Презентація на тему:
Карабиць Іван Федорович

Карабиць Іван Федорович

Народився … Народився 17 січня 1945 року у грецькій родині в селі Ялта Першотравневого району Донецької області. У ранньому дитинстві разом з батьками виїхав з Ялти. Подальше його життя пройшло в Дзержинську, Артемівську, Києві та гастрольних поїздках.

Його життя У 1971 р. закінчив Київську державну консерваторію (тепер Національна музична академія України) за фахом композиція по класу проф. Б.Лятошинського та в 1975 р. аспірантуру під керівництвом М.Скорика 1968–1975 диригент Ансамблю пісні і танцю (Київ). 1989–2001 музичний директор міжнародного фестивалю КиївМузикФест. Професор Національної музичної академії України, член Національної комісії з питань культури при ЮНЕСКО.

Нагороди Лауреат республіканської комсомольскої премії імені Островського (1978), Лауреат всесоюзного композиторського конкурсу, Заслужений діяч мистецтв України (1974), Народний артист України (1991).

Творчість Твори раннього періоду відрізняються експресивністю музичної мови та пошуком індивідуального стилю, композитор вільно використовував додекафонію. Переважають камерні твори. У 70-80-і роки визначилося тяжіння композитора до масштабних музичних побудов, переважають симфонічні та вокально-симфонічні жанри (Концерт для хору, солістів і симфонічного оркестру «Сад божественних пісень» на вірші Г. С. Сковороди, опера-ораторія «Київські фрески», три концерти для оркестру), характерна філософська та громадянська тематика (теми Батьківщини, пам'яті, морального обов'язку). Стилістика композитора включає поєднує різні жанрово-стильові пласти українського фольклору (дума, протяжна пісня, інструментальні награші) і національного професійного музичного мистецтва (знаменний розспів, кант, хорова культура бароко, стилістика Б. Лятошинського), з надбаннями класиків ХХ ст. (Г. Малер, Д. Шостакович, Б. Барток, І. Стравинський) та новітніми тенденціями, а також і масовими жанрами.

Універсальність музичної мови творів наступного періоду визначилась синтезом різних елементів сучасних композиторських технік (пуантилізму, алеаторики, сонористики) у поєднанні із новотональною та новомодальною звуковисотною організацією, перетином різних стильових тенденцій (неокласицизму, необароко, неоімпресіонізму, джазової лексики). В образній сфері посилюється трагічне начало та актуалізується тема покаяння (Концерт № 3 «Голосіння», Концерт-триптих для оркестру), по-новому зазвучала пантеїстична тема («Music from Waterside»).

Він помер … Помер у 2002 році 20 січня. Поховано його на Байковому кладовищі.

Пам'ять 29 серпня 2010 року в місті Дзержинську, Донецька область, на будинку, в якому пройшли ранні роки Івана Федоровича та жила його мати, встановлена меморіальна дошка.

І. Карбиць. Перша симфонія “П'ять пісень про Україну” Програмна назва цієї симфонії пов'язана з жанром героїчного епосу. П'ять частин симфонії охоплюють різні етапи історичного буття нашої країни: її сувору і прекрасну давнину, сторінки недалекого минулого та картини сьогодення. Серед звучання симфонічного оркестру ми чуємо звучання дзвонів, бандурні перебори, відчуваємо зв’язок із народним мистецтвом, творчістю кобзарів, лірників. Увесь твір сповнений духом українського фольклору.

Льва Жемчужнікова називають російським та українським живописцем і графіком ХІХ-ХХ ст. Тривалий час він проживав в Україні. Знайомство з Тарасом Шевченком надзвичайно вразило художника і значним чином відобразилося на його творчості. Лев Жемчужніков став послідовником Шевченка – художника у зображені образів та побуту українських селян. Творчість Шевченка – поета надихнула художника на створення багатьох хвилюючих та правдивих творів, серед яких і картина “Кобзар на шляху”.

За спогадами сучасників, Лев Жемчужніков пристрасно любив Малоросію, як тоді називали Україну, вивчав її історію, зокрема історію українського козацтва. Він знав на пам’ять майже всі відомі на той час історичні думи та відображав їх зміст і образи на своїх полотнах.