Презентація на тему:
Шляхи подолання неуспішності

Психолого-педагогічний семінар “Шляхи подолання неуспішності”

У психолого-педагогічній літературі вживаються два поняття, які характеризують це явище: неуспішність і відставання. В. Цетлін дає таке їх визначення. Неуспішність — невідповідність підготовки учнів вимогам змісту освіти, фіксована через певний період навчання (вивчення розді лу, в кінці чверті, півріччя). Відставання — невиконання вимог (або однієї з них) на одному з проміжних етапів того відрізка навчального процесу, який є тим часовою межею для визначення успішності.

Неуспішність і відставання взаємопов'язані. Неуспішність — наслідок процесу відставання, в ній синтезовано окремі відставання.

Академік Ю.Бабанський причини неуспішності учнів

Загалом причинами неуспішності можуть бути загальне та глибоке відставання з багатьох предметів і за тривалий час, часткове або постійне відставання з кількох складних предметів, епізодичне відставання з одного або кількох навчальних предметів, яке можна подолати.

Причини відставання у навчанні поділяють на такі групи: недоліки фізичного та психічного розвитку; недостатній рівень вихованості; недоліки в діяльності школи; негативний вплив атмосфери в сім'ї.

Психологічні причини неуспішності недоліки та дисгармонічність розвитку інтелектуальних здібностей учнів; неповноцінність початкових шкільних навичок, основними з яких є навички читання

Основна задача початкової школи  адаптувати дитину до нового способу життя; сформувати в неї початкові навички: читати, писати, рахувати.

Основна задача середньої школи полягає в тому, щоб увести підлітка в систему наук, ознайомити його з основами наукових знань.  

Щоби сприйняти будь-яку науку, її внутрішню логіку та взаємозв'язок окремих частин, необхідно володіти понятійним мисленням.

Якщо підліток має понятійне мислення, то він легко розуміє те, що йому пояснюють на уроках, і те, що він сам читає в підручниках та інших наукових посібниках чи у книгах.

Якщо понятійне мислення не сформоване, дитина може образно уявляти наукові факти та положення, але в основному їй доводиться заучувати викладену на уроках і у книгах інформацію.

Якщо це не відразу стає очевидним стосовно таких наук, як історія, біологія чи географія, то стосовно математики та фізики сумнівів ні в кого не виникає.

Дитина не народжується з розвиненим понятійним мисленням, воно не дозріває саме по собі в міру її дорослішання. Як показав Л. Виготський, понятійне мислення формується у процесі навчання, коли дитині доводиться опановувати наукові поняття, коли її навчають цьому в початковій школі.

Труднощі, які молодші школярі відчувають при засвоєнні навчального матеріалу з мови, читання, математики, та їх психологічні причини можна розділити на три групи. Перша група труднощів пов'язана з недоліками формування складних за структурою та багаторівневих за організацією рухових навичок письма й читання. Якість письма значною мірою обумовлюється рівнем розвитку психомоторної сфери учня.

Конкретними недоліками розвитку психомоторної сфери є: Не сформованість зорово-рухової координації; недостатній рівень диференційованості м'язових зусиль руки; недоліки в розвитку мікромоторики.

Друга група труднощів обумовлена особливостями формування когнітивного компонента навичок письма, читання й обчислювальних умінь.

Конкретними психологічними причинами, що лежать в основі цієї групи труднощів, можна назвати такі: несформованість просторових уявлень; недоліки в розвитку процесів звуко-літерного аналізу й синтезу та фонетико-фонематичного сприйняття; недоліки в розвитку пізнавальних процесів.

Третя група труднощів пов'язана з недоліками у формуванні регуляторного компонента навичок письма, читання й обчислювальних умінь.

Конкретна психологічна причина, що лежить в основі цієї групи труднощів, складається в несформованості процесів самоконтролю й саморегуляції.

Наслідками недостатності процесів самоконтролю й саморегуляції можуть бути: невміння виявляти свої помилки; зростання кількості помилок до кінця роботи; виконання вимог учителя не в повному обсязі; труднощі з формуванням рухової навички письма; повільний темп письма.

  Особливо слід зазначити труднощі в навчанні, викликані особливостями темпераменту учнів, що відбиває своєрідність природної організації їх нервової системи. У першу чергу це стосується повільних дітей - дітей із флегматичним темпераментом.

У навчальній роботі в них можуть виникнути певні труднощі, обумовлені їхніми індивідуально-типологічними особливостями: пропуск букв, складів, недописування слів і речень (унаслідок того, що учень-флегматик квапиться, щоб не відстати від класу); повільний темп письма, читання, рахування; невиконання письмових завдань у повному обсязі при обмеженні часу, відведеного на роботу; уповільнене протікання розумової діяльності.

До психологічних причин неуспішності варто віднести також таке: недоліки пізнавальної діяльності; несформованість прийомів навчальної діяльності; недоліки в розвитку мотиваційної сфери дитини; неадекватне використання дитиною своїх індивідуальних типологічних особливостей; невміння вчитись, переборювати труднощі; труднощі засвоєння навчального матеріалу.

Робота зі слабко встигаючими учнями повинна будуватися за принципом заповнення пробілів у розвитку та вихованні. Їх необхідно навчити слухати, бачити, сприймати, переказувати текст і  відповідати на запитання, виділяти у прочитаному головне. Особливу увага варто приділяти розвитку мови, тому що розумовий розвиток визначається мовним розвитком, що залежить від того, чи багато дитина читає, чи вчиться вона переказувати прочитане, чи відповідає на запитання осмислено.

В початковій школі закладаються основи подальшого благополуччя школяра, а саме: його вміння вчитись; стосунки з однолітками. Тому ставлення до дітей, особливо з «групи ризику», повинно бути доброзичливим, дружнім. Необхідно, щоб успіх переживався учнями як радість, цьому повинна сприяти позитивна емоційна оцінка з боку вчителя. Велика увага повинна приділятись розвитку в дітей здатності до самооцінки своєї роботи. Самооцінка дозволяє спокійніше ставитись до результатів своєї діяльності й оцінки з боку дорослого.

Щоб подолати стійке і широко профільне відставання учнів, слід: вживати заходів щодо усунення епізодичного і часткового відставання; координувати дії всіх учителів з предметів, з яких учень не встигає.

У процесі подолання неуспішності загалом усувають прогалини в знаннях та навичках самостійної навчальної праці; розвивають в учнів увагу, уяву, пам'ять, мислення; долають негативне ставлення до навчання і виховують інтерес до знань; усувають зовнішні чинники, що призвели до неуспішності.

Один із шляхів подолання неуспішності — додаткові заняття з невстигаючими учнями.

Перш за все “ДОВІРА”

Методи і прийоми занять Різноманітні Індивідуальні

Рекомендації психолога вчителям щодо роботи зі «слабкими» учнями: Не ставити «слабкого» в ситуацію несподіваного запитання й не вимагати швидкої відповіді на нього, давати учню достатньо часу на обмірковування та підготовку. Бажано, щоб відповідь була не в усній, а в письмовій формі.

Не можна давати для засвоєння в обмежений проміжок часу великий, різноманітний, складний матеріал, треба постаратися розбити його на окремі інформаційні шматки й давати їх поступово, у міру засвоєння. Не слід примушувати таких учнів відповідати на запитання з нового, щойно засвоєного матеріалу, краще відкласти опитування на наступний урок, давши можливість учням ознайомитись удома.

Шляхом правильної тактики опитувань і заохочень (не тільки оцінкою, а й зауваженнями типу «відмінно», «молодець», «розумник» тощо) треба формувати в таких учнів упевненість у своїх силах, у своїх знаннях, у можливості вчитись. Ця впевненість допоможе учню в екстремальних стресових ситуаціях здачі іспитів, написання контрольних тощо. Варто обережніше оцінювати невдачі учня, адже він сам дуже болісно до них ставиться.

Під час підготовки учнем відповіді треба дати йому час для перевірки та виправлення написаного. Слід у мінімальному ступені відволікати учня, намагатись не переключати його увагу, створювати спокійну, не нервозну обстановку.

Кожний педагог у своїй роботі спирається на основні закони, на яких будується поведінка учнів: Учні вибирають певний тип поведінки в певних обставинах. Будь-яка поведінка підлягає загальній меті - почувати себе приналежним до шкільного життя. Порушуючи дисципліну, учень усвідомлює, що поводиться неправильно, але може не усвідомлювати, що за цим постає одна з чотирьох цілей: залучення уваги, влада, помста, запобігання невдачі.

Для вчителя важливо при опитуванні: створювати доброзичливу атмосферу у класі; дозволяти учням перед відповіддю біля дошки користуватись посібниками; давати план відповіді, дозволяти користуватися планом, складеним удома; допомагати сконцентрувати увагу на головних питаннях теми; звертати увагу на типові помилки учнів; підбадьорювати учнів при відповіді, створювати ситуацію успіху.

При поясненні нового матеріалу: темп викладу нового матеріалу повинен бути доступним для «слабких» учнів; акцентувати увагу на головних моментах нової теми; з'ясовувати ступінь розуміння матеріалу «слабкими» учнями, стимулювати запитання; використовувати засоби, що збуджують інтерес до теми, наочність, порівняння; утягувати «слабких» учнів у бесіду.

У ході виконання вправ: влучно підбирати вправи для самостійної роботи; оперативно допомагати «слабким» учням у ході виконання самостійної роботи; ураховувати темп роботи учнів; привчати учнів здійснювати самоконтроль у ході самостійної роботи.

При видачі домашнього завдання: ураховувати оптимальність домашнього завдання; координувати домашнє завдання з іншими уроками; по можливості домашнє завдання повинно містити в собі роботу над помилками; роз'ясняти дітям структуру й особливості виконання домашнього завдання; підбирати індивідуальні завдання для «слабких» учнів.