X Код для використання на сайті:
Ширина px

Скопіюйте цей код і вставте його на свій сайт

X Для завантаження презентації, скористайтесь соціальною кнопкою для рекомендації сервісу SvitPPT Завантажити собі цю презентацію

Презентація на тему:
"Релігії Китаю"

Завантажити презентацію

"Релігії Китаю"

Завантажити презентацію

Презентація по слайдам:

Слайд 1

Релігії Китаю

Слайд 2

Головними віруваннями КНР є: Конфуціанство Даосизм Вшанування пращурів Буддизм — 100 млн. Іслам — 20 млн. Християнство — 15 млн протестантів, 5 млн католиків

Слайд 3

Конфуціанство Китайська етично-філософська школа, основа китайського способу життя, принцип організації суспільства, засновником якої був китайський філософ Кунфу-цзи. Спираючись на давні традиції, Конфуцій розробив концепцію ідеальної людини, якій притаманні гуманність, почуття обов'язку, повага до старших, любов до людей, скромність, справедливість, стриманість тощо. Проповідуючи ідеальні стосунки між людьми, в сім'ї та в державі, Конфуцій виступав за чіткий ієрархічний розподіл обов'язків між членами суспільства. Конфуціанство вважало основою соціального устрою моральне самовдосконалення індивіда й дотримання норм етикету, проголошувало владу правителя священною, а метою державного управління — інтереси народу.

Слайд 4

Основні засади: 1. Культ Неба. Небо конфуціанство розглядає і як частину природи, і як вищу духовну силу. Даром Неба є етичні якості людини, з якими вона повинна жити в злагоді. Визнання конфуціанством необхідності поклоніння Найвищій сутності, Вищому правителю, Небу є найваж ливішою підставою того, щоб вважати його релігією. 2. Ритуали У вченні Конфуція важливе місце посідає поняття лі, що можна перекласти як ритуал, правило, церемоніал. У свою чергу лі визначається усталеними звичаями й традиціями. Конфуціанство вважає, що добровільне дотримання людиною ритуалів набагато ефективніше виховує в ній принципи гідної поведінки, ніж зовнішній щодо людини закон, що опирається на покарання.

Слайд 5

3. Благородна людина Завдання людини полягає в тому, щоб знайти своє місце у вічній гармонії. А це можливо лише внаслідок постійного прагнення до досконалості. Таким ідеалом для людства є «мудрець», «благородна людина», якій властиві обізнаність, чуття міри, самовимогливість, підпорядкування своїх помислів і дій велінню Неба, думкам мудреців і великих людей. Мудрецю слід довіряти великі справи. На протилежному полюсі конфуціанство розглядає простолюдина, помисли якого спрямовані на те, як би вигідніше пристосуватися у житті. Він нешанобливо ставиться до великих людей, ігнорує слова мудрих, прискіпливий до інших і невимогливий до себе. Якщо якості благородної людини можуть поліпшуватися завдяки самовдосконаленню, то простолюдина може спонукати до вдосконалення лише страх перед покаранням.

Слайд 6

4. Людинолюбство. На думку Конфуція, кожна людина здатна знайти в собі етичні правила власного життя. У стосунках з ближніми головним має бути намагання не робити нікому того, чого не хочеться, щоб вчинили тобі. Істинність такої моральної вимоги Конфуцій обґрунтовує не посиланням на Бога чи Божу волю, а міркуваннями корисності для суспільства. Китайській культурі не властивий поділ моралі на божественну й людську. Благо - це те, що більшість людей вважає благом. В основі всіх справ має бути принцип справедливості. Найважливішим критерієм людської величі є взаємоповага вдома, старанність на робо ті, правдивість у стосунках із оточуючими. Особливо важ ливою є любов і повага до влади, батьків. Сім'ю конфуці анство вважає основою політичної та соціальної структу ри суспільства. Ціллю самовдосконалення є досягнення рівня благородної людини. Конфуцій запропонував ідею мирного співіснування. В основі його ідеальної держави було покладено поняття патерналізму. Патерналізм – філософська течія, представники якої стверджували, що управитель повинен піклуватись про своїх підлеглих, як батько піклується про своїх дітей.

Слайд 7

Даоси зм Даоси зм — китайське традиційне вчення, в якому присутні елементи релігії, містики, гадань, шаманізму, медитацій, а також традиційна філософія і наука. Послідовники даосизму звуться даосами. В історії Даосизму має місце розділення вчення на філософський Даосизм (дао цзя), що розвинувся в неодаосизм, і релігійний (дао цзяо), що включив алхімію, демонологію, лікування. 

Слайд 8

Основи даосизму викладаються в трактаті «Дао Де цзін». У центрі доктрини - вчення про великого Дао, загальний Закон і Абсолют. Дао багатозначне, це нескінченний рух. Дао - закон буття, космосу, універсальне єдність світу . Дао панує всюди і в усьому, завжди і безмежно . Його ніхто не створив, але все походить від нього, щоб потім, зробивши кругообіг, знову до нього повернутися . Воно дає початок , ім'я і форму всьому на світі. Кожна людина , щоб стати щасливим , повинен встати на цей шлях , спробувати пізнати Дао і злитися з ним. Згідно з ученням даосизму , людина- мікрокосм вічний так само, як макрокосм . Фізична смерть означає тільки те, що дух відділяється від людини і розчиняється в макрокосмі. Завдання людини у своєму житті - домогтися, щоб відбулося злиття його душі з світовим порядком Дао. Яким же чином можна досягти такого злиття? Відповідь на це питання міститься у вченні Дао.

Слайд 9

У-Вей— розуміння того, коли потрібно діяти та не діяти. Це дія, але здійснена відповідно до двох принципів: — жодне зусилля не має бути витрачене дарма; — не слід робити нічого, що не відповідає законам природи. У-вей слід було б перекласти як спонтанна або природна дія. Це те, що людина робить інтуїтивно, не плануючи. Часто ми діємо всупереч своїй натурі з єдиною метою — довести яку-небудь ідею або принцип. У такі моменти особа внутрішньо суперечлива: емоції підказують одне, раціональний початок — інше, свідомість — третє. У таких умовах вчинок малоефективний і неприродний оскільки є результатом компромісу між різними сферами свідомості. у-вей втілює спонтанну і природну поведінку. Діючи таким чином, ми не задаємося питанням правочинності вчинку, а просто здійснюємо його

Слайд 10

Буддизм Будди зм— релігійно-філософське вчення (Дгарма) про духовне пробудження (бодгі), яке виникло близько VI століття до н. е. в Давній Індії. Засновником вчення вважається Сіддхартха Гаутама, в подальшому отримав ім'я Будда Шак'ьямуні.

Слайд 11

Основні вчення Основні положення буддизму викладені в Чотирьох шляхетних істинах: життя неминуче пов'язане зі стражданнями - дукха або дуккха— «страждання», «фрустрація», «дискомфорт» причиною страждання є жага буття і чуттєвих насолод - дуккха самудая «виникнення», «походження», «поява» щоб уникнути страждань, слід звільнитися від цієї жаги буття - дуккха ніродга — «припинення», «згасання», «притамування» і досягти повного заспокоєння — Ніббани (санскрит: Нірвани) - дуккха ніродга гаміні патіпада марга, дослівно «шлях», «той, що веде до», «практика»).

Слайд 12

Фундаментальні елементи вчення: Анітья, визнання непостійного, мінливого характеру всесвіту. Нема нічого постійного. Анатман, відсутність віри в індивідуальну «душу». Дуккха, страждання як універсальний принцип непробудженого буття.

Слайд 13

Буддизм вчить робити добрі та вмілі вчинки, уникати злих та невмілих вчинків, а також очищувати та розвивати розум. Мета цих практик — покласти край стражданням та досягти згасання жадоби, злостивості та хибних поглядів, досягаючи при цьому Пробудження. Буддизм заперечує існування абсолютного трансцендентного Бога-творця. Натомість буддисти допускають існування багатьох божеств або богів, які є частиною світу і залежні від його законів. Ці божества так само як люди, прагнуть стати буддами — істотами, що вийшли з кола перероджень і смертей, досягнувши пробудження, але завдяки довготривалості свого життя не задумуються над мінливістю та хиткою природою власного існування. Спільним для всіх буддійських шкіл є заперечення існування індивідуальної душі людини. Віра в її існування вважається основною перепоною на шляху до досягнення стану пробудження.

Слайд 14

Анімі зм (Вшанування пращурів) Анімі зм (від лат. anima — душа) — віра в те, що все неживе має душу. Душа, як безтілесна копія тіла, може існувати самостійно як при житті, так і після нього. Погребальний культ, культ предків і розвиток вірувань в загробне існування душі, потойбічне життя. Анімізм тісно пов'язаний з практикою табу (заборони на певні дії, що стосується якоїсь істоти або предмету). Згідно з цими віруваннями, кожна річ у світі має душу або дух. Намагання підкорити сили природи призвело до появи чорної та білої магії.

Слайд 15

Іслам Ісла м  —  (буквально означає сумирність, покірність) монотеїстична авраамічна релігія походить від учення Мухаммеда, арабського релігійного і політичного діяча 7-го століття. Прихильники ісламу відомі, як мусульмани, маючи на увазі «той хто представляє Бога». 

Слайд 16

Символ Віри в ісламі звучить як: «Немає бога крім Бога і Мухаммад — пророк його». Мусульмани вважають, що Бог в Корані зробив одкровення Мухаммаду, чим навернув пророка, і мають Коран і сунна (слова і дії Мухаммада) за фундаментальні джерела ісламу. Вони розцінюють Мухаммада не як засновника нової релігії, а як реставратора оригінальної монотеїстичної віри Авраама, Мойсея, Ісуса, і інших пророків.

Слайд 17

Основні догмати та культові особливості ісламу Визнання священної книги Коран. Кожен мусульманин, хоча б один раз у житті повинен виконати Хадж — паломництво у Мекку до мечеті Аль-Харам, де знаходиться святилище Кааба. Це один із основних п'яти обов'язків мусульман. Чотири інших — сповідання віри, молитва, піст і діяння на користь бідних. Кожен мусульманин повинен молитися п'ять разів на день, тримати піст у місяць Рамадан (вдень утримуватися від їжі та не пити). Всевишній один (ла іллаха ілла ллах — немає вищого за Всевишнього, немає бога крім Всевишнього) Мухаммад — пророк, посланий Всевишнім (ва мухаммаду расулу ллахі — і Мухаммед посланий Всевишнім) Доля кожного мусульманина вирішена на небесах. Віра в рай та пекло.

Слайд 18

Християнство Христия нство — один з напрямків єдинобожжя. Характерною особливістю християнства, яка відрізняє його від інших напрямків єдинобожжя, є віра в Ісуса Христа як втілення і прояв Бога заради спасіння всього людства і людського суспільства і настанови в істині. На відміну від християнства, іслам та іудаїзм не визнають Ісуса Христа як одну з іпостасей Всевишнього. Остаточний розкол Християнської Церкви на Східну (Православ'я) та Західну (Католицизм) відбувся 1054 року, у 1517 р. виник Протестантизм — 3 основні розгалуження в християнстві.

Слайд 19

Православ'я Правосла вна — друга за чисельністю внутрішньо єдина християнська спільнота у світі, яка існує з часу її заснування Ісусом Христом та його апостолами і у рамках якої передається Священне Передання, важливою складовою якого є Святе Писання. Кожна з Церков очолюється синодом (собором) єпископів, чиє завдання полягає у збереженні віровчення, традиції та практики Вселенської Церкви.

Слайд 20

Католицтво Католицтво — найпоширеніший із напрямів християнства, який отримав свою назву від одного з атрибутів світової спільноти віруючих у Христа — її «кафолічність» (соборність). Видимим головою Католицької церкви є Папа Римський, який очолює Святий Престол і державу-місто Ватикан у Римі. Католицька церква вважає Папу Римського наступником апостола Петра, якому згідно з Євангелієм, було заповідано очолити Церкву Віровчення Католицької церкви базується на Біблії та Священному Переданні. Базові положення віровчення викладені в Катехизмі Католицької Церкви, канонічне право систематизовано і викладено в Кодексі канонічного права.

Слайд 21

Засади католицизму Католицька церква вчить, що: Бог єдиний у трьох особах (Бог-Отець, Син Божий, Святий Дух — Свята Трійця), Бог як Творець і Господь світу відкрив себе людям, і Син Божий став людиною в особі Ісуса Христа. Він є істинним Богом і чоловіком, спасителем людей, помер за гріхи їхні, і воскрес. Бог створив людей з любов'ю, але, втративши первинний зв'язок з Богом, люди віддалились від Бога і стали смертними. Усі люди покликані до віри, надії i любові, духовного життя і виконання волі Божої, як сказано в заповідях, зокрема заповіді любові до Бога і до ближнього, що є основою Декалогу. Людині уготоване вічне життя з Богом і воскресіння після повернення Христа на Землю, але тих, хто відкидає спасіння, чекає вічне перебування в пеклі.

Слайд 22

Протестантизм Протестанти зм — один із найпоширеніших напрямів у християнстві, що відокремився від католицтва в період Реформації у 16 столітті (лютеранство,кальвінізм та ін.) та у результаті подальшого внутрішнього поділу (адвентисти,баптисти, методисти, євангелісти, п'ятидесятники та ін.).

Слайд 23

Основи віровчення Протестантизм виступає за спрощення та здешевлення культу, відкидає молитву за померлих, поклоніння Богородиці і святим, почитання мощів, ікон та інших реліквій. На перший план богослужіння висувається проповідь. Богослужіння ведеться на народних мовах, складається з проповіді, співання молитовних гімнів і читання Біблії. Протестантизм відкидає розподіл віруючих на духовенство і мирян — тобто кожен віруючий може звернутися до Бога без посередників.

Слайд 24

Основною ідеєю протестантизму є заперечення того, що спасіння можна досягти добрими вчинками чи будь-якими людськими зусиллями. Натомість, спасіння досягається винятково вірою у викупну жертву Ісуса Христа, згідно з ключовим для протестантизму біблійним текстом — Послання до Ефесян 2:8:9 “Бо спасенні ви благодаттю через віру, а це не від вас, то дар Божий, не від діл, щоб ніхто не хвалився”. Протестантизм, характеризується особливим наголошенням на знанні Біблії та оцінці усіх аспектів життя саме відповідно до біблійних постулатів.

Завантажити презентацію

Презентації по предмету Релігієзнавство