Презентація на тему:
Психологія емоцій та волі , асоціативні процеси, інтелект людини

Психологія емоцій та волі , асоціативні процеси, інтелект “Живя, умей всё пережить: печаль, и радость, и тревогу…” Ф.Тютчев Підготувала доц.Венгер О.П.

Емоції – реакції людини на зовнішні і внутрішні подразники, що мають суб’єктивну окраску і пов’язані із задоволенням чи незадоволенням значимих для неї потреб (за Анохіним)

Класифікація Позитивні – негативні (по тону) стенічні – астенічні (по тонусу) вищі – нижчі (за характером) реактивні – вітальні (за механізмом виникнення). 4 основні емоції – гнів, радість - стенічні; смуток, страх – астенічні.

Вищі, складні, осмислені, більш постійні емоції – це почуття (радість, задоволення, спокій, сором і т.п.). Почуття – відображення в свідомості людини її відношення до дійсності при задоволенні чи незадоволенні вищих (духовних) потреб. моральні - переживання людиною відносин до других людей, суспільства (обов’язку, любові, морально-політичні). інтелектуальні – почуття пов’язані з інтелектуальною діяльністю (нового, здивування, сили розуму). В основі їх - любов до знань. Естетичні - почуття краси.( явищ природи, творів мистецтва, вчинків). Праксичні (практичні)– пов’язані з практичною діяльністю людини.

Емоційні стани Афект – психологічний стан, в основі якого лежить сильне, бурхливе і відносно короткочасне переживання, яке супроводжується зміною м’язової діяльності та стану внутрішніх органів. (фізіологічний, патологічний). Пристрасть – стійке тривале почуття людини пов’язане з прагненням до якогось предмета (вольова направленість). Настрій – загальний емоційний стан людини, що характеризує її життєвий тонус протягом певного часу. Фрустрація – ситуація вибору з негативними емоціями; короткочасне збентеження, викликане власною невдачею у виконанні завдання при непереборній перешкоді чи докорами оточуючих.

Страх – емоція, що виникає в ситуаціях загрози біологічному або соціальному існуванню людини і спрямована на джерело справжньої або уявної небезпеки. Тривога – виникає за умови ймовірних несподіваностей як при затримці приємних ситуацій, так і при очікуванні неприємностей. (Тест “Суб’єктивна хвилина”). Хвилювання – характеризується синдромом підвищеного збудження, напруження чи страху, пов’язаних з негативними передчуттями. Сором - при усвідомленні невідповідності дій і вчинків суспільним нормам (совість – лише у 40% людей). Радість – позитивно забарвлена емоційна піднесеність. Гнів – негативно забарвлена емоційна піднесеністть

Спокій – стан психофізіологічної і психічної рівноваги (вгамовується психічна активність людини). Стрес - при ситуаціях надто сильного напруження. Ганс Сельє у книзі “Стрес без дистресса”, виходячи із тривалості впливу стресора, виділив три стадії: реакція тривоги; стадія стійкості; стадія виснаження.

В особистісних взаєминах людей існує три можливі тактики поведінки: синтоксична, за умови якої ворога ігнорують і роблять спробу співіснувати з ним мирно; катетоксична, що призводить до наступу, бою; втеча, або відхід від ворога без спроби співіснувати з ним або знищення його.

У повсякденному житті людини Г.Сельє виділяє два типи стресу – еустрес і дистрес: еустрес поєднується із бажаним ефектом, дистрес – із небажаним.

Емоційні відношення – це переживання людиною свого ставлення до інших людей. прихильність ворожість неприязнь ненависть емпатія байдужість (Войно-Ясіневський: “Не бійтесь ворогів, вони можуть Вас лише знищити. Не бійтесь друзів, вони можуть лише зрадити Вас. Бійтесь байдужих, бо це з їх мовчазної згоди трапляється і те, і інше”)

Воля – форма психічного відображення, яка проявляється у здатності до вибору дій, пов’язаних з переборенням зовнішніх чи внутрішніх перешкод.. Здатність людини до саморегуляції своєї діяльності для досягнення свідомо поставленої мети. це свідомі дії людини це психічний процес, який характеризується переходом від прагнення і рішення до діяльності.

Вольовий акт - імпульс мети (ціль) і намагання її досягти – усвідомлення ряду можливостей її досягти – поява мотивів “за” і “проти” – боротьба мотивів і вибір – прийняття одного з мотивів в якості версії – виконання прийнятого рішення.

Від живого споглядання до абстрактного мислення і від нього до практики – такий діалектичний шлях пізнання істини, пізнання обєктивної реальності (В.І. Ленін)

Мисленням називається психічний процес, який полягає у розкритті зв`язків і залежності між предметами і явищами. Це вища форма узагальненого і опосередкованого ( через слово) відображення у свідомості людини найбільш суттевих властивостей предметів і явищ обєктивної дійсності та їх взаємозвязків.

Мислительні операції Аналіз – мислительний поділ осмисленого матеріалу на складові частини і виділення окремих ознак елементів, властивостей Синтез – мисленне з’єднання в одне ціле окремих частин. Порівняння – полягає у встановленні схожості і (або) відмінності між предметами і явищами. Узагальнення – виділення головних загальних,найбільш характерних ознак для певного предмету, явища, ситуації Абстракція – виділення окремих ознак об’єкта, що вивчається.

Конкретизація – мислительна операція, протилежна абстракції Класифікація – це поділ і наступне обєднання предметів чи явищ більш загальним понняттям Систематизація – мислений розподіл предметів і явищ в певному порядку у відповідності з існуючими між ними звязками.

Мислительні операції

Види мислення за формою існування Наглядно – дійове (практичне):задача вирішується безпосередньо в дії, практичній діяльності. Характерне для дітей і вищих тварин наглядно – образне мислення пов’язане з конкретними образами, ситуаціями, змінами в них. словесно – логічне (абстракне, теоретичне, понятійне) –оперування поняттями, судженнями, умовиводами. Задача в вирішується в словесній (вербальній) формі.

За характером розумової діяльності виділяють: Мислення каузальне – причинно-наслідкове Вірус грипу - грип Паличка tbc - туберкульоз Мислення кондіціональне Враховуються умови виникнення того чи іншого явища (грип -переохолодження Tbc – неповноцінне харчування)

Типи мислення за стилем Стандартне (“трафаретне”) – відображає усталені віками істини: 2х2=4. Воно не приносить нічого нового для прогресу. Оригінальне – не змінює основні базові знання і фундаментальні положення, але об’єкти чи явища розглядаються з нової, недослідженої сторони. Допомагає оригінально розв’язати задачу. Революційне (парадоксальне) – докорінно змінює старі погляди і аксіоми. Теорія Коперніка, мораль Ісуса Христа, теорія відносності Ейнштейна.

Форми мислення Поняття – це відображення найбільш суттєвих, найбільш загальних властивостей і якостей предметів та явищ, виражене мовним знаком-словом: “дерево”, “людина”, “стіл” Судження – відображає істотні зв’язки між предметами і явищами: - вода гасить вогонь - не все те золото, що блистить Умовивід – висновок, зроблений з кількох суджень: - всі метали – провідники електрики - мідь – метал, мідь – провідник електрики.

Способи умовиводів: Індукція – рух думки від одиничних тверджень до загального знання. Дедукція – рух думки від більш загального до менш загального – (всі тіла при нагріванні розширюються, значить камінь теж розширюється) Аналогія – висновок, зроблений на основі подібності між об’єктами за певною ознакою. Інтуіція – стислий у часі, недостатньо усвідомюваний безпосередній пізнавальний акт без попереднього логічного обмірковування.

Форми мислення

Якості (продуктивність) Широта Конкретність Глибина Самотійність Критичність Гнучкість Послідовність Темп Стандартність чи оригінальність Дотепність Кмітливість Винахідливість

Інтелект (розум) – сукупність знань та життєвого досвіду людини, можливість їх подальшого накопичення та використання на практиці. Інтелектуальність – широта кругозору, загальної ерудиції. Інтелігентність – культура вияву інтелекту та поведінки.

“Я тех людей никак понять не мог, Кто омрачает на Земле прекрасной Жизнь, что даётся всем на малый срок, Враждой ненужной, злобою напрасной ” Р. Гамзатов

Розлади мислення Кількісні : Пришвидшення – аж до скакання ідей Уповільнення – аж до зупинки Якісні порушення: за механізмом В’язкість (деталізація) Персеверація Стереотипія Вербігерація Резонерство Паралогічне Розірваність (розчеплення) Шизофазія (словесна мішанина)

Первинна безладність (інкогеренція) Аутистичне Символічне Ментизм Порушення за змістом: Нав’язливі ідеї – раптово виникаючі думки, чужі змісту свідомості людини в даний момент, критичне ставлення до них, прагнення позбутись їх: нав’язливі спогади, страхи.

Надцінні ідеї – судження, що виникають внаслідок реальних обставин, але займають домінуюче значення у свідомості людини завдяки яскраво вираженому емоційному забарвленню. Відсутня критика і недостатня корекція.

Маячні ідеї – неправильний умовивід, судження, що виникає на хворобливому грунті, не відповідає дійсності, не піддається критиці і корекції, має характер непохитного переконання. Маячні ідеї за змістом: Переслідування Стосунку (відношення) Впливу Іпохондричне Величі Неповноцінності, гріховності самоприниження, самозвинувачення

Виділяють первинне і вторинне маячення - первинне: порушення логіки, системи суджень при збереженні чутливого пізнання - вторинне: на фоні порушення сприйняття (ілюзій, галюцинацій) виникають маячні ідеї Наприклад: смакові галюцинації – маячення отруєння

Основні маячні синдроми Параноїдний с-м: наявні маячні ідеї різного змісту, часто мало систематизовані, які поєднуються із порушенням сприймання: ілюзіями, галюцинаціями, явищами психічного автоматизму, страхом, розгубленістю, тощо. Різновидом параноїдного синдрому є с-м Кандінського-Клерамбо, який включає в себе психічні автоматизми.

Виділяють асоціативний, сенсорний і руховий психічні автоматизми Асоціативний(ідеаторний): відчуження власних процесів мислення: спочатку зміни темпу мислення, явища ментизму, втрата контролю над думками,с-м відкритості думок, с-м відлуння думок(інші повторюють думки хворого). з часом –“передача думок“, ”телепатія“, “розмови розумом”. Це психічні галюцинації, а коли приєднується акустичний компонент, то це вербальні псевдогалюцинації.

Нерідко – сенестопатії із впевненістю в їх “зробленості”+ вплив на фізіологічні ф-ції: псують апетит, нюх,смак,затримують сечовиділення, спричинюють статеве збудження. Це сенсорний автоматизм. Руховий автоматизм: спочатку окремі, непотрібні мимовільні жести або мімічні рухи, далі – більш складні дії та вчинки.”Хтось рухає моїми руками”,”говорить моїм язиком”. особливо яскраво відчуження”Я” проявляється при маяченні метаморфози: перетворенні субєкта в іншу особу, навіть іншої статі, тварину, неживий предмет.

Паранойяльний синдром характеризується наявністю систематизованого монотематичного маячення, пов’язаного з реальними подіями, але факти реальності відображаються упереджено,відповідно до маячення, іноді при формальному збереженні логічної структури доводів, але ці доведення мають 1-бічний, упереджений характер. Паронойяльні психопати. Парафренний синдром містить абсурдні, фантастичні ідеї величі, особливої місії (Ісус Христос), надприродності, як правило, на фоні зниження інтелекту, нерідко включає явища психічного автоматизму та псевдогалюцинації.

Патологія інтелекту Інтелект – це сума знань, умінь, навичок, вміння набувати нові знання і використовувати їх на практиці, особливо в новій, незвичній ситуації. Інтелект формується в основному до 5–ти років, а після 5-ти років здобувається лише знання Порушення інтелекту -Інфантилізм – це універсальне чи часткове відставання від вікового рівня фізичного і інтелектуального розвитку. -Олігофренія (малоумство) – більш важкий недорозвиток інтелекту внаслідок причин, які діяли внутрішньоутробно або в ранньому дитинстві (до 3 років).

Виділяють 3 ступені важкості: Дебільність Імбецильність Ідіотія

Деменція (набуте недоумство) виникає внаслідок різних причин, що діють упродовж життя Деменція Тотальна (дифузна, глобальна): прогресивний параліч, стареча деменція Парціальна (лакунарна): церебральний атеросклероз Псевдодеменція: Пуерилізм, синдром здичавіння, Ганзеровський синдром.

Дякую за увагу