Презентація на тему:
Господарське забов’язання та господарський договір

- Я.М. Шевченко. Договір у цивільному і господарському праві. Довідник 1, 2 частина – К: 2010 - Пилипенко А. Я., Щербина В.С. Господарське право: навчальний посібник. – К: Вентури, 2009 - Цивільний кодекс України 2010 - Господарський кодекс України 2009 - Закон України від 27 березня “Про підприємства України”.

1. Господарські зобов'язання: поняття, виникнення. 2. Поняття, форма, принцип, порядок укладення господарського договору. 3. Зміна та припинення господарських договорів.

Кредитор Боржник Кредитором називають особу, якій належить право вимоги. Боржником називають, особу яка несе обов’язок, що відповідає праву вимоги кредитора

Господарське зобов'язання - це врегульоване правом господарське відношення, в силу якого одна сторона уповноважена вимагати від іншої сторони здійснення господарських функцій - передачі майна, виконання робіт, надання послуг, а друга сторона зобов'язана виконати вимоги щодо предмета зобов'язання і має право вимагати за це винагороди.

Об'єкт зобов'язань - це те, на що спрямовані права і обов'язки суб'єктів. Так кредитор вправі вимагати від боржника вчинення певних дій. Боржник же зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послуги.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо боржник видав кредитору в посвідчення зобов'язання борговий документ, то кредитор, приймаючи виконання, повинен повернути цей документ, а при неможливості повернення зазначити про це в розписці, що ним видається. Розписка може бути замінена написом на борговому документі, що повертається. Знаходження боргового документа у боржника посвідчує припинення зобов'язання, поки не доведено інше. При відмові кредитора видати розписку, повернути борговий документ або відмітити в розписці неможливість його повернення боржник вправі затримати виконання. В цьому випадку кредитор вважається таким, що прострочив. Зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування.

Господарський договір - це майнова угода господарюю чого суб'єкта з контрагентом, яка встановлює, змінює, припиняє зобов'язання сторін у сфері господарської і комерційної діяльності: при виробництві і реалізації продукції, виконанні робіт, наданні послуг. Різноманітність господарської діяльності обумовлює широке коло господарських договорів. За суб'єктним складом розрізняються дво і багатосторонні договори. Прикладом першого є договір купівля-продажу , прикладом другого - договір перевезення .

Особливі ознаки господарського договору По-перше, господарське законодавство регулює даний договір як таку угоду, яка має визначену економічну і правову мету. Господарський договір завжди укладається з господарською метою. По-друге, стосовно господарських договорів діють окремі правила щодо підстав їх укладання і змісту господарських договірних зобов'язань. Так існують планові договори, тобто господарські договори, які укладаються на підставі відповідних державних контрактів та замовлень. Господарські договори, які укладаються без державного контракту чи державного замовлення і відповідають господарським намірам, а також юридичне вираженій згоді сторін, називаються регульованими. По-третє, закон обмежує коло суб'єктів, які можуть бути суб'єктами господарських договорів, а саме юридичні особи, підприємства, установи, організації.

планові врегульовані планово - укладені регульовано - укладаючі сплатні безоплатні реальні консенсуальні

довгострокові середньострокові вертикальні конкуренто спроможні вербальні за ступенем складності на перевезення на надання послуг на передачу майна

Відповідно до юридичної підстави господарські договори поділяються на три види • які визначені і регулюються як державні контракти. Це договори поставки продукції, виконання робіт, надання послуг. Особливою ознакою даних договорів є те, що держава гарантує оплату продукції, робіт, послуг за державними контрактами; • які укладаються на підставі державних замовлень і зміст яких повинен відповідати даним замовленням, їх особливістю є те, що держава може надавати економічні пільги виконавцям цих договорів; • які укладаються на поставку продукції, виконання робіт, надання послуг на підставі господарських намірів сторін, юридичне виражених істотними умовами договорів.

ініціативна програмно-координаційна правозахисна інформаційна

• правового забезпечення економічних потреб стосовно тих споживачів, потреби яких централізовано враховуються державою і фінансуються за рахунок державного бюджету. Дану функцію виконує державний контракт; • правового засобу реалізації державних замовлень, тобто обов'язкові для виконавців юридичні акти централізованого планування виробництва; • правового інструмента децентралізованого планування господарської діяльності. Більш детально дана функція врегульована ст. 20 Закону «Про підприємства в Україні».

Щодо господарського договору діє загальне правило, за яким він має бути укладений у письмовій формі , яка називається «Письмові угоди» Закон вимагає щоб господарські договори укладалися письмово і були підписані уповноваженими особами. Разом з тим стаття 154 Цивільного кодексу дає змогу сторонам обирати певну письмову форму господарського договору Зокрема, такі господарські договори, як договір поставки. міни. купівлі-продажу, можуть укладатися у формі одного письмового документа, що підписується сторонами Це так звана повна письмова форма. Крім того, договірні відносини між сторонами можуть бути встановлені у так званій скороченій письмовій формі — шляхом обміну листами, телетайпограмами, радіограмами, телеграмами і т ін Письмовою формою договору поставки визнається також замовлення покупця, прийняте до виконання Мається на увазі, що поставка продукції, яка не розподіляється у централізованому порядку, здійснюється безпосередньо за замовленнями покупців, які не відхилені поставщиками протягом 20 днів після їх одержання, якщо в зазначених замовленнях ( дані щодо кількості, розгорнутої номенклатури якості продукції, строків поставки, ціни, інших необхідних для здійснення поставки даних.

Законодавство України встановило загальний порядок укладання господарських договорів, який стосовно господарських договорів діє у випадках, коли сторони укладають договори на біржових торгах, ярмарках тощо. Пропозиція щодо укладення договору повинна бути конкретною і в ній повинні бути зазначені істотні умови договору. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

законність дії волевиявлення сторін правоздатність і дієздатність сторін дотримання встановленої законом форми договору

Загальні принципи і умови виконання договорів, у тому числі господарських, врегульовані «Виконання зобов'язань» цивільного та господарського кодексу . Щодо госпо дарських договорів діють і спеціальні умови виконання, пе редбачені нормативними актами про окремі види договорів. На господарські договори поширюються такі інститути і категорії загального зобов'язального права, як загальні умови виконання зобов'язань (ст.161 ЦК), забезпечення виконання зо бов'язань (ст. 178-196 ЦК), відповідальність за порушення зобо в'язань (ст. 203-215 ЦК), умови про строк (ст. 165, 166 ЦК) та місце виконання зобов'язань (ст.167 ЦК) тощо. Особливість виконання господарських договорів полягає лише в тому, що дані категорії та інститути значною мірою деталізуються ще й господарським законодавством про окремі види договорів

Основним принципом є принцип належного виконання господарського договору. Це, зокрема, означає виконання його належним суб'єктом (боржником) відповідно до пред мета виконання, визначеного у договорі, у належному місці, відповідним способом і т.ін. З цього основного принципу випливає другий принцип — реального виконання господарського договору. Він закріпле ний у статті 208 Цивільного кодексу, згідно з якою зобов'я зання повинно бути виконано в натурі. Це означає, що борж ник має вчиняти дії, які передбачені господарським догово ром, а саме: передати майно, виконати роботу, надати по слугу тощо. Замінювати ці дії іншими можна лише за зго дою кредитора, але це вже буде інший договір. Невиконання господарського договору реально, в натурі, породжує право кредитора вимагати цього примусово (зок рема, вимагати відібрання майна — об'єкта договору майно вого найму — і передачі його кредитору). З принципу належного виконання випливає і третій прин цип — виконання господарського договору в установлений строк

Право України регулює майнові господарські та інші відносини господарських суб'єктів з їх контрагентами завдяки застосуванню двох основних нормативно-правових категорій: Господарське забов’язання та господарський договір. Це майнові договори. Перша категорія — майновий договір — є загальною. Законодавче майнові договори усіх видів врегульовано Цивільним та господарським кодексом. У господарському праві категорія договір та забов’язання використовується у загальному і спеціальному значеннях. Договір, який регулює ст.153 Цивільного кодексу, у господарському праві означає будь-яку майнову угоду між двома або більше суб'єктами господарського права.