Презентація на тему:
Психологія пам'яті

Психологія пам’яті

Пам’ять (від грецьк. – mnema) – це здатність до фіксування, зберігання,відтворення і забування різноманітного досвіду та інформації.

Основні процеси (функції) пам’яті: Запам’ятовування інформації (фіксація); Збереження або утримання інформації (ретенція); Відтворення інформації (репродукція); Забування інформації.

Людська пам’ять утримує в собі 2 види інформації: Видову – накопичену у процесі еволюції протягом багатьох тисячоліть, виявляється безумовними рефлексами та інстинктами, передається спадково; Набуту в процесі життя кожною людиною і реалізується в умовних рефлексах.

Запам’ятовування За ступенем активності людини: Мимовільне (пасивне); Довільне (активне). Залежно від зв’язків, за якими відбувається запам’ятовування: Механічне (“зазубрювання”); Смислове (логічне).

За змістом виділяють 4 типи пам’яті: Рухову; Емоційну; Образну; Асоціативну (словесно-логічну).

Якість і міцність запам’ятовування обумовлюються: Видом запам’ятовування. Інтересом до того, що запам’ятовується. Вольовим зусиллям. Установкою на час. Орієнтацією на міцність. Застосуванням спеціальних прийомів мнемотехніки.

Збереження (ретенція) інформації Виділяють: Короткочасну пам’ять: декілька секунд – 1-2 доби; Довготривалу – місяці – роки; Різновид короткочасної є оперативна пам’ять.

Із збереженням інформації тісно пов’язане забування. Еббінгауз (нім. вч.) довів: через 0,5 год. після заучування залишається 60 % сприйнятої інформації; через 1 день – 34 % (!/3) через 3 дні – 25 % (1/4) через 30 днів – 21 % (1/5) через 1 рік – 15 % ( 1/6) Висновок: Слід вчасно повторювати сприйняту інформацію.

Відтворення (репродукція): Згадування (без повторного сприймання): пейзаж, прочитана книга і ін. Впізнавання (умова – повторне сприймання якогось об’єкта): маля і мати і ін. Полегшуюча пам’ять (інформація активно не пригадується , але при повторному вивченні запам’ятовується легше).

Відтворення є: мимовільне (ненавмисне); довільне (навмисне).

Продуктитвність пам’яті: Швидкість - кількість повторень, необхідних для запам’ятовування певної інформації; Точність – кількість помилок, зроблених при відтворенні інформації; Міцність – тривалість збереження заученого матеріалу або швидкість його забування; Готовність – наскільки людина може швидко і легко пригадати в потрібний момент те, що їй потрібно.

Практичні рекомендації. Феномен Еббінгауза: якщо матеріал вивчати частинами, то сумарна затрата часу буде меншою, ніж вивчення усього блоку. Феномен Міллера: матеріал слід ділити не більше, ніж на 7 частин. Пам’ятайте: хвора людина запам’ятовує менше інформації, тому краще їй записати необхідну інформацію. Фактор краю: Краще запам’ятовується перше, а найкраще – останнє повідомлення. Фактор сну: Найважливіший матеріал найкраще вчити чи повторювати перед сном.Перед екзаменом чи заліком необхідно виспатись. Фактор занотовування інформації.

Закон Еббінгауза: найшвидше забувається інформація у перші години (до доби). Через 0,5год. Після заучування в пам’яті залишається 60% сприйнятої інформації, через 1 день – 34%, через 3 дні – 25%, а через 30 днів – тільки 21%. Фактор мотивації (зацікавленості). Принцип “насилля і природності”. Дитина засвоює мову без зусиль над собою, а школяру важче (будь-який тиск на психіку викликає супротив, навіть підсвідомий). Феномен Фрейда: негативна інформація істероїдними особами психогенно запам’ятовується гірше і забувається швидше. Феномен “абсолютної новизни”: Слід тактовно хворому пояснити нове і основне дати у вигляді записки.

Дякую за увагу!