншій формі брала участь чи сприяла у виявленні, попередженні, припиненні і розкритті злочинів; б) потерпілий та його представник у кримінальному провадженні; в) підозрюваний, обвинувачений, захисники і законні представники; г) цивільний позивач, цивільний відповідач та їх представники у справі про відшкодування шкоди, завданої злочином; д) свідок; е) експерт, спеціаліст, перекладач і понятий; є) члени сімей та близькі родичі осіб, перелічених у пунктах "а" - "е" цієї статті, якщо шляхом погроз або інших протиправних дій щодо них робляться спроби вплинути на учасників кримінального судочинства.

Підстави: Дані, що свідчать про наявність реальної загрози життю здоров'ю житлу і майну Приводи: а) заява учасника кримінального судочинства, члена його сім’ї або близького родича; б) звернення керівника відповідного державного органу; в) отримання оперативної та іншої інформації про наявність загрози життю, здоров’ю, житлу і майну зазначених осіб.

Суб’єкти забезпечення безпеки а) органи, які приймають рішення про застосування заходів безпеки; б) органи, які здійснюють заходи безпеки.

Органи, які приймають рішення про застосування заходів безпеки слідчий які здійснюють кримінальні провадження щодо кримінальних правопорушень, у розслідуванні чи судовому розгляді яких брали або беруть участь відповідні особи ст.3 Базового закону прокурор суд слідчий суддя за наявності даних про застосування насильства під час перебування під контролем представників влади п.3 ч.6 ст.206 КПК 2012 року Орган (підрозділ), що здійснює оперативно-розшукову діяльність щодо осіб, які брали участь або сприяли виявленню, попередженню, припиненню злочинів ст.3 Базового закону

Органи, які здійснюють заходи безпеки Спеціальний підрозділ органів внутрішніх справ - «Грифон» Правила застосування якщо провадження здійснюється органами внутрішніх справ чи служби безпеки – за підслідністю якщо провадження здійснюється податковою міліцією, прокуратурою чи судом, то заходи безпеки забезпечуються за їх рішенням одним чи кількома цими органами ст.3 Базового закону Спеціальний підрозділ органів служби безпеки – Управління «А» Командири військових частин щодо військовослужбовців ст.3 Базового закону Відповідний підрозділ установ виконання покарань та слідчих ізоляторів щодо осіб, які тримаються в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах ст.3 Базового закону

Порядок здійснення заходів забезпечення безпеки учасників кримінального провадження Орган, який здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд, одержавши заяву або повідомлення про загрозу безпеки особі з числа визначених у статті 2 Базового закону, зобов’язані перевірити цю заяву або повідомлення і в строк не більше трьох діб, а у невідкладних випадках – негайно прийняти рішення про застосування чи про відмову у застосуванні заходів безпеки. Своє рішення вони оформляють мотивованою постановою чи ухвалою і передають її для виконання органу, на який покладено здійснення заходів безпеки. Зазначена постанова/ухвала є обов’язковою для виконання вказаними органами. На досудовому провадженні рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки можуть бути оскаржені до слідчого судді особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом (п.6 ч.1 ст.303 КПК України 2012 року). Відповідна скарга розглядається не пізніше 72 годин з моменту надходження (ч.2 ст.306 КПК України 2012 року).

Статтею 7 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві»; передбачено наступні заходи забезпечення безпеки: 1) особиста охорона, охорона житла і майна; 2) видача спеціальних засобів індивідуального захисту і сповіщення про небезпеку; 3) використання технічних засобів контролю і прослуховування телефонних та інших переговорів, візуальне спостереження; 4) заміна документів та зміна зовнішності; 5) зміна місця роботи або навчання; 6) переселення в інше місце проживання; 7) поміщення до дошкільної виховної установи або установи органів соціального захисту населення; 8) забезпечення конфіденційності відомостей про особу; 9) закритий судовий розгляд. - інші

Різними нормами КПК України 2012 року передбачено такі додаткові заходи безпеки як: допит свідка/потерпілого та одночасний допит двох і більше вже допитаних осіб в судовому засіданні слідчим суддею під час досудового розслідування, у т.ч. дистанційно (ч.1 ст.225, ч.2 ст.232); впізнання поза візуальним і аудіо спостереженням особи, яку пред’являють для впізнання (ч.4 ст.228); допит/впізнання у режимі відеоконференції в ході досудового розслідування (ст.232) та процесуальні дії у режимі відеоконференції під час судового провадження (ст.336) (у разі потреби зі змінами зовнішності і голосу); допит в суді свідка, потерпілого, обвинуваченого з використанням технічних засобів з іншого приміщення чи в інший спосіб, що виключає ідентифікацію особи, у разі потреби ( в тому числі зі створенням акустичних перешкод (ч.9 ст.352, ч.2 ст.353, ч.3 ст.351); допит свідка за відсутності певного допитаного свідка (п.5 ст.352); допит особи, яка перебуває за кордоном, за допомогою відеоконференції або телефонної конференції в порядку міжнародної правової допомоги (ст.567);

відсторонення від посади службової особи, яка в силу службового становища може чинити тиск на особу, взяту під захист (ст.154 – щодо підозрюваного чи обвинуваченого); покладення слідчим суддею, судом певних обов’язків на особу при обранні їй запобіжного заходу, не пов’язаного з триманням під вартою – наприклад, не відлучатися з певного населеного пункту, утримуватись від спілкування з конкретною особою, не відвідувати певні місця, носити електронний засіб контролю тощо (ч.ч.5,6 ст.194 КПК); запобіжні заходи у вигляді домашнього арешту або тримання під вартою (ст.176, п.3 ч.1 ст.177 – щодо підозрюваного чи обвинуваченого), аудіо- і відео контроль особи, місця, спостереження за особою або місцем, арешт, огляд і виїмка кореспонденції, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж і електронних інформаційних систем, обстеження публічно недоступних місць, житла, іншого володіння особи, установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу тощо (ст.ст.258, 267-270).

Відповідно до ст.10 Кримінально-виконавчого кодексу України до засуджених можуть додатково застосовуватись такі заходи забезпечення безпеки: - ізольоване тримання; - переведення в іншу установу виконання покарань; - переведення засудженого в безпечне місце.

Класифікація заходів безпеки 1) Процесуальні заходи безпеки, які здійснюються в межах встановлених КПК України процесуальних повноважень слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду самими цими суб’єктами чи за їх дорученням – іншими особами (забезпечення конфіденційності даних про особу в матеріалах кримінального провадження; допит слідчим суддею в судовому засіданні під час досудового розслідування, у тому числі дистанційно; впізнання поза візуальним і аудіо спостереженням; допит, впізнання та інші процесуальні дії в режимі відеоконференції, у дистанційному режимі, з використаннях технічних засобів, зі створенням акустичних і/або відео перешкод; відсторонення від посади; негласні слідчі (розшукові дії), які проводяться на підставі КПК України в рамках кримінального провадження; закритий судовий розгляд тощо). 2) Непроцесуальні (позапроцесуальні) заходи безпеки, які здійснюються за рішенням слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду за межами кримінального процесу (всі інші заходи безпеки, серед яких особиста охорона, охорона житла і майна, заміна особистих документів та зміна зовнішності, переселення тощо). а) короткострокові; б) довгострокові.

Забезпечення конфіденційності відомостей про особу може здійснюватись шляхом: а) обмеження відомостей про особу в матеріалах перевірки (заявах, поясненнях тощо), в протоколах слідчих дій та інших матеріалах кримінального провадження, заміни прізвища, імені, по-батькові в цих документах псевдонімами за постановою органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора або за ухвалою слідчого судді, суду про зміну анкетних даних. б) проведення упізнання особи поза візуальним та аудіо спостереженням того, кого впізнають, з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства. в) неоголошення будь-яким способом дійсних анкетних даних про осіб, які взяті під захист і підлягають виклику в судове засідання; г) виклику до суду цієї особи виключно через орган, який здійснює заходи безпеки. д) накладення тимчасової заборони на видачу відомостей про особу, взяту під захист, адресними бюро, паспортними службами, підрозділами державної автомобільної інспекції, довідковими службами АТС та іншими державними інформаційно-довідковими службами.

Забезпечення конфіденційності відомостей про особу може полягати у: Забезпеченні конфіденційності анкетних даних особи; Забезпеченні конфіденційності зовнішності особи; Забезпеченні конфіденційності голосу особи; Забезпеченні конфіденційності інформації про місце перебування (проживання) особи.

Використання відеоконференції (дистанційного провадження) для вчинення процесуальних дій є короткостроковим процесуальним заходом безпеки (може поєднуватись із забезпеченням конфіденційності відомостей про особу) Застосовується для допиту або впізнання: - свідка; - потерпілого; - підозрюваного чи обвинуваченого (лише за згодою) Основна сфера застосування: забезпечення безпеки учасників, а також мінімізація психічного навантаження на вразливих потерпілих та свідків На території юрисдикції суду або на території міста Повноваження судового розпорядника або секретаря судового засідання (попередження про відповідальність за розголошення конфіденційної інформації). Поза територією юрисдикції суду та поза територією міста Доручення суду, на території юрисдикції якого перебуває особа