Презентація на тему:
Екологія надійної особистості: соціально-психологічні аспекти

Студентки гр.ДФ-21 Бондаренко Віти Віталіївни Науковий керівник: Слободиська О. А. Екологія надійної особистості: соціально-психологічні аспекти Вінниця-2011

План Поняття особистості та її структура. Екологія особистості, її зміст та завдання. Особистісна надійність. Соціально-психологічні аспекти екології надійної особистості.

1. Поняття особистості та її структура Особистість — поняття, вироблене для відображення соціальної природи людини, розгляду його як суб'єкта соціокультурного життя, визначення його як носія індивідуальності, що розкривається в контекстах соціальних відносин, спілкування і предметної діяльності, соціально зумовлена система психічних якостей індивіда, що визначається залученістю людини до конкретних суспільних, культурних, історичних відносин.

Рис. 1. Модель організації поведінки особистості

Типи особистості

Особистість характеризують такі ознаки: розумність (визначає рівень інтелектуального розвитку); відповідальність (рівень розвитку почуття відповідальності, уміння керувати своєю поведінкою, аналізувати свої вчинки і відповідати за них); свобода (здатність до автономної діяльності, прийняття самостійних рішень); особиста гідність (визначається рівнем вихованості, самооцінки); індивідуальність (несхожість на інших).

Індивід, індивідуальність та особистість

Приклади індивіда, індивідуальності та особистості Для психологічного аналізу особистості потрібно чітко розмежувати поняття: “індивід”, “індивідуальність”, “особистість”. Індивід – біологічний організм, носій загальних спадкових якостей біологічного виду людина. Будь-яка людина – індивід, незалежно від рівня її фізичного і психічного здоров’я. Особистість – ступінь привласнення людиною соціальної сутності.

Соціалізація особистості Особистість — соціальна якість індивіда, що не може виникнути поза суспільством. При цьому процес становлення людини як особистості в результаті включеності її в різні спільності називають соціалізацією особистості. Соціалізація здійснюється в соціальних групах, в які людина послідовно включена протягом життя. Вплив на людину соціального оточення через соціальні групи опосередковується психологічними властивостями людини – типом нервової діяльності, задатками, в подальшому темпераментом, здібностями, характером, ціннісними орієнтаціями. Саме через взаємодію цих начал – психофізіологічного, природного та соціального – формується особистість. В суспільстві сформовані певні канали, важелі соціалізації. Це виховання, навчання через заклади освіти, це заклади культури, засоби масової інформації, сім’я, література, мистецтво, комп’ютерні мережі Інтернет та ін.

Рис. 2. Структура особистості Структура особистості — як цілісності — є об'єктивною реальністю, що втілює внутрішні особистісні процеси. Структура відображає логіку цих процесів і є підпорядкованою їм Вона являє собою цілісність. Це - особлива упорядкованість, новий синтез.

Екологія особистості — міждисциплінарна наука, яка досліджує загальні закономірності взаємозв'язку особистості, популяції людей з довкіллям, вплив чинників навколишнього середовища на функціонування людського організму, цілеспрямоване управління, збереження і поліпшення здоров'я населення. 2.Екологія особистості, її зміст та завдання

Основні завдання екології особистості

Біологічна і соціальна природа людини Людина з'явилась на Землі внаслідок тривалого і складного процесу історико-еволюційного розвитку. У ході історичного розвитку і збагачення соціальної сфери життя розумові здібності розкриваються з покоління в покоління все повніше. Внаслідок цього спостерігається дивовижний процес соціального детермінованого прогресу мозку як матеріального органа мислення.   При аналізі індивідуальної взаємодії біологічного й соціального в індивідуума природні особливості мають велике значення. Біологічне в людині — це тільки передумови, хоч і дуже важливі, для пізнання законів розвитку природи й суспільства. Світогляд особистості формується передусім під впливом соціальних факторів.

За загальною концепцією гілка людини відокремилась від стовбура мавп близько 6—10 млн. років тому. Перші достовірні уявлення про річ з'явились понад 2 млн., а сучасна людина — не пізніше 40 тис. років тому. Найдавніші сліди трудової діяльності датуються 2,5 — 2,8 млн. років тому.

Мозок – орган взаємодії біологічного й соціального У ході історичного розвитку і збагачення соціальної сфери життя розумові здібності розкриваються з покоління в покоління все повніше. Внаслідок цього спостерігається дивовижний процес соціального детермінованого прогресу мозку як матеріального органа мислення. Величезна пластичність мозку і ерудованість та навчання людей виключають фатальне значення генетичної програми. При аналізі індивідуальної взаємодії біологічного й соціального в індивідуума природні особливості мають велике значення.

Характер Темперамент 1. Складна система людської психіки. В його формуванні провідна роль належить умовам життя і діяльності людини. 2. Підвалиною характеру є властивості темпераменту та його вольові якості. 1. Природжена риса, яка характеризує динамічні особливості психічної діяльності індивідуума. 2. Не може бути перепоною для розвитку як суспільно цінних властивостей індивідуума, так і негативних його вад. Природні особливості індивіда

Сутність особистості людини являє собою сукупність суспільних відносин. Її розвиток потребує біологічних передумов, а зміст і подальший прогрес визначаються соціальними закономірностями. Не можна вважати, що всі питання щодо механізму взаємодії спадкових і набутих властивостей у сфері поведінки людини до кінця з'ясовані. Зрозуміло, що прогрес людського роду базується на універсальній можливості всебічного розвитку його соціальної сутності, передумовою якої є специфічні людські і водночас соціально спеціалізовані біологічні основи.

Особистість і суспільство

3. Особистісна надійність Особистісна надійність − властивість, яка характеризує її здатність до прогнозованої поведінки, пов’язаної з реалізацією соціальних відносин відповідно до суспільних норм та ідеалів, а також із власним відповідальним вибором. Людина як суб’єкт формується і виявляється у процесі спільної діяльності, шляхом діалогічної взаємодії, у результаті співвіднесення актуальних та історичних соціально-культурних норм із власним образом зовнішнього та внутрішнього світу.

Особливості надійності у порівнянні з іншими властивостями особистості • властивості особистості мають загальний характер (властивість, яка сформована, має свою автономність і тим самим досягає найбільшої узагальненості); • передбачає стійкість діяльності, її тотожність і стабільність, вказує на її диспозиційність і динамічну природу (знання такої властивості дозволить передбачувати вчинки особистості в майбутньому); • виявлення ознак, що належать до властивостей особистості, дають можливість здійснити їх психологічну інтерпретацію; • властивості особистості системні, а не ізольовані один від іншого (диспозиційна природа властивості може бути зрозуміла лише у співвідношенні з цілісною структурою особистості, з конфігурацією всіх останніх властивостей); • може визначатися як індивідуальна, завдяки якій індивід виділяється серед інших (індивідуальність) (завдяки властивостям є можливість встановити відмінність між індивідами).

4. Соціально-психологічні аспекти екології надійної особистості Сучасні вчення про людину доводять, що людська психіка не є результатом або прямим продовженням природного розвитку елементарних форм поведінки тварин; психічні функції людини формуються в процесі її розвитку і становлення, шляхом засвоєння нею соціального досвіду. При цьому сам процес засвоєння — це специфічна форма психічного розвитку, властива тільки людині. Насправді суспільні відносини своєю дією перетворюють природні функції в соціальні. Таким чином, соціальне не знищує біологічного, воно знімає його в людині, вводить в нові системи зв'язків і відносин, підпорядковуючи якісно новим законам соціального руху. Отже, сформульовані психологією в процесі свого розвитку два висновки, які взаємно заперечують один одного (перший — психічні процеси зумовлюються впливом середовища; другий — вони є результатом самодетермінації), є структурними компонентами єдиної антиномії: кожне з цих тверджень однаковою мірою логічно довідне в системі.

Соціально-психологічні теорії особистості, розглядаючи її в різних аспектах, виходять як з інтересів індивіда, пріоритетності його морального потенціалу в професійному зростанні, його культури спілкування, так і з важливості соціальних відносин у становленні особистості.

Соціальний рух Щодо соціального руху, який виступає як особлива, вища форма саморозвитку матерії, то він має різні рівні, неоднаковий характер : по-перше, він охоплює історичний рух суспільств, класів, національних груп; по-друге, в ньому втілюється розвиток людини як основного моменту всього історичного процесу, розвиток суспільного індивіда. Психологія в аналізі проблем, пов'язаних з ученням про соціальний рух, виокремлює свої особливі аспекти: виявлення його закономірностей, таких, наприклад, як оперування ідеальними об'єктами, формування внутрішньої позиції суб'єкта, його розвиток у процесі власної діяльності та інші, більшість з яких ще потребують свого дослідження. Водночас варто підкреслити головне: з тих часів, як людина зуміла створити новий предметний світ, цивілізацію, з якою пов'язані сфера символів і розвиток відносин, вона відокремилася від тваринного світу й розвивається за принципово новими законами соціального руху, що й робить її людиною, розвиває як особистість.

Соціально-психологічні теорії особистості

Психоаналіз, як відомо, започаткував австрійський психіатр 3. Фройд (1856—1939 pp.). Ця теорія є одним з найглибших учень про людську індивідуальність. Вона заснована на двох доктринах: по-перше, на доктрині психічного детермінізму (будь-яке психічне явище має під собою визначену причину); по-друге, на твердженні 3. Фройда про те, що несвідомі процеси відіграють значнішу роль у формуванні мислення й поведінки, ніж свідомі. За 3. Фройдом, саме тут приховані основні детермінанти особистості, тут джерело психічної енергії, спонукання та інстинкти. 3. Фройд (1856—1939pp.)

Швейцарський вчений К. Юнг (1875—1961 pp.) передбачав вивчення особистості як складного структурного явища, яке грунтується на ідеї про наявність поряд з індивідуальним несвідомим колективного несвідомого. Змістом цього колективного несвідомого є архетипи, тобто певні загальні форми уявлень, що в ході індивідуального життя наповнюються особистим емоційним та образним змістом. Інша відома ідея К. Юнга — учення про інтроверсію та екстраверсію. Він запропонував типологію характерів відповідно до переваги функцій (мислення, почуття, інтуїція) і спрямованості особистості на зовнішній або внутрішній світ, а також ввів поняття екстраверсія — інтроверсія для визначення двох протилежних типів особистості. К. Юнг (1875—1961 pp.)

Біхевіоризм Гуманістична психологія Представлений передусім теоретичними поглядами американських психологів Д. Б. Вотсона і Б. Ф. Скіннера. Д. Б. Вотсон (1878—1958 pp. У своїх поглядах вони стверджували, що всю поведінку людини можна описати двома термінами — стимул і реакція, де стимул — це зміна зовнішнього середовища, а реакція — відповідь організму на стимул. Гуманістична психологія розглядає особистість як унікальну цілісну систему, відкриту до самоактуалізації, притаманної тільки людині. Засновник гуманістичної психології К. Роджерс (1902—1987 pp.) у створенні своєї теорії особистості виходив з того, що кожна людина наділена здатністю до особистісного самовдосконалення. Біхевіоризм і гуманістична психологія

Акмеологічний підхід Транзакційний аналіз Акмеологічний підхід до вивчення особистості досліджує людину, її розвиток і становлення, й зосередила свою увагу на вивченні особистісних, психофізіологічних характеристиках фізично і психічно зрілої дорослої людини, на з'ясуванні об'єктивних і суб'єктивних чинників, що дають змогу індивідові якомога плідніше проявити себе в житті. Трансакційний аналіз особистості, засновником якого став американський психолог Е. Берн, є методом групової психотерапії, котрий базується на своєрідному уявленні про структуру людської психіки. Вчений дійшов висновку, що в кожній людині можна знайти три типи станів власного «Я»: Батько, Дорослий, Дитина. Акмеологічний підхід та транзакційний аналіз

Екзистенціальна психологія Соціально-психологічні концепції Екзистенціальна психологія (Е. Фромм, В. Франкл та ін.) підкреслює унікальність особистого досвіду конкретної людини. У зв'язку з цим одним із завдань екзистенціальної психології є розв'язання проблеми поновлення особистісної аутентичності — відповідність її буття у світі внутрішній природі індивіда. Соціально-психологічні концепції особистості її структуру будували за двома принципами: субординаційним (згідно з ним складніші та загальніші соціальні властивості особистості вбирають у себе елементарніші) та координаційним (взаємодія здійснюється на паритетних засадах). Екзистенціальна психологія та соціально-психологічні концепції

Висновки Проблема особистості, як одна з центральних в теоретичній і прикладній психології, виступає, як дослідження характеристики психічних властивостей і стосунків особи, індивідуальних особливостей і відмінностей між людьми, міжособистісних зв’язків, статусу і ролей особи в різних суспільствах, суб’єкта суспільної поведінки і конкретних видів діяльності. Таким чином, сутність особистості людини являє собою сукупність суспільних відносин. Її розвиток потребує біологічних передумов, а зміст і подальший прогрес визначаються соціальними закономірностями. Не можна вважати, що всі питання щодо механізму взаємодії спадкових і набутих властивостей у сфері поведінки людини до кінця з'ясовані. Зрозуміло, що прогрес людського роду базується на універсальній можливості всебічного розвитку його соціальної сутності, передумовою якої є специфічні людські і водночас соціально неспеціалізовані біологічні основи.

Список використаної літератури Берон Р. Соціальна психологія: ключові ідеї / Берон Р., Бірн Д., Джонсон Б. - СПб, 2003. - 250 с. Первін Л. Психологія особистості: Теорія і дослідження/ Л. Первін, О. Джон. – М., 2005. - 200 с. Микитюк О.М. Екологія людини: підручник/ Микитюк О.М., Злотін О.З., Бровдій В.М.. – Харків: ХДПУ «ОВС», 2006. – 208с. Психологія: підручник / За ред. Ю. Л. Трофімова. - К.: Либідь, 2000.

Дякую за увагу!