Презентація на тему:
Психологія у 19ст.

РОЗВИТОК ПСИХОЛОГІЇ У xix СТОЛІТТІ Київський університет імені Бориса Грінченка Інститут психології та соціальної педагогіки

Загальна характеристика психології у XIX ст. На початку XIX ст. асоціативна психологія залишалася єдиною психологічною школою, предметом якої є свідомість. Зміст свідомості розглядався як комплекс відчуттів і уявлень, об’єднаних за законами асоціацій. Із середини XIX ст. психологія намагається переглянути свої основні методологічні принципи і, перш за все, знайти об’єктивний і точний метод дослідження душевного життя, який би не поступався методам природничих наук. Наприкінці XIX ст. психологія стає експериментальною наукою.

і. Ф. гербарт (1776-1841) У теорії Гербарта об’єдналися основні принципи асоціанізму і традиційні підходи німецької психології – ідеї аперцепції, активності душі, ролі несвідомого. Стверджував, що внутрішній світ відносно пов’язаний зі світом зовнішнім. Замість терміну «відчуття» запропонував термін «уявлення», підкресливши таким чином відмежованість внутрішнього світу від зовнішнього. Уявлення не є пасивними елементами в душі людини, але наділені власним зарядом та активністю. Психологія має бути наукою про душу, адже душа – центр, в якому зберігаються і перероблюються знання і є джерелом активності людської особистості.

і. Ф. гербарт (1776-1841) Апперцепція – сфера ясної свідомості Перцепція – сфера неясної свідомості Несвідоме

і. Ф. гербарт (1776-1841) Так, для Гербарта сфера душі була значно ширшою за свідомість. Крім того, велике значення мало несвідоме. Розробив теорію статики і динаміки уявлень: Уявлення мають силу (заряд). Лише те уявлення, що наділене достатньою силою, може потрапити до центральної частини душі, а тим паче до сфери ясної свідомості. Крім того, кожне сильне уявлення, потрапляючи до свідомості, витісняє звідти вжне наявне в ній, але більш слабке уявлення. Так, між протилежними уявленнями існують відношення конфлікту, витіснення.

А. бен (1818-1903) Доводив, що асоціативна психологія має розглядати не лише асоціації, що існують в свідомості індивіда, а й ті, що знаходяться в основі його поведінки Прагнув якомога тісніше пов’язати психічні процеси з тілесною організацією (не лише мозок, а вся тілесна система, хоча й різною мірою, пов’язана з психічними функціями) Приділяв увагу рівням психічної діяльності – рефлексам, інстинктам, навичкам, які, на думку Бена, мають безпосередній зв’язок з тілесною будовою, а залежність їх від свідомості є мінімальною.

А. бен (1818-1903) Звертав увагу на фактори, що визначають перехід від інстинктивної поведінки до вольової, яка керується розумом. Бен доводив, що людина методом спроб и помилок обирає найдоцільніші реакції на певні предмети і події, які й закріплюються у формі навички, або вольової (розумної) дії. Так, у психології з’явилася модель спроб і помилок, яка згодом була покладена в основу біхевіоризму. Саме у теорії А. Бена до предмета асоціативної психології було включено реальну поведінку живої істоти.

Г. Спенсер (1820-1903) Переглянув предмет психології, визначивши його як співвідношення зовнішніх форм із внутрішніми, асоціації між ними. Таким чином, він розширив сферу психічного, включивши до неї не лише асоціації між внутрішніми факторами, а й зв’язок свідомості із зовнішнім світом. Вважав, що психологія, з одного боку, має вивчати будову мозку (об’єктивна), з іншого, - стан душі (суб’єктивна).

Г. Спенсер (1820-1903) Підкреслював специфіку психологічного дослідження, вказуючи на унікальність психології, як єдиної науки, що вивчає зв’язок внутрішного і зовнішнього. Стверджував, що психіка – це механізм адаптації до середовища. Так, у науці з’явився новий підхід до детермінації психіки – біологічний. Психіка людини – вищий ступінь розвитку, який з’являється по мірі ускладнення умов життя і діяльності живих істот. Спенсер розповсюдив закони еволюції не лише на психіку, а й на соціальне життя (психіка розвивається разом із суспільством).

СТАНОВЛЕННЯ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

Г. Гельмгольц (1821-1894) Основоположник психофізіології Вперше виміряв швидкість перебігу фізіологічного процесу в нервовому волокні Досліджував формування просторового образу речей, взаємодію сенсорних і моторних компонентів Учіння Гельмгольца на багатому експериментальному матеріалі довело тісний зв’язок чуттєвих, м’язових і розумових факторів у формуванні картини світу.

Г.-Т. Фехнер (1801-1887) Засновник психофізики Відкрив ефект температурної адаптації Виокремив три види шкіряних відчуттів: відчуття тиску (дотику), температурні відчуття, і відчуття локалізації Визначив, що різні ділянки шкіри наділені різною чутливістю Розробив техніку експериментів, спрямованих на визначення порогів відчуттів

Е.-Г. Вебер (1795-1878) У 30-ті рр. XIX ст. проводив дослідження з приводу співвідношення відчуттів і зовнішніх впливів, які їх викликають. Закон Вебера-Фехнера: Сила відчуття знаходиться в логарифмічниій залежності від сили подразника, а саме: зміна сили відчуття пропорційна десятинному логарифму сили подразника

В. Вундт (1832-1920) Його вважають батьком експериментальної психології, адже саме В. Вундт у 1879 році створив у Лейпцигу першу в світі лабораторію експериментальної психології

Фізіологічна психологія В. Вундт (1832-1920) НАУКА ПРО «БЕЗПОСЕ-РЕДНІЙ ДОСВІД» ПСИХОЛОГІЯ

В. Вундт (1832-1920) Свідомість ототожнював з психікою, заперечував існування несвідомих психічних процесів.

В. Вундт (1832-1920) Спрямовував свою дослідницьку увагу не лише на процес пізнання, а й на вольову поведінку, що зробило його засновником нового напряму в асоціативній психології – волюнтаризму.

В. Вундт (1832-1920) Поява апперцепції ставила під сумнів всезагальність механізму асоціації та спонукала шукати нові пояснюючі принципи для побудови психології. Експеримент у дослідженні мислення, на думку Вундта, є недоречним, оскільки закони апперцепції відкриті лише самоспостереженню. «Задача експерименту полягає в тому, щоб зробити можливим точне самоспостереження»

Г. Еббінгауз (1850-1909) Розпочав перше експериментальне дослідження пам’яті Прагнув встановити закони пам’яті в «чистому» вигляді, тому винайшов особливий матеріал: не цілі слова, а частини слів – склади (близько 2300). Це, на думку Тітченера, найбільш видатне досягнення за часів Арістотеля.

КРИВА ЗАБУВАННЯ ЗА Г. ЕББІНГАУЗОМ

Г. Еббінгауз (1850-1909) Експерименти Еббінгауза показали, що забування спочатку відбувається дуже швидко, згодом – цей процес уповільнюється. Виявив «ефект краю» – склади, які стоять по краях, запам’ятовуються краще (адже гальмівний вплив сусідніх складів тут менше через гальмування їх лише з одного боку).