Презентація на тему:
Психологія емоцій та волі , асоціативні процеси, інтелект дитини

Психологія емоцій та волі , асоціативні процеси, інтелект “Живя, умей всё пережить: печаль, и радость, и тревогу…” Ф.Тютчев Підготувала доц.Венгер О.П.

Емоції – реакції людини на зовнішні і внутрішні подразники, що мають суб’єктивну окраску і пов’язані із задоволенням чи незадоволенням значимих для неї потреб (за Анохіним)

Класифікація Позитивні – негативні (по тону) стенічні – астенічні (по тонусу) вищі – нижчі (за характером) реактивні – вітальні (за механізмом виникнення). 4 основні емоції – гнів, радість - стенічні; смуток, страх – астенічні.

Вищі, складні, осмислені, більш постійні емоції – це почуття (радість, задоволення, спокій, сором і т.п.). Почуття – відображення в свідомості людини її відношення до дійсності при задоволенні чи незадоволенні вищих (духовних) потреб. моральні - переживання людиною відносин до других людей, суспільства (обов’язку, любові, морально-політичні). інтелектуальні – почуття пов’язані з інтелектуальною діяльністю (нового, здивування, сили розуму). В основі їх - любов до знань. Естетичні - почуття краси.( явищ природи, творів мистецтва, вчинків). Праксичні (практичні)– пов’язані з практичною діяльністю людини.

Емоційні стани Афект – психологічний стан, в основі якого лежить сильне, бурхливе і відносно короткочасне переживання, яке супроводжується зміною м’язової діяльності та стану внутрішніх органів. (фізіологічний, патологічний). Пристрасть – стійке тривале почуття людини пов’язане з прагненням до якогось предмета (вольова направленість). Настрій – загальний емоційний стан людини, що характеризує її життєвий тонус протягом певного часу. Фрустрація – ситуація вибору з негативними емоціями; короткочасне збентеження, викликане власною невдачею у виконанні завдання при непереборній перешкоді чи докорами оточуючих.

Страх – емоція, що виникає в ситуаціях загрози біологічному або соціальному існуванню людини і спрямована на джерело справжньої або уявної небезпеки. Тривога – виникає за умови ймовірних несподіваностей як при затримці приємних ситуацій, так і при очікуванні неприємностей. (Тест “Суб’єктивна хвилина”). Хвилювання – характеризується синдромом підвищеного збудження, напруження чи страху, пов’язаних з негативними передчуттями. Сором - при усвідомленні невідповідності дій і вчинків суспільним нормам (совість – лише у 40% людей). Радість – позитивно забарвлена емоційна піднесеність. Гнів – негативно забарвлена емоційна піднесеністть

Спокій – стан психофізіологічної і психічної рівноваги (вгамовується психічна активність людини). Стрес - при ситуаціях надто сильного напруження. Ганс Сельє у книзі “Стрес без дистресса”, виходячи із тривалості впливу стресора, виділив три стадії: реакція тривоги; стадія стійкості; стадія виснаження.

В особистісних взаєминах людей існує три можливі тактики поведінки: синтоксична, за умови якої ворога ігнорують і роблять спробу співіснувати з ним мирно; катетоксична, що призводить до наступу, бою; втеча, або відхід від ворога без спроби співіснувати з ним або знищення його.

У повсякденному житті людини Г.Сельє виділяє два типи стресу – еустрес і дистрес: еустрес поєднується із бажаним ефектом, дистрес – із небажаним.

Емоційні відношення – це переживання людиною свого ставлення до інших людей. прихильність ворожість неприязнь ненависть емпатія байдужість (Войно-Ясіневський: “Не бійтесь ворогів, вони можуть Вас лише знищити. Не бійтесь друзів, вони можуть лише зрадити Вас. Бійтесь байдужих, бо це з їх мовчазної згоди трапляється і те, і інше”)

Воля – форма психічного відображення, яка проявляється у здатності до вибору дій, пов’язаних з переборенням зовнішніх чи внутрішніх перешкод.. Здатність людини до саморегуляції своєї діяльності для досягнення свідомо поставленої мети. це свідомі дії людини це психічний процес, який характеризується переходом від прагнення і рішення до діяльності.

Вольовий акт - імпульс мети (ціль) і намагання її досягти – усвідомлення ряду можливостей її досягти – поява мотивів “за” і “проти” – боротьба мотивів і вибір – прийняття одного з мотивів в якості версії – виконання прийнятого рішення.

Від живого споглядання до абстрактного мислення і від нього до практики – такий діалектичний шлях пізнання істини, пізнання обєктивної реальності (В.І. Ленін)

Мисленням називається психічний процес, який полягає у розкритті зв`язків і залежності між предметами і явищами. Це вища форма узагальненого і опосередкованого ( через слово) відображення у свідомості людини найбільш суттевих властивостей предметів і явищ обєктивної дійсності та їх взаємозвязків.

Мислительні операції Аналіз – мислительний поділ осмисленого матеріалу на складові частини і виділення окремих ознак елементів, властивостей Синтез – мисленне з’єднання в одне ціле окремих частин. Порівняння – полягає у встановленні схожості і (або) відмінності між предметами і явищами. Узагальнення – виділення головних загальних,найбільш характерних ознак для певного предмету, явища, ситуації Абстракція – виділення окремих ознак об’єкта, що вивчається.

Конкретизація – мислительна операція, протилежна абстракції Класифікація – це поділ і наступне обєднання предметів чи явищ більш загальним понняттям Систематизація – мислений розподіл предметів і явищ в певному порядку у відповідності з існуючими між ними звязками.

Мислительні операції

Види мислення за формою існування Наглядно – дійове (практичне):задача вирішується безпосередньо в дії, практичній діяльності. Характерне для дітей і вищих тварин наглядно – образне мислення пов’язане з конкретними образами, ситуаціями, змінами в них. словесно – логічне (абстракне, теоретичне, понятійне) –оперування поняттями, судженнями, умовиводами. Задача в вирішується в словесній (вербальній) формі.

За характером розумової діяльності виділяють: Мислення каузальне – причинно-наслідкове Вірус грипу - грип Паличка tbc - туберкульоз Мислення кондіціональне Враховуються умови виникнення того чи іншого явища (грип -переохолодження Tbc – неповноцінне харчування)

Типи мислення за стилем Стандартне (“трафаретне”) – відображає усталені віками істини: 2х2=4. Воно не приносить нічого нового для прогресу. Оригінальне – не змінює основні базові знання і фундаментальні положення, але об’єкти чи явища розглядаються з нової, недослідженої сторони. Допомагає оригінально розв’язати задачу. Революційне (парадоксальне) – докорінно змінює старі погляди і аксіоми. Теорія Коперніка, мораль Ісуса Христа, теорія відносності Ейнштейна.

Форми мислення Поняття – це відображення найбільш суттєвих, найбільш загальних властивостей і якостей предметів та явищ, виражене мовним знаком-словом: “дерево”, “людина”, “стіл” Судження – відображає істотні зв’язки між предметами і явищами: - вода гасить вогонь - не все те золото, що блистить Умовивід – висновок, зроблений з кількох суджень: - всі метали – провідники електрики - мідь – метал, мідь – провідник електрики.

Способи умовиводів: Індукція – рух думки від одиничних тверджень до загального знання. Дедукція – рух думки від більш загального до менш загального – (всі тіла при нагріванні розширюються, значить камінь теж розширюється) Аналогія – висновок, зроблений на основі подібності між об’єктами за певною ознакою. Інтуіція – стислий у часі, недостатньо усвідомюваний безпосередній пізнавальний акт без попереднього логічного обмірковування.

Форми мислення

Якості (продуктивність) Широта Конкретність Глибина Самотійність Критичність Гнучкість Послідовність Темп Стандартність чи оригінальність Дотепність Кмітливість Винахідливість

Інтелект (розум) – сукупність знань та життєвого досвіду людини, можливість їх подальшого накопичення та використання на практиці. Інтелектуальність – широта кругозору, загальної ерудиції. Інтелігентність – культура вияву інтелекту та поведінки.

“Я тех людей никак понять не мог, Кто омрачает на Земле прекрасной Жизнь, что даётся всем на малый срок, Враждой ненужной, злобою напрасной ” Р. Гамзатов

Дякую за увагу