Презентація на тему:
Психолого-педагогічний супровід формування комунікативної компетенції сучасних дошкільників з ЗНМ

Психолого-педагогічний супровід формування комунікативної компетенції дошкільників з ЗНМ

Комунікативна компетенція в літературі розглядається як засвоєння етно- і соціально-психічних еталонів, стандартів, стереотипів поводження; ступінь володіння „технікою” спілкування. У так званих комунікативних методиках передбачається поряд з оволодінням знаннями з мови практичне оволодіння технікою спілкування, правилами ввічливості, нормами поводження тощо

Комунікативна компетенція дитини дошкільного віку є здатність будувати спілкування за допомогою мови й охоплює дотеоретичні (практичні) знання мови (фонетики, лексики, граматики), уміння формувати і формулювати думки в слові (побудова тексту), мовленнєву взаємодію з партнером (інтеракція)

Головним критерієм, за яким можна визначити сформованість комунікативної компетентності в дитини дошкільного віку, є успішність суб’єкта у взаємодії із самим собою й іншими в тій або іншій ситуації спілкування

Зміст комунікативної компетентності: обізнаність дитини старшого дошкільного віку зі способами та засобами мовленнєвої взаємодії (лінгвістичними та комунікативними); адекватність вибору наявних навичок та вмінь, застосування і „зчитування” їх у мовленнєвій взаємодії; орієнтація у ситуації спілкування (доцільно добирати вербальні та невербальні засоби, виходячи зі змісту ситуації, її учасників, власного ставлення); комплексне, варіативне, творче застосування вербальних і невербальних засобів відповідно до поставленої мети

Сформованість навичок комунікації

Складові комунікативної компетентності: когнітивно-комунікативна компетентність орієнтувально-планувальна компетентність організаційно-комунікативна компетентність мовленнєва компетентність комунікативно-діяльнісна компетентність

Когнітивно-комунікативна компетентність Ознаки : знання дітей правил мовленнєвого спілкування в різних життєвих ситуаціях, використання їх у взаємодії з дорослими та однолітками засвоєння норм і правил українського мовленнєвого етикету, етичних норм спілкування; опанування стандартизованих форм і виразів мовленнєвого етикету володіння словником для позначення ситуації спілкування (її просторово-часових характеристик, емоційного та фізичного стану учасників спілкування, особистісних якостей і рис людської вдачі) розуміння значень виразу обличчя, пози, жестів

Когнітивно-комунікативна компетентність Методи, що застосовуються : проведення бесід на морально-етичні теми читання художніх творів, ознайомлення з малими жанрами українського фольклору введення до словника дітей нової лексики створення ігрових мовленнєвих ситуацій розігрування діалогів і сценок з літературних творів розглядання піктограм, ілюстрацій до художніх творів використання дидактичних ігор

Орієнтувально-планувальна компетентність Ознаки : вміння орієнтуватися в ситуації спілкування ( часово-просторових, змістових характеристиках, соціальних взаєминах), загальних прикметах та поведінці співрозмовника (стать, вік, соціальна роль, фізичний, емоційний стан, наміри, інтереси), використаних ним вербальних і невербальних засобах вміння враховувати висновки орієнтування для планування мовленнєвої поведінки: у доборі лексичних засобів, граматичних форм, синтаксичних конструкцій, побудові лаконічного або розгорнутого висловлювання, регулюванні зовнішніх характеристик мовлення (сили голосу, темпу і тону мовлення) здатність довільно керувати невербальними засобами спілкування (привітний вираз обличчя, стриманість у жестах, передбачені етикетом пози)

Орієнтувально-планувальна компетентність Методи, що застосовуються бесіди обговорювання різних ситуацій спілкування розігрування ігрових мовленнєвих ситуацій типу «Розмова з хворим товаришем»; «Що з тобою трапилось?»; «У крамниці (аптеці, перукарні, транспорті)»; «У кого який настрій» моделювання піктограм проведення ігрового тренінгу спілкування «вітання», «невербальна розминка», «емоційний ланцюжок», «подарунок на день народження», «контакт поглядами», «незвичайна розмова»

Організаційно-комунікативна компетентність Ознаки практичне володіння вербальними і невербальними прийомами входження у мовленнєвий контакт, підтримання і розгортання діалогу, ввічливого і логічного завершення спілкування готовність виявляти ініціативу у спілкуванні з дорослими та однолітками, вмінні знаходити партнера-співрозмовника у колі ровесників, пропонувати тему розмови, спрямовувати її у потрібне річище з урахуванням власних і спільних з партнером інтересів організація спілкування в спільних видах діяльності, планування і коригування практичної діяльності через налагоджування мовленнєвої взаємодії

Організаційно-комунікативна компетентність Методи, які застосовуються комунікативні доручення на заняттях і в повсякденному житті моделювання ситуацій спілкування на заняттях та в інших видах дитячої діяльності використання природних ситуацій спілкування вихователя з дітьми і дітей між собою з навчальною метою народні й дидактичні ігри побудова діалогів за змістом картинки ігрові мовленнєві ситуації показ і розігрування міні-інсценівок, змістом яких є типові ситуації, що трапляються в дитячому спілкуванні уведення до дитячого словника лексико-граматичних засобів, спрямованих на налагодження і підтримання розмови

Мовленнєва компетентність Ознаки вміння творчо розв'язувати комунікативно-мовленнєві задачі, вибираючи з-поміж різних форм монологічних (розповідь, опис, міркування, пояснення) і діалогічних (ситуативна розмова, діалог-розпитування, діалог-планування, бесіда) висловлювань спосіб спілкування, адекватний комунікативній меті й ситуації

Мовленнєва компетентність Методи, які застосовуються навчання дітей складати різні види розповідей, типи діалогу; словесні дидактичні ігри, моделювання ситуацій спілкування; уведення у навчальне і повсякденне спілкування завдань на розв'язання комунікативно-мовленнєвих задач

Комунікативно-діяльнісна компетентність Ознаки вміння досягати комунікативної мети у спілкуванні завдяки комплексному застосуванню і адресуванню партнеру-співрозмовнику мовних і немовних засобів встановлювати і підтримувати особистісні контакти, комунікативну взаємодію, мовленнєве спілкування

Комунікативно-діяльнісна компетентність Методи, які застосовуються розповіді вихователя і дітей з власного досвіду, складання листів, усних газет ігри-драматизації, сюжетно-рольові та словесні дидактичні ігри підготовка і проведення свят, розваг, днів народження, днів дитини організація спільних видів діяльності та спілкування між дітьми різного віку

Комунікативна компетенція дитини дошкільного віку залежить від: комунікативних інтенцій (утримування в пам'яті сказаного й постійна кореляція плину спілкування з метою мовця, його проміжними та прикінцевими результатами); дотримання комунікативних стратегій, що дають змогу досягти необхідного результату комунікації; знання особистості співбесідника; зворотного зв'язку в комунікації, що передбачає, врахування особливостей адресанта, його соціальних ролей; уміння, володіти навичками декодування "мови тіла" співбесідника; орієнтації і підтримання самого процесу спілкування, тобто контролю за цим процесом, контролю власної мовленнєвої поведінки, емоцій тощо; навичок та вміння завершення комунікації, виходу з неї, контролю за посткомунікативними ефектами

Зміст комунікативної компетентності: обізнаність дитини старшого дошкільного віку зі способами та засобами мовленнєвої взаємодії (лінгвістичними та комунікативними); адекватність вибору наявних навичок та вмінь, застосування і „зчитування” їх у мовленнєвій взаємодії; орієнтація у ситуації спілкування (доцільно добирати вербальні та невербальні засоби, виходячи зі змісту ситуації, її учасників, власного ставлення); комплексне, варіативне, творче застосування вербальних і невербальних засобів відповідно до поставленої мети

Міжособистісні питання мовної комунікації: - ДЕ і КОЛИ (ситуація), - З КИМ (партнери), - ЯК (засоби) треба домовитися і узгодити спільні дії для досягнення мети й бажаного результату

Розгортаючи задум, дошкільник учиться створювати (проектувати!) ідеї, пропозиції, задуми, знаходити однодумців, узгоджувати свої дії з партнерами, виявляти активність в умовах кооперантної взаємодії з людьми, і тим самим проявляти свою соціальну розвиненість

У процесі становлення особистості дитини дошкільного віку розвиток комунікативної компетентності має декілька джерел: ідентифікація з дорослим; засвоєння культурної спадщини; спостереження за поведінкою інших людей; програвання в уяві комунікативних ситуацій

Для своєчасного і повноцінного розвитку мовлення дошкільника, його взаємодія з оточуючими має збагачувати зміст потреби у спілкуванні Реалізація цього завдання пов'язана зі створенням розвивального мовленнєвого середовища

Розвивальним є те середовище, яке пристосується до природного темпу кожного малюка, не порушуючи та не нівелюючи його

Функції розвивального мовленнєвого середовища: розвиток комунікативних потреб; створення умов для розвитку мовленнєвих здібностей дитини; засвоєння набутих людством цінностей і культурно-комунікативних засобів спілкування; адаптація дитини в соціумі дорослих і однолітків; послідовність й неперервність у формуванні формування комунікативної компетентності в дошкільному навчальному закладі та початковій школі