Схоластика
Завантажити презентаціюПрезентація по слайдам:
Схола стика (від школа) — панівний у середньовічній Європі філософський і педагогічний метод. Схоластика — це тип релігійної філософії, для якого характерне принципове панування теології над усіма іншими формами пізнання, знання. Ще у кінці V — на початку VI ст. зароджується система середньовічної філософсько-теоретичної думки — схоластика. Трохи пізніше, у XII ст., виникають перші університети, на базі яких формується класичний вид схоластики. Що таке «схоластика»
З іншого боку, схоластика є методом, що полягавє переважно у перегляді та порівнянні висловів попередніх мислителів і Біблії та виведенні нового синтезу. Витоки схоластики можна знайти у пізньоантичній філософії, насамперед — у Прокла, який абсолютизував дедуктивізм (шукав відповіді на всі питання, виходячи з текстів Платона).
Рання схоластика (XI—XII ст.) склалася в умовах становлення феодального ладу в Європі та папської влади Риму; вона повністю перебувала під впливом августинівського платонізму (Ансельм Кентерберійський). У цей період схоластика часто має опозиційний характер, і не тільки завдяки вченням окремих єретиків. У ранній схоластиці домінує суперечка про універсалії: що більше належить до сутності — одиночні речі чи загальні (універсальні) поняття Періоди схоластики
У період зрілої схоластики (XII—XIII ст.), яка розвивалася в середньовічних університетах, її центром визнається Паризький університет, де культивувався платонізм, що поступово витіснявся аристотелізмом. У цей період домінують вчення Фоми Аквінського, учня Альберта Великого, який у своїй системі багато в чому йде за вченням Аристотеля.
Пізня схоластика (XIII—XIV ст.) розвивалася під впливом загострення ідейних суперечностей епохи розвиненого феодалізму. Йоан Дунс Скот протиставив інтелектуалізму вчення Томи Аквінського свій волюнтаризм, відмову від закінченої теоретичної системи на користь індивідуалізму. Розвивається теза про існування двоїстої істини, притаманної авероїзму, що руйнує «гармонію» віри та розуму, затверджену в попередній період розвитку схоластики приматом теології.
Томі зм (від лат. Thomas — Тома) — учення в схоластичній філософії і теології католицизму, засноване Томою Аквінським. Концептуал ізм (від лат. conceptus — думка, поняття) — напрямок схоластичної філософії, доктрина, згідно з якою пізнання проявляється разом з досвідом, але не виходить з досвіду. Представники — П'єр Абеляр, Іоанн Солсберійский, Іоанн Дунс Скот та ін. Номіналізм — напрям у середньовічній філософії, який у диспутах про універсалії протистояв реалізму. Основними представниками цього напряму були: Росцелін, Вільям Оккам. Течії схоластики
Реалізм — філософський погляд, за яким існує реальність, незалежна від людської свідомості, людських думок і теоретичних побудов. Аверрої зм — філософське вчення середньовічного арабського мислителя Аверроеса та його послідовників. Прихильники аверроїзму переслідувалися мусульманським і католицьким духівництвом.
Святи й Тома (Фома, Томас) Акві нський (*1225, замок Рокказекка поблизу Аквіно, Сицилійське королівство — †7 березня 1274, Фоссанова, Італія) — один з найвизначніших та найвпливовіших філософів і теологів в історії, засновник теологічної і філософської школи томізму, святий католицької церкви. Був ченцем домініканського ордену. Святи й Тома (Фома, Томас) Акві нський
Тома Аквінський залишив після себе низку фундаментальних праць, що сприяли виникненню неотомізму та неосхоластики і досі мають важливе теологічне та філософське значення. Докази існування Бога: • Доказ від руху. Оскільки все на світі рухається, то повинен бути «першодвигун» або «першопоштовх» руху — Бог. • Доказ від першопричини. Всі явища і предмети мають причину свого виникнення та існування. Першопричина усього — Бог. • Доказ від випадковості. Все у світі існує не випадково, а з необхідності, ця необхідність — Бог. • Доказ від ступеня досконалості. Всі речі мають різні ступені досконалості. • Доказ божественного керування світом або аргумент через цільову причину. У природі все має певний сенс, доцільність свого існування.
Главный алтарь посвящён Святому Фоме Аквинскому, именем которого назван монастырь. Алтарь имеет высоту 21 метр и состоит из 19 образов, из которых наиболее интересны четыре панели, изображающие моменты жизни Святого - копия
Левая верхняя панель изображает облачение Фомы Аквинского в доминиканский хабит. Юный Фома в благоговении преклонил колени, тогда как один из братьев одевает на него хабит Ордена Проповедников
Правая нижняя панель иллюстрирует легенду о явлении Святому Фоме Аквинскому Святых Апостолов Петра и Павла.
Ро джер Бе кон Ро джер Бе кон (англ. Roger Bacon) (1214— 11 червня 1294) — англійський філософ, учений, викладач Оксфордського університету, францисканець. У 1266 за пропозицією свого друга, папи Климента IV, він почав свою «Велику працю» — конспект всіх галузей знання. У 1268 він послав свою працю разом з «Малою працею» і іншими статтями папі.
1277 року засуджений церквою за «деякі нововведення» (єресь), відсторонений від викладання в Оксфордському університеті й ув'язнений. Легенда стверджує, що він пробув у в'язниці 14 років. Бекон цікавився алхімією, біологією, фізикою і магією. У світогляді Бекона було чимало містики, але головна його заслуга в наголошенні на науковому методі досліджень. Він одним із перших наполягав на необхідності дослідного пізнання природи.
Був прихильником матеріалізму, засуджував схоластичне начотництво й сліпе поклоніння авторитетам. Закликав самостійно вивчати природу, захищав метод пізнання, що ґрунтувався на математиці та експерименті. У теорії пізнання Бекон відстоював номіналізм. Як мету всіх наук Бекон бачив збільшення влади людини над природою. Попри середньовічні помилки, спричинені ідеями магії та алхімії, вчений висунув низку сміливих наукових гіпотез.
Інститут релігійних наук св. Томи Аквінського у м. Києві – це римо-католицький вищий богословський навчальний заклад, що був заснований у 1992 р. Орденом Проповідників (домініканців).
Схожі презентації
Категорії