Презентація на тему:
Юридична психологія

Юридична психологія Виконала студентка групи : П18-2 Нізєєва Катерина

Юридична психологія - самостійна галузь знання на межі психології та юриспруденції. Вона вивчає психологічні явища, механізми та закономірності, пов'язані з правом, його виникненням, застосуванням і впливом у цілісній системі «людина - суспільство – право»

В центрі її уваги знаходяться психологічні аспекти особистості, поведінки та діяльності у сфері права, оскільки саме право - результат людської діяльності, звернений, передусім, до особистості.

Особистість - безпосередній учасник реально існуючих суспільних відносин (економічних, виробничих, службових тощо); вона стає стороною правових відносин у всій їх різноманітності (цивільних, кримінальних, сімейних та ін.) у зв'язку чи з приводу фактів, що набувають конкретного юридичного значення стосовно даного випадку. Юридична психологія, як будь-яка прикладна наука, має на меті конкретизацію та поглиблення знань щодо певного виду діяльності, у даному випадку - юридичної. Юридична наука і практика, користуючись психологічними знаннями, не перестають бути юридичною галуззю.

Інтеграція між юриспруденцією та психологією відбувається на трьох рівнях: застосування психологічного знання у юридичній діяльності у чистому вигляді; використання трансформованих психологічних знань; синтез психологічних та юридичних знань.

Перший рівень - це безпосереднє використання психологічних знань як методу експертно-психологічних оцінок. При цьому психолог виступає в ролі експерта, спеціаліста або консультанта в кримінальному, цивільному, адміністративному процесі або на стадії виконання покарання чи інших заходів правового впливу.

Другий рівень - це розгалуження, уточнення, удосконалення юридичних понять та інститутів за рахунок залучення психологічних категорій, а також застосування юристами психологічних методів у наукових дослідженнях або право-застосовній, правоохоронній, профілактичній та іншій юридичній практиці, використання даних психології в оперативно-розшуковій і процесуальній діяльності, розслідуванні злочинів, виправленні і перевихованні правопорушників, професійному відборі і підборі тощо. При цьому уточнюються такі поняття, як "правова свідомість", "провина", "осудність", "дієздатність", й "правопорушник" тощо.

     Третій рівень взаємодії психології і юриспруденції має більш виражений, ніж два попередні, двосторонній характер. Потреба юриспруденції у психологічному знанні спричинила виникнення юридичної психології, яка є наукою водночас і психологічною, і юридичною. Виникнення такої науки стимулює розвиток і вдосконалення як психологічного, так і юридичного знання

Юридична психологія забезпечує розгляд психологічного змісту сучасних соціальних реалій, які стосуються права та його застосування; усе, що не відноситься до юриспруденції - за її межами. Такий підхід є визначальним, оскільки інакше втрачається предметність науки. Юридична психологія синтезує психологічні знання у даному напрямі, створюючи додаткові можливості для розвитку права і психології, психологічного забезпечення юридичної практики

Об'єктом юридичної психології є особистість як свідомий індивід, що має певний соціальний статус і виконує конкретні соціальні функції в системі "людина - право". Предмет юридичної психології - психологічні закономірності і механізми правового опосередкування діяльності особистості та груп у сфері правової діяльності.

юридична психологія включає наступні напрями: 1) правову психологію, що досліджує психологічні аспекти правотворчості і змісту права, його інститутів, принципів вини і відповідальності, їх меж, загальної і спеціальної превенції закону, його впливу на формування правосвідомості (суспільної та індивідуальної) та суб'єктів правовідносин; 2) психологію правоохоронної та право-застосовної діяльності - процесуальної (слідчої, судової, арбітражної, адвокатської та ін.) та непроцесуальної (оперативно-розшукової, управлінської та ін.) і психологію учасників цих різновидів діяльності; 3) кримінальну психологію, у тому числі - психологічні закономірності виникнення і динаміки протиправних установок, мотивів учинення злочинів, психологічних особливостей злочинної поведінки; психологію формування злочинних груп, конкретних чинників і умов, що сприяють груповим злочинним проявам; форми і способи діяльності щодо попередження асоціальних тенденцій, корекції причин і умов формування анти-суспільних орієнтацій об'єктів професійної діяльності (особи, групи, натовпу тощо);

4) пенітенціарну психологію - система адаптації і ресоціалізації особистості, виправлення і перевиховання засуджених, заходи профілактичного впливу на особистість після її звільнення з установ виконання покарань; 5) психологічні аспекти професійного відбору і психологічної підготовки осіб для здійснення юридичної діяльності, розробка наукових і практичних рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності професійної діяльності; 6) судово-психологічну експертизу та інші форми використання спеціальних психологічних знань в юрисдикційному процесі (кримінальному, цивільному, адміністративному)

Методологічними засадами юридичної психології як системи є три базисні елементи: загальнонаукові (фундаментальні) принципи, що визначають відправні положення у сфері людинознавства в цілому; принципи психології та права; методи, що використовуються для вирішення завдань юридичної психології

Зазначені принципи визначають використання загальнонаукових методів: аналіз і синтез, індукція і дедукція, аналогія, порівняння, системно-структурний, функціональний, логічний, математичний тощо.