Презентація на тему:
ПСИХОЛОГІЯ УЧІННЯ

ПСИХОЛОГІЯ УЧІННЯ

План ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ УЧІННЯ ВИДИ, РІВНІ І МЕХАНІЗМИ УЧІННЯ І НАУЧІННЯ УЧІННЯ ЯК ДІЯЛЬНІСТЬ УЧБОВА СИТУАЦІЯ МОТИВАЦІЯ УЧБОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДЖЕРЕЛА УЧБОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТРУКТУРА УЧБОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Ключові слова Гнозис Научіння Мотиви учіння Освіта и самоосвіта Пізнавальні інтереси Перцептивні дії Розумова самостійність Учіння й безперевна освіта

Рекомендуемая литература Возрастная и педагогическая психология / Под ред. М.В.Гамезо и др. - М.,1984. – С. 84-115. Возрастная и педагогическая психология / Под ред. А.Б.Петровского. – М.,1979.С. 170-189. Габай Т.Е. Педагогическая психология. – М., 1995. – С.68-115. Немов Р.С. Психология образования. – М. 2006. – С.233-261. Савчин М.В. Педагогічна психологія: навч.посіб. – К., Академвидав, 2007. – С.145-152.

Учіння — стихійний або цілеспрямований процес засвоєння людиною знань, вироблення вмінь і навичок, розвиток особистості, інтелекту, що відбувається в умовах індивідуальної або спільної діяльності, спілкування з ровесниками або старшими шляхом спостереження за поведінкою та діяльністю інших людей, їх наслідування, а також у процесі сприймання та аналізу інформації у засобах масової інформації

Научіння - процес учіння, що здійснюється під впливом інших людей та відбувається стихійно й цілеспрямовано Спонтанне учіння є непродуктивним для систематичного, ефективного і швидкого засвоєння дитиною суспільного досвіду; Учіння залежне від дозрівання, між процесами учіння і дозрівання є і зворотна залежність

ВИДИ УЧІННЯ І НАУЧІННЯ учіння та научіння за механізмом імпринтингу — швидкого, автоматичного, майже миттєвого пристосування організму до умов його життя з використанням готових від народження форм поведінки; умовно-рефлекторне научіння — виникнення нових форм поведінки як умовних реакцій на нейтральний стимул, який раніше специфічної реакції не викликав; метод проб і помилок (оперантне научіння). Ситуації, в яких опиняється людина, породжують у неї інстинктивні, безумовні, умовні реакції.

Вищі способи научіння вікарне учіння — учіння через пряме спостереження за поведінкою і діяльністю інших людей, в результаті чого людина переймає і засвоює форми поведінки тих, за ким спостерігає; вербальне учіння та научіння — набування людиною нового досвіду через засвоєння мови та спілкування.

РІВНІ УЧІННЯ І НАУЧІННЯ сенсорний (формується здатність до розрізнення і розпізнавання образів сприй мання, наприклад кольорів, звуків); моторний (вибір і об'єднання рухів у певні програми, а також їх диференціація, генералізація і систематизація, наприклад складних рухів з ракеткою у грі в теніс); сенсомоторний(синтез сенсорного і моторного рівнів), на якому під контролем образів сприймання формуються рухові програми); когнітивний (виявлення, аналіз, відбір, узагальнення та закріплення суттєвих властивостей і зв’язків предметів, доцільні дії з виявлення цих властивостей і зв'язків); метакогнітивний(осягнення знань про свій інтелект та інтелектуальну діяльність, пам'ять, мислення) рівнях.

МЕХАНІЗМИ УЧІННЯ І НАУЧІННЯ Навчально-інтелектуальні та соціальні механізми: формування асоціацій (встановлення тимчасових зв’язків між окремими фрагментами знання чи досвіду); наслідування (відтворення рухів, вчинків інших людей); розрізнення і узагальнення (об’єднання предметів і явищ за їх спільними істотними ознаками), що пов’язані переважно з формуванням понять; здогад (безпосереднє сприймання нової інформації, чогось невідомого в уже відомому, знайомому з минулого досвіду). Він (інсайт) є раціональною основою для розвит ку інтелекту дитини; творчість (створення нових знань, нових предметів, вироблення умінь і навичок, не представлених у готовому вигляді для засвоєння через наслідування); зворотний зв'язок (зворотна інформація про учіння і навченість: діагностика і самодіагностика); підкріплення (фіксування індивідом своїх успіхів і невдач, створення різних видів мотивацій учіння); закріплення (фіксація досвіду).

УЧІННЯ ЯК ДІЯЛЬНІСТЬ Гностична діяльність в структурі учіння Первинне та вторинне учіння

Гностична діяльність в структурі учіння В.П.Зінченко та ін.: сприймання та, особливо, спостереження здійснюються за допомогою спеціальних перцептивних дій С. Л. Рубинштейн О. М. Леонтьев, Ж. Піаже, Л. Гальперін Н. Менчинська та ін.: мислення полягає в здійсненні ряду розумових дій або інтелектуальних операцій О. Смирнов, О. Леонтьев : запам'ятовування реалізується шляхом спеціальних мнемічних дій

Первинне і вторинне учіння внутрішня діяльність виникає із зовнішньої шляхом її інтеріоризації (основним знаряддям інтеріоризації є слово) (Ж.Піаже та О. М. Леонтьев) Системи психічних операцій (аналіз) , що розгортаються в ідеальному плані – внутрішня психічна діяльність

Роль зовнішньої (наочної) і внутрішньої (психічної) діяльності в учінні Зовнішня гностична діяльність обов'язкова для учіння, коли в психіці ще не сформовані відповідні образи, поняття і операції (раннє або первинне учіння) Для научіння достатньо однією внутрішньою гностичної діяльності якщо її образи і операції, необхідні для засвоєння нових знань або умінь, вже є у учня (пізнє або вторинне учіння)

УЧБОВА СИТУАЦІЯ Структура учбової ситуації: певне незнання (або невміння); свідома мета усунути його; утруднення на шляху до цієї мети; джерела інформації, необхідної для її досягнення Типи учбових ситуацій (за силами, що їх викликають) до зовнішніх сил відносяться всі стимули і спонукачі, які штовхають до мети ззовні ("ситуації з цілеспрямованим примушенням“); до внутрішніх сил відносяться такі, які притягають до мети ("ситуації з цілеспрямованим тяжінням").

Мотивація учбової деяльності Загальна характеристика мотивації учіння: мотив набуття нового досвіду; мотив завоювати пошану викладача, товаришів або інших людей ; мотив отримання нагороди від батьків або учбового закладу Види мотивів учбової діяльності: Будь-які результати учіння (успіх, нагорода, задоволення, самоствердження, суспільне схвалення, престиж, соціальний статус, користь особиста або суспільна тощо) "цільовим примушенням". Цілі учення (придбання певних знань і умінні, задоволення допитливості розширення свого кругозору і культури, розвиток і збагачення особистості). “ситуація з цільовим тяжінням ” Процес учіння (подолання перешкод, інтелектуальна активність, самовираження, реалізація своїх духовними фізичних можливостей і здібностей)

ДЖЕРЕЛА УЧБОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Внутрішні джерела (потяги) природжені, які виражають біологічні потреби організму і обумовлені генетичними програмами, придбані, які виражають соціальні потреби і формуються суспільством Зовнішні джерела (примушування) вимоги, очікування і можливості Особисті джерела (цінності), смаки, інтереси, прагнення, установки, переконання, світогляд, уявлення про себе, відношення до суспільства

СТРУКТУРА УЧБОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Основною одиницею учбової діяльності, за Д.Б.Ельконіним, є учбове завдання Її відмінність від всяких інших завдань полягає в тому, що мета рішення учбового завдання "полягає в зміні суб'єкта, що діє, тобто в оволодінні певними способами дії". Процес і результат формування самої учбової діяльності, яка активно складається на початку шкільного навчання, залежать від методики навчання і від форм організації учбової роботи дітей

Параметри сформованість учбової діяльності у школярів:

Операції учіння пасивне сприйняття і освоєння інформації, що підноситься ззовні активний самостійний пошук, виявлення і використання інформації організований ззовні наравлений пошук, виявлення і використання інформації учень - приймач і дешифратор інформації об'єкт формуючих дій педагога учень саморегульований селектор і генератор інформації, суб'єкт, що формується під впливом своїх потягів учень керований селектор і генератор інформації, що настроюється, об'єкт педагогічних дій і суб'єкт пізнавальної діяльності

Типи учбових ситуацій І тип "готове підношення " Учення складається з таких дій, як наслідування, дослівне або смислове сприйняття і повторення, тренування і вправа по готових зразках і правилах ІІ тип "природного самонаучіння " Учіння складається з таких дій, як вибір питань і завдань, пошук інформації і загальних принципів, "розсуд" і осмислення, творчою діяльністю ІІІ тип "пізнавальної активності, що направляється" Учення складається з таких дій, як вирішення поставлених завдань і оцінка результатів, проби і помилки, експериментування, вибір і застосування загальних принципів і понять тощо

Способи управління діяльністю учня І тип (концепції навчання як викладання ) методи: повідомлення, роз'яснення, підношення, показ і завдання ІІ тип (концепція навчання, як стимуляції ) методи: пробудження здивування, цікавості, питань і інтересів, шляхом зіштовхування учнів з незвичайними або вражаючими фактами і положеннями, захоплення прикладом і емоційним відношенням тощо ІІІ тип (концепція навчання як керівництво ) методи: постановка проблем і завдань, обговорення і дискусія, сумісне планування і консультація тощо.