Образотворчі мистецтва, створюючи "портретні" зображення, індивідуалізують дійсність. Вони конкретизують предмети з огляду їх форм, пропорцій, об'ємів, кольорової гами тощо. Адже, як ми вже знаємо, у художньому зображенні предмет не копіюється, а береться відповідно до ідеї його життєвості й розгортається своїми якостями, засвідчуючи міру такої відповідності. Тому образотворчість дозволяє розкривати невичерпне багатство форм реального світу та щоразу неповторну, індивідуальну визначеність кожного з виявів життя. Це стосується й "портретності" образів. Звичайно вживане для зображення неповторної людської особистості, це поняття правомірно поширювати на будь-які зображення реального світу. Щоразу в них відображається неповторність саме цієї життєвості в єдності з ідеєю доцільної життєвості виду.